Шестірня (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шестірня
Знак при в'їзді до села з боку Широкого
Знак при в'їзді до села з боку Широкого
Знак при в'їзді до села з боку Широкого
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська
Район Криворізький
Громада Широківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA12060290160077792
Облікова картка с. Шестірня[2] 
Основні дані
Засноване 1689
Населення 987[1]
Поштовий індекс 53761[3]
Телефонний код +380 5657
Географічні дані
Географічні координати 47°32′44″ пн. ш. 33°17′10″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
51 м[4]
Водойми р. Інгулець
Відстань до
обласного центру
189 км[5]
Відстань до
районного центру
44 км[5]
Найближча залізнична станція Інгулець
Відстань до
залізничної станції
29 км
Місцева влада
Адреса ради 53700, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, смт Широке, вул. Вишнева, 6
Карта
Шестірня. Карта розташування: Україна
Шестірня
Шестірня
Шестірня. Карта розташування: Дніпропетровська область
Шестірня
Шестірня
Мапа
Мапа

CMNS: Шестірня у Вікісховищі

Шесті́рня — село в Україні, у Широківській селищній громаді Криворізького району Дніпропетровської області. Колишній адміністративний центр Шестірнянської сільської ради. Населення становить 987 осіб[1].

Географія[ред. | ред. код]

Село Шестірня розташоване на лівому березі річки Інгулець, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Новокурське, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Ганнівка, на протилежному березі — село Заградівка, Високопільського району Херсонської області, за 199 км від обласного центру, 66 км від районного центру та 64 км від адміністративного центру селищної громади. За 29 км знаходиться найближча залізнична станція Інгулець[5].

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Шестірня
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −0,7 0,2 4,9 14,4 21,6 26,0 28,3 27,7 22,0 14,5 6,6 2,1 13,9
Середня температура, °C −3,9 −3 1,2 9,4 16,1 20,2 22,4 21,7 16,1 9,7 3,4 −0,6 9,4
Середній мінімум, °C −7 −6,1 −2,5 4,5 10,6 14,5 16,6 15,7 10,3 4,9 0,2 −3,3 4,8
Норма опадів, мм 33 31 26 33 42 54 56 39 36 28 35 39 452
Джерело: [1]

Населення[ред. | ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 987 осіб[2].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[1]:

Мовний склад населення с. Шестірня
Мова Кількість осіб Відсоток
українська 935 94,73
російська 46 4,66
білоруська 6 0,61

Історія[ред. | ред. код]

Згідно з переказами, які записані у XIX століття від старожилів, поселення засноване на початку XVII століття або раніше козаком-запорожцем Шестернею, що дістав прізвисько за те, що на одній з рук мав шість пальців. Згодом у рік падіння Січі козаки Шестерня, Нарепа, Пихно, Бурсак та інші перейшли на землі під владою Туреччини. Після царського указу про привілеї і права поселенців, вони повернулися назад. У 1780-х роках на поселення прийшли і вихідці з Білорусі та Гетьманщини. Колишні запорожці жили окремою громадою і згідно зі сповідувальними відомостями 1793 року писалися, як «черноморские козаки военніе и ихь домашние».

Деякі колишні козацькі старшини ще у XVIII столітті отримали дворянські титули і декілька тисяч десятин землі — Сидір Білий, Січован та ін.

1803 року нижню течію річки Інгулець за дорученням уряду дослідив гірничий інженер Василь Пиленко, який виявив ознаки залізної руди поблизу с. Шестірня та поселення Кривий Ріг.

З 1821 року входило до складу військових поселень кавалерії.

У 1886—1887 роках на давньому козацькому цвинтарі ще зберігалося декілька могил, серед яких:

  • полкового отамана полтавського куреня Івана Великого (пом. 1784);
  • козака дядьківського куреня Андрія Кичкиня (1685—1785).

Станом на 1886 рік у селі Широківської волості мешкало 2444 особи, налічувалося 469 дворів, існували православна церква, школа, аптека, 3 лавки, трактир, рейнський погріб, відбувалося 3 ярмарки на рік та базари по неділях[6].

Економіка[ред. | ред. код]

  • ПП «Незабудка».
  • ТОВ «Шестірня».

У липні 2019 року поблизу села було збудовано сонячну електростанцію потужністю 7 МВт. Потужності станції вистачить, щоб забезпечувати світлом весь Широківський район. Вартість проєкту, який спільно реалізують французький і чеський інвестори становила 8,5 млн євро. Широківський район було обрано через високий рівень сонячного випромінювання. Це перший подібний проєкт на території Широківської ОТГ.[7]

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа;
  • Дитячий садочок;
  • Лікарня;
  • Будинок культури.

Релігія[ред. | ред. код]

В селі розташований Свято-Покровський храм ПЦУ.

Відомі люди[ред. | ред. код]

У селі народилися:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Широківська селищна громада, Криворізький район, Дніпропетровська область: с. Шестірня. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 8 жовтня 2023. 
  2. а б Облікова картка с. Шестірня, Дніпропетровська область, Широківський район. rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 28 квітня 2015. 
  3. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2023. 
  4. Прогноз погоди в селі Шестірня. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 8 жовтня 2023. 
  5. а б в Відстані від села Шестірня. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2023. 
  6. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  7. На Січеславщині побудували нову сонячну електростанцію. https://uprom.info/. Національний промисловий портал. 2 липня 2019. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 15 липня 2019. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Шестірня // Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Дніпропетровська область / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. (гол. Гол. редкол.), Бажан М. П., Білогуров М. К., Білодід I. K., Гудзенко П. П., Дерев′янкін Т. І., Касименко О. К. (заст. гол. Гол. редкол.), Кондуфор Ю. Ю., Королівський С. М., Кошик О. К., Мітюков О. Г., Назаренко І. Д., Овчаренко П. М., Пількевич С. Д., Ремезовський Й. Д. (заст. гол. Гол. редкол.), Слабєєв І. С. (відп. секр. Гол. редкол.), Цілуйко К. К.; Ред. кол. тому: Пащенко А. Я. (гол. редкол.), Варгатюк П. Л., Васильєв І. В., Ватченко Г. Ф., Воробйов В. Я., Гаєвська Н. Я., Кардашов Г. А., Ковальов М. І., Козуліна К. О., Мороз І. А., Олексієнко Г. Г., Олійник Л. В., Орлик П. Є., Павлов Ф. С., Подворчанський В. С., Позняков К. І., Пойда Д. П., Поставной В. Г., Рашев П. М., Ушаткін Л. П. (відп. секр. редкол.), Хвостенко С. П., Яременко О. Г. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 903.

Посилання[ред. | ред. код]