Шехзаде Махмуд
| Шехзаде Махмуд | |
|---|---|
 | |
| Народився |
близько 1587 Маніса, Туреччина |
| Помер |
7 червня 1603 Стамбул, Османська імперія |
| Поховання | Мечеть Шехзаде |
| Країна | Османська імперія |
| Рід | Османи |
| Батько | Мехмед III |
| Мати | Халіме-султан |
| Брати, сестри | Мустафа I і Ахмед I |
Шехзаде Махмуд (тур. Şehzade Mahmud; бл. 1587, Маніса — 1/7 червня 1603, Стамбул) — старший син Мехмеда III від його наложниці Халіме-султан. Був страчений за підозрою в змові проти батька-султана.
Біографія[ред. | ред. код]
Шехзаде Махмуд народився Манісі і був сином майбутнього султана Мехмеда III. Згідно з версією, висловленою турецьким істориком Гюнханом Берекчі, матір'ю Махмуда була саме Халіме-султан[1]. Проте, турецький історик Ферідун Емеджен, автор статті про Мехмеда III в «Ісламській енциклопедії[1] [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.]», посилаючись на англійського посла Генрі Лелло, пише про те, що мати Махмуда була втоплена в Босфорі в 1603 році[2], тоді як Халіме стала валіде-султан за молодшого сина в 1617 році[3].
У Махмуда були повнорідні брат[4] і сестра, а також кілька однокровних братів і сестер, серед яких і майбутній султан Ахмед I. Брат Махмуда, Мустафа, пізніше також став султаном Османської імперії. В 1592 р. Махмуд разом з братами приступив до навчання під керівництвом вчителя Мустафи-ефенді, прийнятого на службу батьком шехзаде[5].
У січні 1595 року дід Махмуда Мурад III помер і на трон зійшов батько шехзаде. Махмуд опинився у палаці Топкапи, де всім заправляла валіде Сафіє-султан.
Страта[ред. | ред. код]
Згідно з офіційною версією турецької історіографії, Махмуд, будучи вже свідомим юнаком, попросив батька від його імені взяти командування військом та піти з воїнами до Анатолії, щоб розгромити повстання Джелалі. Мехмеду ІІІ ця ідея не сподобалася і він вважав, що син, можливо, хоче таким чином повстати проти нього, щоб самому зайняти трон. Ще перед цим, у січні 1603 року, збунтувалися яничари та вбили кизляр-агу Газанфера, слугу Сафіє-султан: повсталі вважали, що Сафіє погано впливає на Мехмеда ІІІ і фактично сама керує державою. Яничари погрожували султану переворотом і, також, зажадали від Мехмеда ІІІ вислати матір султана до Старого палацу; султан підкорився, проте незабаром таємно повернув матір у Топкапи. До того ж, молодий Махмуд вже тоді мав велику популярність у яничарів[6]. Сама Сафіє зіграла велику роль в страті шехзаде: в 1603 валіде перехопила повідомлення, відправлене Халіме-султан релігійним провидцем, який передбачив, що Мехмед III помре протягом шести місяців і йому успадковуватиме його старший син. Згідно з записами англійського посла, Махмуд був засмучений тим, «що його батько перебуває під владою старої султанші, його бабусі, і держава руйнується, оскільки вона ніщо не поважає так, як власне бажання отримувати гроші, про що часто журиться його мати [Халіме-султан]», яка була «не до вподоби королеві-матері»[7].
В результаті, султан став підозрювати сина у змові, ревнувати до популярності шехзаде і наказав задушити Махмуда вночі у його покоях чотирьма глухонімими катами, як було поширено в Османській імперії по відношенню до членів династії Османів[8]. Мехмед ІІІ чекав зовні і коли наказ був виконаний зайшов в кіманату, щоб точно пересвідчитись в смерті сина[9].
В культурі[ред. | ред. код]
У турецькому телесеріалі 2015 року «Величне століття. Нова володарка» роль шехзаде Махмуда виконали Арда Ташарджан та Бариш Джанкуртаран.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Günhan Börekçi, 2009. s. 78. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 13 січня 2022.
- ↑ Emecen, 2003 (PDF). s. 412. Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Peirce, 1993, pp. p. 126—127. ISBN 9780195086775. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Börekçi, 2009, p. 409. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Börekçi, 2010, стр. 95 (PDF) (англ) . Архів оригіналу (PDF) за 20 листопада 2020. Процитовано 29 грудня 2021.
- ↑ Börekçi, Günhan. Borekci_Gunhan_Factions and Favorites at the Courts of Ahmed I and his Immediate Predecessors_PhD Diss. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Peirce, 1993, p. 231. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Emecen, 2003, s. 412 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Börekçi, 2009, p. 66 (PDF) (англ) . Архів оригіналу (PDF) за 20 листопада 2020. Процитовано 29 грудня 2021.