Шехіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шхіна, Шехіна (івр. שְׁכִינָה, «присутність, перебування, проживання»), в юдаїзмі та кабалі — термін, що позначає присутність Бога, сприймається і в фізичному аспекті. В основному термін вживався в контексті опису святеє святих скинії заповіту та Єрусалимського храму, і визначався як відчуття присутності божественної сили[1].

Поняття про Шехіну виникло в талмудичному юдаїзмі (див. Священні писання). Буквальне значення терміна — «присутність [посеред]»; сам термін виводиться з дієслова «шакан» (івр. שׁכן, «відвідувати, прибувати», порівняйте «Мішкан»), що характеризувалися перебуванням Слави (івр. כבד, кавод) Бога Ягве серед народу Ізраїля в скинії заповіту[2]. Власне, в Біблії слово «Шхіна» не зустрічається, проте воно, так само як і його похідні, використовується для позначення як поняття «Слави Господньої» (грец. Δόξα)[3], так і поняття скинії (грец. Σκηνή)[4] в єврейських перекладах Нового Завіту.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шхина // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  2. Вих. 40:34; Чис. 14:10; Чис. 17:7; Чис. 20:6 і т. д.
  3. Пор. напр. וַיִּשְׁכֹּן (Ів. 1:14)
  4. Пор. напр. מִשְׁכַּן (Об. 21:3)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Введение в Ветхий Завет = Einleitung in das Alte Testament / Под ред. Эриха Ценгера. — М.: ББИ, 2008. — 816 с. — ISBN 5-89647-115-7. (рос.)