Шилік Анатолій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Вікторович Шилік
 Капітан
Загальна інформація
Народження16 вересня 1976(1976-09-16)
Ковель
Смерть25 серпня 2014(2014-08-25) (37 років)
Оленівка
Військова служба
Роки служби1993-2005; 2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Анато́лій Ві́кторович Ши́лік (нар. 16 вересня 1976, Ковель, Волинська область, Українська РСР, СРСР — 25 серпня 2014, Кутейникове, Амвросіївський район, Донецька область, Україна) — капітан Збройних сил України.

Короткий життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1976 року в місті Ковель (також вказується Камінь-Каширський). Через тиждень після народження він переїхав з батьками у Херсонську область, де проживав до 1993 року (Нижні Сірогози); закінчив місцеву школу.[1] Вступив у Сумське вище артилерійське військове училище імені М. В. Фрунзе, після звкінчення був направлений для проходження подальшої служби у місто Ковель; тут зустрів майбутню дружину. Ту 1996-го служив у 802-му реактивному артилерійському полку.[2] 2005 року звільнений в запас у званні капітана.

Останні десять років після розформування військової частини займався цивільними справами.

З квітня 2014 року — доброволець, у зоні бойових дій з весни 2014-го. Командир мінометної батареї, 51-ша окрема механізована бригада.

У ніч з 24 на 25 серпня 2014 року в під Докучаєвськом мінометна батарея капітана Шиліка зазнала важких втрат. 3-й батальйон 51-ї бригади опинився в оточенні в районі Березове — Оленівка під постійним артилерійським обстрілом російсько-терористичних військ. Більшість особового складу батареї перебувала на блокпосту 39-06 неподалік від Іловайська. Цей блокпост обстрілювався самохідно-артилерійськими гарматами «Нона». Від одного з пострілів загорівся тент на машині ГАЗ-66. Анатолій Шилік особисто кинувся його гасити. На допомогу капітану з укриттів вибігли й інші бійці. Коли вони всі були поруч з машиною, прилетіло ще кілька снарядів «Нони» і командир загинув разом з іншими військовослужбовцями[3].

Похований у Ковелі 2 вересня 2014 року.

Без Анатолія лишились дружина й двоє дітей — дочка Тетяна 2001 та син Артем 2012 р. н.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Херсонська обласна бібліотека
  2. У Ковелі відкрили меморіальну дошку комбату 51-ї ОМБ Анатолію Шиліку. Волинські новини. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
  3. «Комбриг не вийшов з бою». Як загинув командир 51-ї бригади. Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 14 травня 2016.
  4. Ковельщина вшанувала пам'ять волинян, які загинули під час антитерористичної операції на сході України[недоступне посилання]
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. У Ковелі нові вулиці назвуть на честь загиблих воїнів АТО. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 листопада 2015.
  7. У Ковелі хочуть назвати 7 вулиць іменами Героїв АТО. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 10 листопада 2015.
  8. 42 рази пролунав Дзвін Пам'яті 25 серпня 2020 року
  9. Ковельська міська рада

Джерела

[ред. | ред. код]