Шилік Анатолій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Вікторович Шилік
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png Капітан
Шилік Анатолій Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 16 вересня 1976(1976-09-16)
Ковель
Смерть 25 серпня 2014(2014-08-25) (37 років)
Оленівка
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
802-й реактивний артилерійський полк.PNG
 802 РеАП
51 OMBr ZSU.png
 51 ОМБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Анато́лій Ві́кторович Ши́лік (нар. 16 вересня 1976, Ковель, Волинська область, Українська РСР, СРСР — 25 серпня 2014, Кутейникове, Амвросіївський район, Донецька область, Україна) — капітан Збройних сил України.

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

У 1996 році служив у 802-му реактивному артилерійському полку.[1]

Останні десять років після розформування військової частини займався цивільними справами.

Доброволець, у зоні бойових дій з весни 2014-го. Командир мінометної батареї, 51-ша окрема механізована бригада.

У ніч з 24 на 25 серпня 2014 року в під Докучаєвськом мінометна батарея капітана Шиліка зазнала важких втрат. 3-й батальйон 51-ї бригади опинився в оточенні в районі Березове — Оленівка під постійним артилерійським обстрілом російсько-терористичних військ. Більшість особового складу батареї перебувала на блокпосту 39-06 неподалік від Іловайська. Цей блокпост обстрілювався самохідно-артилерійськими гарматами «Нона». Від одного з пострілів загорівся тент на машині ГАЗ-66. Анатолій Шилік особисто кинувся його гасити. На допомогу капітану з укриттів вибігли й інші бійці. Коли вони всі були поруч з машиною, прилетіло ще кілька снарядів «Нони» і командир загинув разом з іншими військовослужбовцями[2].

Похований у Ковелі 2 вересня 2014 року.

Без Анатолія лишились дружина й двоє дітей — дочка 2001 та син 2012 р. н.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (4.6.2015, посмертно)

22 травня 2015 року, в річницю бою під Волновахою, у Ковелі урочисто відкрито пам'ятну стелу в честь жителів міста та району, які загинули під час російсько-української війни — Олександра Артемука, Станіслава Максимчука, Павла Редьковича, Романа Данилевича, Андрія Мостики, Олексія Тарасюка, Андрія Омелянюка, Олександра Абрамчука, Олександра Ярмолюка, Сергія Дем'яника, Андрія Задорожнього та Анатолія Шиліка.[3][4]

Ковельська міська рада прийняла рішення присвоїти новозбудованій вулиці в районі вулиці Зерова ім'я Анатолія Шиліка.[5][6]

6 грудня 2016 року у Ковелі освячено меморіальну дошку Анатолію Шиліку.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]