Кароль Шимановський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Шимановський Кароль)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кароль Мацей Шимановський
пол. Karol Maciej Szymanowski
Зображення
200px
Основна інформація
Дата народження 24 вересня (6 жовтня) 1882(1882-10-06)
Місце народження с. Тимошівка, нині Кам'янського району Черкаської області
Дата смерті 29 березня 1937(1937-03-29) (54 роки)
Місце смерті Лозанна, Швейцарія
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Роки активності 1899—1934
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Польща Польща
Професія композитор, піаніст
Освіта Єлисаветградське земське реальне училище
Вчителі Зигмунт Носковський
Інструменти фортепіано
Жанри опера, симфонія і класична музика
Нагороди
Order of St. Sava Великий Хрест ордена Відродження Польщі Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі золотий хрест Заслуги Золоті академічні лаври
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ка́роль Мацей Шимано́вський (пол. Karol Maciej Szymanowski; 21 вересня (3 жовтня) 1882(18821003), с. Тимошівка, нині Кам'янського району Черкаської області — 29 березня 1937, Лозанна, Швейцарія) — польський композитор, піаніст, педагог, музичний діяч і публіцист. Брат Станіслави Корвін-Шимановської.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Композитор народився 3 жовтня (21 вересня ст. ст.) 1882 р. у селі Тимошівка Чигиринського повіту Київської губернії в родинному маєтку (нині належить до Кам’янського району Черкаської області), був охрещений у костьолі м. Сміли (нині райцентр Черкаської обл.).[1] Головним чином там (а також в Єлисаветграді (нині Кропивницький) та маєтку Орловій Балці (нині с. Петрове Знам’янського р-ну Кіровоградської обл.) пройшли його дитячі та юнацькі роки. У віці від 10 до 19 років він зробив свої перші композиторські спроби, написавши опери «Золотиста вершина» й «Роланд» (останню у співавторстві зі старшим братом Феліксом), пісні на вірші Поля Верлена, Фрідріха Ніцше та «молодопольського» поета Казімєжа Тетмайєра, ранні фортепіанні твори.[2]

Навчався у музичній школі Густава Нейгауза, свого триюрідного дядька й батька піаніста Генріха Густавовича Нейгауза в Єлисаветграді, у 190105 роки — у Варшаві.

Восени 1905 р. К. Шимановський, Людомир Ружицький, Ґжеґож Фітельберґ та Аполінарій Шелюто під меценатом князя Владислава Любомирського організували Видавничу спілку молодих польських композиторів. Критики назвали цю групу "Молода Польща у музиці". Тоді ж К. Шимановський заприятелював зі скрипалем Павлом Коханським і піаністом Артуром Рубінштейном, які стали, разом із Генр. Нейгаузом та диригентом Ґжеґожем Фітельберґом головними виконавцями його творів.

У 1905-1914 рр. зимові, весняні й перші літні місяці композитор проводив у польських, німецьких і австрійських містах, подорожував по Європі й Північній Африці. Другу половину літа, осінь, інколи початок зими жив й творив переважно у Тимошівці.

Під час Першої світової війни, у 1914-1917 рр., К. Шимановський зимові й весняні місяці проводив, головним чином, у Києві.

Від жовтня 1917 р. до кінця листопада 1919 р. жив у родинному будинку в Єлисаветграді. [3]

Від 25 грудня 1919 р. - у Варшаві. Був ректором консерваторії (1927—1929) і Академії музики (1930—1932).

У 1930-1935 рр. жив у Закопане.

У 1921-1935 рр. К. Шимановський концертував у кільканадцяти країнах Європи та в США. У 1933 році гастролював з авторськими концертами в СРСР.

Помер 29 березня 1937 р. в клініці Дю Сігнал у Лозанні. Похорон відбувся 7 квітня 1937 року в Кракові, у базиліці св. Архангела Михаїла на Скалці.

Почесний член кількох музичних академій. 5 листопада 1935 року відзначений Золотим академічним лавровим вінком за «видатні заслуги для польського мистецтва загалом».[4]

Твори[ред. | ред. код]

  • Опери
    • «Хагіт» (1913),
    • «Король Рогер» (1924).
  • Балети:
    • «Мандрагора» (1920),
    • «Гарнасі» («Розбійники з Татр», 1932).
  • Чотири симфонії.
  • Чотири кантати (зокрема, «Stabat Mater», 1926.
  • Перший (1916)та Другий концерти для скрипки з оркестром (1933).
  • Два струнні квартети.
  • Три сонати, мазурки, етюди, прелюдії та цикли «Маски» і «Метопи» для фортепіано.
  • Вокальні цикли для голосу з фортепіано та для голосу з оркестром (більше 20-ти).
  • Соната (1904) та цикл «Міфи» (1915) для скрипки з фортепіано.

Публіцистичні твори зібрано в книзі «Вибрані статті та листування» (видано 1963).

Шимановський і Україна[ред. | ред. код]

Життя та творчість Шимановського пов'язані з Україною. До 1917 кожного літа жив у Тимошівці, взимку 1914—1917 — у Києві. 1915 виступав у Києві й Умані з концертами, кошти від яких передав у фонд жертв Першої світової війни.

1917—1919 жив у Єлисаветграді. Працював, зокрема, у музичному відділі Народного комісаріату освіти, брав участь у шефських концертах, виступав у пресі.

Серед творів, які Шимановський написав в Україні, найвідоміші:

  • Друга симфонія (1910).
  • Третя симфонія (1916).
  • Перший скрипковий концерт.
  • Цикл «Міфи» (1915).
  • Цикл «Маски» (1916).

Пам'ять[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Калениченко А. Кароль Шимановський і Україна: нові погляди, матеріали, перспекти-ви // Україна – Польща: історія і сучасність: Зб. наук. ст. і спогадів пам’яті П. М. Калениченка (1923–1983): У 2-х ч. – Ч. 1. – К., 2003. – С. 461–493.
  2. Шимановський і Україна / Szymanowski a Ukraina: Мат-ли наук. конф., Кіровоград, 28–30 верес. 1993 / Наук. ред., передм. А. Калениченко. – Кіровоград: Кіровогр. держ. вид-во, 1998. – 152 с.
  3. Полячок Д. Композиторська, піаністична та літературна творчість Кароля Шима-новського в Єлисаветграді в 1917–1919 рр. // Музична україністика: сучасний вимір. Вип. 6. – К.: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2011. – С. 199–211.
  4. Monitor Polski. — 1935. — № 257. — Poz. 305.

Література[ред. | ред. код]

  • Гусейнов Г. Друга соната. – Кіровоград: Імекс ЛТД, 2014. – 220 с.
  • Гамкало І. Шимановський Кароль // Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 652.
  • Шимановський і Україна. Матеріали наукової конференції. — Кіровоград : Кіровоградське державне видавництво, 1998. — 152 с. — 1 000 прим. — ISBN 966-7385-02-7. (укр.) (рос.) (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]