Шина (медицина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Kneecap splint.jpg
Blausen 0036 AnkleStirrupSplint.png

Шина медична — медичний виріб для фіксації травмованої чи «хворої» частини тіла (кінцівки, шия тощо). Шини виготовляють з твердого, міцного і пластичного матеріалу (металу, гіпсу, дерева, пластмаси).

Типи шин[ред. | ред. код]

За метою, з якою їх застосовують: Розрізняють транспортні (тимчасові) і лікувальні (постійні) шини.

За методикою виготовлення: Шини бувають стандартні та імпровізовані.

До перших належать драбинні шини (запропоновані німецьким лікарем Крамером), пневматичні та вакумні шини, а також ті, що мають пристосування для витягання кінцівки (Дітеріхса, Томаса, Кендрік (Kendrick[1]).

До імпровізованих шин належать усі підручні елементи оточувального середовища, які можна застосувати для знерухомлення відповідної ділянки.

Застосування[ред. | ред. код]

Основна мета застосування шин — іммобілізація ушкодженої чи хворої частини тіла (найчастіше це кінцівки) для досягнення нерухомості, наприклад кісток у місці перелому. При цьому зменшується ймовірність додаткової травматизації уламками кісток м'яких тканин, судин та нервів, також зменшується інтенсивність больового відчуття у постраждалого, що сприяє попередженню травматичного шоку. Непорушність в місці перелому забезпечують накладенням спеціальних шин або підручними засобами шляхом фіксації щонайменше двох прилеглих суглобів (вище і нижче місця перелому). Така іммобілізація називається транспортною.
Імпровізовані шини виготовляють на місці, де трапився нещасний випадок, з підручного матеріалу. Транспортні шини, як правило, накладають на одяг і взуття. При накладанні шини на оголену ділянку тіла необхідно захистити кісткові виступи (кісточки, відростки) м'якою тканиною або іншим матеріалом.

Шина Крамера[ред. | ред. код]

Одна з найфункціональніших на сьогодні в практичній медицині. Виготовляється з корозійно стійкого металу (дроту), довжиною від 0,30 м до 1,50 м. Початково була придумана для знерухомлення верхньої кінцівки. Основним недоліком є швидка зношуваність і великі розміри.


Шина Дітеріхса[ред. | ред. код]

Придумана для фіксації та витягання нижньої кінцівки. Зроблена з дерева. Складається з 4 елементів, довжина регулюється, мінімальна 1 м. Основний недолік, функціональність важко і довго накладати, розміри та вага.

Пневмошини[ред. | ред. код]

Винахід початку XXI ст. Виготовляється цілковито з еластичного пластику, або у поєднанні із гумою. Являє собою двохстінкову трубу різних форм. Між стінками герметичний простір з одним або декількома клапанами, через які повітря: закачують помпою, утримують щоб не виходило, чи випускають з внутрішнього простору шини. Також є помпа.

Зручна у використанні, легка, займає відносно небагато місця, дуже легко і відносно швидко застосовується. Основний недолік - нестійкість до шкідливих факторів зовнішнього середовища (волога, температура, ультрафіолетове світло), швидка зношуваність.

Вакумні шини[ред. | ред. код]

Виготовляють з еластичного пластику, набагато товстішого і міцнішого ніж пневмошини. Загалом, прямокутної форми, різних розмірів, двохстінкові, внутрішнє середовище заповнене специфічними пластиковими "кульками", є один або кілька клапанів (металічні), помпа зворотньої тяги, липкі стрічки або ремені.

Специфічні шини[ред. | ред. код]

  • Комірець Шанса
  • Шина Беллера
  • Картонні одноразові шини
  • Ортодонтійні шини
  • Щелепно-лицеві: стрічкові шини Васильєва, шини Тигерштедта
  • Шини типу SAM

Вимоги до шин[ред. | ред. код]

Важливими вимогами до шин, особливо тих, що використовують для першої медичної допомоги, є вага та розміри, швидкість їх застосування, можливість багаторазового використання та якісного очищення, довготривале зберігання із збереженням функціональної придатності, рентгенологічна прозорість. Від так сучасні пристрої найчастіше виготовляють з легких але твердих сплавів металів, синтетичних (карбон, поліетилен) матеріалів. Щодо шин, котрі використовуються у військовій медицині є ряд особливих вимог: стійкість до критичних температур, шкідливих факторів зовнішнього середовища, відсутність яскравих та контрастних кольорів, підвищена вологостійкість, легке очищення та висушування, мала вага та невеликі розміри у складеному стані, максимально прийнятна універсальність (одним типом шини можна іммобілізовувати різні анатомічні ділянки тіла людини де наявне ушкодження).

Лікувальні шини застосовують головним чином у вигляді лонгет, виготовлених з гіпсу або полівіку, та у вигляді спеціальних шин (Белера, ЦІТО (Богданова), Брауна)[2], які призначені для лікування переломів кісток методом витягання.

Також, лікувальні шини застосовують при травмах м'яких тканин (наприклад у спортсменів при розтягненні), з метою зменшення навантаження на ушкоджену ділянку.

Шини застосовуються у стоматологічній практиці, наприклад при переломі щелеп. Особливий вид лікувально-корегуючих шин застосовують в ортодонтії, у побуті ці шини часто називають "брекетами".

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Медсанбат: шина з витяжкою Kendrick (опис процедури)
  2. Скрипниченко Д. Ф. Хірургія: Підручник. — 4-е вид., випр. і доповн. — Київ: Вища шк., 1992. — 581 с.:іл. ISBN 5-11-003837-6(с.111)

Посилання[ред. | ред. код]