Шинкаренко Олег Вікторович
 | Ця стаття є автобіографією, редагується фігурантом статті або особами чи організаціями, які безпосередньо пов'язані з ним. (грудень 2023) |
| Олег Вікторович Шинкаренко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 20 лютого 1976 (48 років) Запоріжжя | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | журналіст,письменник | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1], фантастика[1], журналістика[1], кіносценаристикаd[1] і музика[1] | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | оповідання, роман, драма, вірш | |||
| Премії | Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (2006) | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Оле́г Ві́кторович Шинкаре́нко (нар. 20 лютого 1976) — український журналіст та письменник. Член Національної спілки письменників України.[2]
Олег Шинкаренко народився 20 лютого 1976 року у Запоріжжі. Закінчив Запорізьку інженерну академію (інженер з автоматики та контрольно-вимірювальних приладів), Класичний приватний університет (перекладач з англійської) та Міжнародну Академію Журналістики (Intajour, Hamburg). Працював інженером, а також кореспондентом декількох місцевих видань. З 2008 року мешкає у Києві, де займається журналістикою. Редагував сайт літературного конкурсу «Коронація слова» [Архівовано 3 травня 2012 у Wayback Machine.]. З 2002 року очолював Запорізький кіноклуб «Сходження», керував кіноклубом при видавництві «Смолоскип».
Знімав відеоматеріали для проєкту ВідеоТеКа (видеоподсайту «Телекритика»).
Під час Євромайдану написав багато статей про події в Україні для американського сайту The Daily Beast [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.]. Писав також для проєктів [1] та Future Challenges [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.].
З 2013 року працює на «Громадському Радіо», для якого створював два авторських подкасти: «Філософський Барабан» та «Механіка Революції». Від 2016 до 2018 року разом з Українською Гельсінською спілкою з прав людини створював подкаст «Правова Абетка».
Література
Перше оповідання написав наприкінці 80-х. Шкільне захоплення науковою фантастикою, постмодернізмом та чорним гумором вплинуло на стиль його прози, надавши їй вкрай гротескного нахилу. Друкувався у виданнях «НАШ», «ШО», «Хрещатик», «Forbes Україна»[3], «Index on Censorship[en]»[4]. У 2006 році отримав літературну премію від видавництва «Смолоскип» за збірку оповідань «Як зникнути повністю» («Смолоскип». Київ, 2007). У 2009 році закінчив перший роман під робочою назвою «Смачного!», присвячений молодіжній субкультурі людожерів.
У 2013 році написав роман «Кагарлик» — сатиричну антиутопію про життя в Україні у 2114 році, через сто років після вторгнення російської армії та багатьох інших трагічних подій. Роман присвячено пошукам відповіді на питання про справжню ідентичність людини. Книжка видана у 2014 році у «Видавництві Сергія Пантюка». Друге видання роману вийшло у 2015 році у видавництві «Люта Справа». Третє видання роману «Кагарлик» у перекладі англійською мовою вийшло у видавництві Kalyna Language Press.
У 2016 році написав роман «Перші Українські Роботи», який вийшов у видавництві «Люта Справа»[5].
У 2017 році написав роман «Череп», який вийшов у видавництві «Люта Справа»[6].
У 2019 році написав роман «Бандера Distortion», який вийшов у видавництві «Дім Химер»[7].
Музика
У 1994 році створив музичний ансамбль «Пропаганда чутками». Надалі грав у групах «Реліктові вантажівки», «Школа танців» та «Роза». У 2009 році створив студійний проєкт «Сирени Титана», в рамках якого записує альбом на вірші сучасних українських поетів.
Кіно
У 2007 році написав кіносценарій для фільму режисера Наталі Рекункової «Зникнення Вавілонова» за мотивами власного оповідання зі збірки «Як зникнути повністю».
Дослідження
У 2014 році, працюючи інтерном в Institute for Public Affairs (IVO), Slovak Republic, написав дослідження «Ukrainian media market in a period of transformation after the Euromaidan».
За негативні відгуки на адресу тоді чинного Президента Януковича В. Ф., був запрошений на співбесіду в СБУ, після чого пояснив, що різкі вислови вживав «під впливом емоцій», що вибачається перед тими, кого ці вислови могли образити, і що «постарається» більше нікого не ображати[8].
Янукович назвав історію з допитом блогера Олега Шинкаренко в прокуратурі «перегином СБУ»[9].
У відповідь Олег Шинкаренко заявив, що «Єдине, що народ може робити, коли його дошкуляє своїми діями влада, — лаятися і погрожувати…»[10]
— Блог Олега Шинкаренка- Інтерв'ю з Олегом Шинкаренком на порталі «Буквоїд» [Архівовано 3 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю з Олегом Шинкаренком на «Радіо Свобода» [Архівовано 30 січня 2009 у Wayback Machine.]
- Кіносценарій Олега Шинкаренка «Старенькі» (читає автор) [Архівовано 3 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Переклади Олега Шинкаренка на сайті премії METAPHORA
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Серед 47 письменників, прийнятих вчора в НСПУ, дві закарпатки. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
- ↑ Олег Шинкаренко. R,E,L,O,C,A,T,I,O,N. forbes.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- ↑ Oleh Shynkarenko. Posting into the future. journals.sagepub.com. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- ↑ Олег Шинкаренко. ПЕРШІ УКРАЇНСЬКІ РÓБОТИ. books.lutasprava.com. Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 5 вересня 2016.
- ↑ Олег Шинкаренко. Череп. books.lutasprava.com. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 13 квітня 2017.
- ↑ Олег Шинкаренко. Бандера Distortion. chimeraspublisher.com.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- ↑ Дніпровський юридичний вісник: «Януковича прокляв сам блог». Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 4 серпня 2010.
- ↑ [назва посилання УкрРудПром «Виктор Янукович: „История с блогером — перегиб“» (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 12 квітня 2022. назва посилання УкрРудПром «Виктор Янукович: „История с блогером — перегиб“» (рос.)]
- ↑ Блогер Шинкаренко відповів Президенту. Архів оригіналу за 30 листопада 2010. Процитовано 8 січня 2012.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
