Шинкаренко Олег Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Вікторович Шинкаренко
Народився 20 лютого 1976(1976-02-20) (44 роки)
Запоріжжя
Громадянство Україна Україна
Діяльність журналіст,письменник
Мова творів українська
Жанр оповідання, роман, драма, вірш
Премії Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (2006)

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Оле́г Ві́кторович Шинкаре́нко (нар. 20 лютого 1976) — український журналіст та письменник. Член Національної спілки письменників України.[1]

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Олег Шинкаренко народився 20 лютого 1976 року у Запоріжжі. Закінчив Запорізьку інженерну академію (інженер з автоматики та контрольно-вимірювальних приладів), Класичний приватний університет (перекладач з англійської) та Міжнародну Академію Журналістики (Intajour, Hamburg). Працював інженером, а також кореспондентом декількох місцевих видань. З 2008 року мешкає у Києві, де займається журналістикою. Редагував сайт літературного конкурсу «Коронація слова». З 2002 року очолював Запорізький кіноклуб «Сходження», керував кіноклубом при видавництві «Смолоскип».

Знімав відеоматеріали для проекту ВідеоТеКа (видеоподсайту «Телекритика»).

Під час Євромайдану написав багато статей про події в Україні для американського сайту The Daily Beast. Писав також для проектів Institute for War & Peace Reporting та Future Challenges.

З 2013 року працює на «Громадському Радіо», для якого створював два авторських подкасти: «Філософський Барабан» та «Механіка Революції». Від 2016 до 2018 року разом з Українською Гельсінською спілкою з прав людини створював подкаст «Правова Абетка».

Творчість[ред. | ред. код]

Література

Перше оповідання написав наприкінці 80-х. Шкільне захоплення науковою фантастикою, постмодернізмом та чорним гумором вплинуло на стиль його прози, надавши їй вкрай гротескного нахилу. Друкувався у журналах «НАШ», «ШО» та «Хрещатик». У 2006 році отримав літературну премію від видавництва «Смолоскип» за збірку оповідань «Як зникнути повністю» («Смолоскип». Київ, 2007). У 2009 році закінчив перший роман під робочою назвою «Смачного!», присвячений молодіжній субкультурі людожерів.

У 2013 році написав роман «Кагарлик» — сатиричну антиутопію про життя в Україні у 2114 році, через сто років після вторгнення російської армії та багатьох інших трагічних подій. Роман присвячено пошукам відповіді на питання про справжню ідентичність людини. Книжка видана у 2014 році у «Видавництві Сергія Пантюка». Друге видання роману вийшло у 2015 році у видавництві «Люта Справа». Третє видання роману «Кагарлик» у перекладі англійською мовою вийшло у видавництві Kalyna Language Press.

У 2016 році написав роман «Перші Українські Роботи», який вийшов у видавництві «Люта Справа»[2].

У 2017 році написав роман «Череп», який вийшов у видавництві «Люта Справа»[3].

Музика

У 1994 році створив музичний ансамбль «Пропаганда чутками». Надалі грав у групах «Реліктові вантажівки», «Школа танців» та «Роза». У 2009 році створив студійний проект «Сирени Титану», в рамках якого записує альбом на вірші сучасних українських поетів.

Кіно

У 2007 році написав кіносценарій для фільму режисера Наталі Рекункової «Зникнення Вавілонова» за мотивами власного оповідання зі збірки «Як зникнути повністю».

Дослідження

У 2014 році, працюючи інтерном в Institute for Public Affairs (IVO), Slovak Republic, написав дослідження «Ukrainian media market in a period of transformation after the Euromaidan».

Політичне переслідування[ред. | ред. код]

За негативні відгуки на адресу тоді чинного Президента Януковича В. Ф., був запрошений на співбесіду в СБУ, після чого пояснив, що різкі вислови вживав «під впливом емоцій», що вибачається перед тими, кого ці вислови могли образити, і що «постарається» більше нікого не ображати[4].

Янукович назвав історію з допитом блогера Олега Шинкаренко в прокуратурі «перегином СБУ»[5].

У відповідь Олег Шинкаренко заявив, що «Єдине, що народ може робити, коли його дошкуляє своїми діями влада, — лаятися і погрожувати…»[6]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]