Шинкарук Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шинкарук Володимир Іванович
Зображення
Зображення
Народився 28 липня 1943(1943-07-28)
с. Ступник, Вінницька обл.
Помер 20 травня 1993(1993-05-20) (49 років)
Запоріжжя
Поховання Запоріжжя
Громадянство Україна Україна
Діяльність актор, режисер
Alma mater Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Дружина Ніна Шинкарук
Нагороди та премії
Народний артист України

Шинкару́к Володи́мир Іва́нович (28.07.1943, с. Ступник Вінницької обл. — 20.05.1993, Запоріжжя) — актор, режисер, народний артист України (12.03.1993).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 28 липня 1943 року у с. Ступник Вінницької області. Мати Володимира Івановича померла, коли йому було дев'ять років, його виховувала бабуся, потім тітка.

Закінчив Харківський інститут мистецтв. Два роки працював у Харківському академічному театрі імені Пушкіна. Одружився з Ніною Шиян.

У 1972 році Володимир Шинкарук з дружиною-актрисою переїхали у Запоріжжя. З 1972 — актор Запорізького музично-драматичного театру ім. М. Щорса. (нині В. Магара).

У 1974 році у Шинкаруків народився син Єгор. Єгор Шинкарук згодом працював у тому ж театрі помічником режисера, вчився на журналіста.

Шістнадцять років Володимир Шинкарук був секретарем партійної організації театру.

На сцені театру зіграв багато ролей, згодом був режисером постановок. Улюбленою ролю став Арбенін у «Маскараді» М. Лермонтова. У 1992 році отримав звання Народного артиста України.

Востаннє на театральну сцену Володимир Шинкарук вийшов 23 квітня 1993 року, після прем'єри вистави «Любов під в'язами», режисером якої він був. До цього часу він уже довгий час хворів, переніс дві складні операції у Києві. Під час прем'єри викликали реанімацію.

Помер 20 травня 1993 року від саркоми. Похований на Первомайському (Південному) кладовищі, що в Космічному мікрорайоні Запоріжжя.

Творчість[ред. | ред. код]

Ролі:

  • Агеєв — «Здравствуй, Крымов!»,
  • Окатий — «Червона калина»,
  • Фабіано Фабіані — «Марія Тюдор»,
  • Буштец — «Рядові»,
  • Лопуцковський — «Шельменко-денщик»,
  • Герострат — «Забути Герострата» Г. Горіна,
  • Збишко — «Мораль пані Дульської» Г. Запольської,
  • Прохор — «Васса Железнова» Максима Горького,
  • Незнамов — «Без вини винні» О. Островського,
  • Клавдій — «Гамлет» В. Шекспіра,
  • Аристарх — «Енергійні люди» В. Шукшина,
  • Павло Шорохов — «Змієлов»,
  • Мечоткін — «Минулим літом у Чулімську»,
  •  — «Нащадки запорожців».
  •  — «Брехня» Володимира Винниченка,
  • Арбенін — «Маскарад» М. Лермонтова у власній постановці.

Режисерські постановки:

  • «Любов під в'язами» Ю. О'Ніла,
  • «Душі натхненна ліра» за Т. Шевченком,
  • «Різдвяна ніч — любові ніч»,
  • «Круїз „Надія“»,
  • «Нові розслідування Шерлока Холмса» за власними сценаріями.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Митці України. Енциклопедичний довідник / Кудрицький А. — К., 1992. — С. 652.медалями. [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Московцева, Віталіна (31 жовтня 2013). Душа, яка просила бурі. zp-pravda.info. Запорізька правда. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 2 березня 2015.
  • Олейник, Светлана (22-10-2013). В Запорожье пройдет вечер памяти народного артиста Украины Владимира Шинкарука. iz.com.ua. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 2 березня 2015.(рос.)
  • Российский некрополь. Заметки о некрополях Запорожья [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]