Шипилівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шипилівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Попаснянський район
Рада/громада Білогорівська селищна рада
Код КОАТУУ 4423855303
Основні дані
Населення 500
Поштовий індекс 93311
Географічні дані
Географічні координати 48°58′02″ пн. ш. 38°16′32″ сх. д. / 48.96722° пн. ш. 38.27556° сх. д. / 48.96722; 38.27556Координати: 48°58′02″ пн. ш. 38°16′32″ сх. д. / 48.96722° пн. ш. 38.27556° сх. д. / 48.96722; 38.27556
Місцева влада
Карта
Шипилівка. Карта розташування: Україна
Шипилівка
Шипилівка
Шипилівка. Карта розташування: Луганська область
Шипилівка
Шипилівка
Мапа

Шипилівка у Вікісховищі?

Шипи́лівка — село у Попаснянському районі Луганської области України, підпорядковано Білогорівській селищній раді (смт Білогорівка).

Розташоване на річці Сіверський Донець.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване в північно-західній частині Луганської области у невеликій долині струмка на правому березі Сіверського Дінця. Головні вулиці села: Донецька, Леніна, Петровська, Артема.

Вид на село
Головна вулиця (вул. Донецька)

Транспорт[ред. | ред. код]

Існує автобусне сполучення з розташованним поблизу містом Привілля.

Підприємства та установи[ред. | ред. код]

У селі діє декілька магазинів, фукціонує сільській клуб, бібліотека, початкова школа, відділення зв'язку. На березі Сіверського Дінця розташована турбаза.

Історія[ред. | ред. код]

У 1360-х роках Абдулах-хан тимчасово переніс столицю Золотої Орди неподалік території сучасної Шипилівки.

Тут існував запорізький зимівник Кальміуської паланки.

Дата заснування села ймовірно пізніша за 1763 рік, тобто пізніше дати заснування військового поселення 5-ї роти Бахмутського гусарського полку на місці Привілля.

Назва села ймовірно йде від прізвища пана (скоріш за все колишнього військового), що проживав тут. На південно-західному кінці села, у дубовому гаю можна знайти залишки фундаменту панського дому.

Шипилівка згадується у переписі населення Азовської губернії 1778 року у Бахмутському повіті: «На вновь отведенных Азовскою губернскою канцеляриею дачах владельческие селении: Капитана Иванова в слободе Шипиловке, число душ: муж. 110, жен. 91»

За даними 1859 року Шепилівка, панське село над Сіверським Дінцем, 19 господ, 196 осіб.[1]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 30 людей[2].

Під час Німецько-радянської війни поблизу Шипилівки знаходилася транспортна переправа через Сіверський Донець, за село велися жорстокі бої. Окупація села німцями відбулася восени 1941-го. Визволення — взимку 1942-го, а остаточно вже восени 1943-го. У пам'ять про загиблих воїнів у центрі села встановлено пам'ятник. До середини 1970-х років у річці на переправі стояли підбиті радянські танки.

Під кінець 1940-х років село було електрифіковане.

На початку 1960-х років до села була прокладена асфальтована дорога, проведений водопровід.

У 1970-х роках на березі Сіверського Дінця поблизу Шипилівки почалося активне будівництво турбаз, що було ініційоване великими підприємствами, які розташовані поблизу.

У 2006 році завершена газифікація села.

Літня ставка хана Золотої Орди[ред. | ред. код]

Неподалік села археологи виявили літню ставку хана Золотої Орди. Місцева влада має намір включити цю пам'ятку до об'єктів туристичного маршруту краю.[3]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 500 осіб, з них 83,38 % зазначили рідною українську мову, 16,49 % — російську, а 0,13 % — іншу[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  2. Мартиролог. Луганська, ст. 421
  3. В ближайшее время Луганщина может получить мощный импульс в развитии туризма Архівовано 10 серпень 2013 у Wayback Machine.. (рос.)
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua