Шипівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Шипівці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Заліщицький
Рада/громада Шипівецька сільська рада
Код КОАТУУ 6122089801
Облікова картка Шипівці 
Основні дані
Засноване 1530
Населення 895
Територія 12.140 км²
Густота населення 73.72 осіб/км²
Поштовий індекс 48630
Телефонний код +380 3554
Географічні дані
Географічні координати 48°49′48″ пн. ш. 25°49′17″ сх. д. / 48.83000° пн. ш. 25.82139° сх. д. / 48.83000; 25.82139Координати: 48°49′48″ пн. ш. 25°49′17″ сх. д. / 48.83000° пн. ш. 25.82139° сх. д. / 48.83000; 25.82139
Водойми Серет
Відстань до
районного центру
32 км
Найближча залізнична станція Тлусте
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 48684, с.Шипівці
Карта
Шипівці is located in Україна
Шипівці
Шипівці
Шипівці is located in Тернопільська область
Шипівці
Шипівці

Шипівці́ — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на півночі району. Центр сільради.

Населення — 908 осіб (2007).

Загальні відомомсті[ред.ред. код]

[джерело?] Шипівці — село розташоване на півдні Тернопільської області, на Заліщанщині. У 2009 році селу виповнився 481 рік. З історії про моє село відомо, що 23 квітня 1535 року княгиня Анна Ланцоронська продала землі села Шипівці з усім населенням і двірським помістям — Язловецькому (Язловець), які відносились до Руського воєводства скалатського старости (Архіви скалатського замку) Речі Посполитої. Археологічні розкопки могилпоховань трипільської культури показують побут і культуру жителів нашого села того часу. Знайдені речі могильних поховань знаходяться в Кам’янець-Подільському археологічному музеї. Шипівці розташовані на правому березі річки Серет, яка омиває село з трьох сторін. Воно ніби на дні глибокої тарілки, оскільки з усіх сторін оточене горами, що вкриті лісами. Через село протікає струмок, який бере початок із колишнього поселення. Загальна територія села становить 1168 гектарів. Свою назву, за переказами, село отримало від козака Шипа, який із своїми друзями Лисом та Шершем прибули на ці території. Лис заснував поселення не переїжджаючи через пагорб. А Шип і Шерш помандрували далі. Перебралися через пагорб, де вони натрапили на двох дівчат. Сподобалися дівчатам юнаки Шип та Шерш та й не відпустили їх від себе. Ось так в долині через гору від Лиса і поселився Шип. А Шерш перевів коня через річку й поселився на лівому її березі. З тих пір утворилися три села: Лисівці, Шипівці, Шершенівка. Період з 1701 року по 1718 відзначається спустошеними набігами татар на українські землі, в тому числі на наше село. У 1848 році — відміна кріпосного права, на честь цієї дати ставили хрести, будували пам’ятники у селі, на сьогодні існує 2 таких хрести. У 1861 році в селі збудовано кам’яну церкву з кам’яною дзвіницею, які діють по даний час, є у селі і римо-католицький костел. Різні частини села мають свої назви. Західна зветься «Горою», східна «Долиною», дві південних мають назви «За потік» та «Бзинівка», а центральна має назву «Цісарська». Також, мають свої назви і території, що розташовані поза селом. «Могилки» — це частина поля, яка розташована за лісом, на захід від села. Чому саме так? Старожили розповідають, що на цьому місці відбувся бій між козаками і турками, у якому полягло багато козаків. Їх було поховано у одній могилі і поставлено хрест. А коли прийшли перші руські, хрест зрізали, могилу розрівняли, і стало те місце частиною поля. Але люди називають його «Могилками» і тепер. Північна частина поза селом отримала назву «Загорода». За панщини дана місцевість була пасовищем, обгороджена загородою, куди місцеве населення відганяли на випас худобу. Під час панування Австро-Угорщини на тому пасовищі був посаджений ліс. І тому дана місцевість називається «Загорода». Південна частина, отримала назву «Корчунок», оскільки місцеве населення, займалося землеробством, поступово викорчовуючи дерева в даному місці, створюючи вільні площі для господарства. «Гуральня» — назва східної частини, угідь, що розташовувалися поза селом. За панщини під горою була побудована гуральня, яка належала панові. У гуральні виробляли спирт, який дуже цінувався на той час. Населення працювало в гуральні на пана який платив їм за роботу горілкою. Тому і прозвали місце під горою «Гуральня» На «Цісарській» вулиці, у колишньому центрі села тягнеться увись своїм золотистим куполом церква св. Михаїла, що збудована у XIX ст. У 1961 році церкву було закрито. При вході на церковне подвір’я з лівої сторони стоїть дерев’яний хрест, який поставлений на честь 950 — річчя хрещення Русі, яке відбулося 1938 року. З заднього входу на церковне подвір’я з лівої сторони стоїть кам’яний хрест, який поставлений на місці вівтаря старої дерев’яної церкви, яка була продана у село Солоне, і стоїть у даному селі досі. У 1986 році жителі села почали збирати підписи про відкриття церкви. 28 жовтня 1988 року було отримано документи на відкриття церкви у селі Шипівці.

Пам’ятки[ред.ред. код]

Є церква св. Михаїла (1867, кам.), дві каплички.

Панорама села з лівого берега річки Серет

Споруджено пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992), встановлено 4 пам’ятних хрести.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють ЗОШ 1—2 ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення пошти, ПАП «Урожай», торговельний заклад.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]