Шистосомози

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шистосомози
Пухирі на шкірі передпліччя, спричинені паразитом роду Schistosoma
Пухирі на шкірі передпліччя, спричинені паразитом роду Schistosoma
Спеціальність інфекційні хвороби (медична спеціальність)
Симптоми hematuriad[1], діарея[1], нудота[1] і chillsd[1]
Причини Schistosomad[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 B65
DiseasesDB 11875
MedlinePlus 001321
MeSH D012552
CMNS: Schistosomiasis у Вікісховищі

Шистосомози (також відомі під назвою більгарціоз, молюскова гарячка, гарячка Катаяма, тощо)[3][4] — група гельмінтозів, які спричинюють гельмінти роду Schistosoma . Шистосомози можуть уражати сечовивідні шляхи або кишки. Серед клінічних проявів виділяють біль у животі, діарею, появу крові у фекаліях або сечі. У пацієнтів, які хворіють тривалий час, можуть спостерігатися ураження печінки, нирок, безпліддя або рак сечового міхура. У дітей спостерігається зупинка в рості та знижена здатність до навчання.[5]

Причина виникнення[ред. | ред. код]

Збудники потрапляють в організм людини в результаті контакту з водою, яка містить паразитів. У воду паразити потрапляють з інфікованих прісноводних молюсків. Шистосомози особливо поширені серед дітей у країнах, що розвиваються, оскільки вони часто грають в інфікованій воді. До інших груп високого ризику належать фермери, рибалки та люди, які використовують інфіковану воду в щоденній діяльності.[5] Шистосомози діагностують, виявляючи яйця паразитів у сечі або фекаліях пацієнта. Також ці хвороби можна підтвердити, якщо в крові є антитіла до шистосом.[5]

З-поміж методів попередження хвороби — розширення доступу населення до чистої води та скорочення кількості молюсків. У районах поширення шистосомозів цілі групи населення піддають медикаментозному лікуванню одноразово та щорічно з допомогою препарату празиквантел. Це робиться з метою зменшення кількості інфікованих людей, а отже й для попередження хвороби в майбутньому. Всесвітня організація охорони здоров'я також рекомендує празиквантел пацієнтам, які точно знають, що заражені.[5]

Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]

На шистосомози хворіють майже 210 мільйонів людей у всьому світі.[6] За різними підрахунками, від шистосомозів щорічно помирають від 12[7] до 200 тисяч людей.[8] Шистосомози найбільш поширені в Африці, а також Азії та Південній Америці.[5] Близько 700 мільйонів людей у понад 70 країнах світу мешкають у районах поширення шистосмозів.[8][9] Шистосомози є другою після малярії паразитарною інвазією за рівнем потужності економічного впливу.[10] Від стародавніх часів до початку XX століття один з симптомів шистосомозів — кров у сечі — вважався чоловічим різновидом менструації в Єгипті, а отже слугував обрядом ініціації для хлопчиків.[11][12] За класифікацією шистосомози належать до забутих тропічних хвороб.[13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Disease Ontology — 2016.
  2. WikiSkripta — 2008. — ISSN 1804-6517
  3. Schistosomiasis (bilharzia). NHS Choices. Dec 17, 2011. Процитовано 15 March 2014. 
  4. Schistosomiasis. Patient.co.uk. 12/02/2013. Процитовано 11 June 2014. 
  5. а б в г д Schistosomiasis Fact sheet N°115. World Health Organization. February 2014. Процитовано 15 March 2014. 
  6. Fenwick, A (Mar 2012). The global burden of neglected tropical diseases.. Public health 126 (3): 233–6. PMID 22325616. doi:10.1016/j.puhe.2011.11.015. 
  7. Lozano, R; Naghavi, M; Foreman, K; Lim, S; Shibuya, K; Aboyans, V; Abraham, J; Adair, T та ін. (Dec 15, 2012). Global and regional mortality from 235 causes of death for 20 age groups in 1990 and 2010: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010. Lancet 380 (9859): 2095–128. PMID 23245604. doi:10.1016/S0140-6736(12)61728-0. 
  8. а б Thétiot-Laurent, SA; Boissier, J; Robert, A; Meunier, B (Jun 27, 2013). Schistosomiasis Chemotherapy. Angewandte Chemie (International ed. in English) 52 (31): 7936–56. PMID 23813602. doi:10.1002/anie.201208390. 
  9. Schistosomiasis A major public health problem. World Health Organization. Процитовано 15 March 2014. 
  10. The Carter Center. Schistosomiasis Control Program. Процитовано 2008-07-17. 
  11. Kloos, Helmut; Rosalie David (2002). The Paleoepidemiology of Schistosomiasis in Ancient Egypt (PDF). Human Ecology Review 9 (1): 14–25. 
  12. Rutherford, Patricia (2000). The Diagnosis of Schistosomiasis in Modern and Ancient Tissues by Means of Immunocytochemistry. Chungara, Revista de Antropología Chilena 32 (1). ISSN 0717-7356. 
  13. Neglected Tropical Diseases. cdc.gov. June 6, 2011. Процитовано 28 November 2014.