Шифрін Яків Соломонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Соломонович Шифрін
Shifrin.jpg
Народився 23 квітня 1920(1920-04-23)
м. Мстиславль, БРСР
Помер 6 серпня 2019(2019-08-06) (99 років)
м. Харків, Україна
Країна СРСРУкраїна
Діяльність науковець, викладач університету
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Галузь радіофізика
Заклад Військова інженерна радіотехнічна академія ППО імені Л. А. Говорова
Головний науковкий співробітник в Харківський національний університет радіоелектроніки та Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»
Звання професор
Ступінь доктор технічних наук
Відомий завдяки: статистична теорія антен (СТА)
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України
Нагрудний знак «За наукові досягнення»
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

CMNS: Шифрін Яків Соломонович у Вікісховищі

Яків Соломонович Шифрін (нар. 23 квітня 1920, м. Мстиславль, БРСР — 6 серпня 2019, м. Харків, Україна) — український радіофізик, фахівець в галузі теорії антен і поширення радіохвиль, засновник наукового напряму статистичної теорії антен, заслужений діяч науки і техніки України, довічний дійсний член міжнародного інституту радіоінженерів (США) (Life Fellow IEEE), доктор технічних наук, професор, почесний громадянин міста Харкова.

Біографія[ред. | ред. код]

Яків Шифрін народився 23 квітня 1920 року у м. Мстиславль (Білорусь).

1925 року його родина переїхала до Ленінграда, де він 1937 року закінчив середню школу № 37 зі срібною медаллю (нині, як і до 1917 р., 2-га Санкт-Петербурзька гімназія імені Олександра І).[1]

Після школи він продовжив навчання на фізичному факультеті Ленінградського державного університету. З початком війни пішов в Народне ополчення Ленінграда, звідки наприкінці серпня 1941 його було направлено на навчання до Військової Червонопрапорної академії зв'язку імені С. М. Буденного (ВЧАЗ).

Влітку й восени 1943 року брав участь у боях за звільнення України на Третьому Українському фронті. Після закінчення 1944 році радіофакультету ВЧАЗ і коротких курсів по радіолокації його було призначено командиром однієї з нових батарей станцій гарматного наведення (СГН), яка до кінця війни брала участь у бойових діях.[2]

У період з 1946 по 1948 він викладав радіолокацію в Житомирському училищі зенітної артилерії.

1948—1980  Яків Шифрін працював в Артилерійській радіотехнічній академії, що пізніше іменувалась Військова інженерна радіотехнічна академія ППО імені Л. А. Говорова.[3]

1952 року ним була захищена кандидатська дисертація, а 1965 році — докторська дисертація[4].

З 1957 року він обіймав посаду завідувача кафедри антен і поширення радіохвиль в Артилерійській радіотехнічній академії.[2]

1961 йому присвоїли звання полковник-інженер.

З 1980 по лютий 2019 року працював в Харківському національному університеті радіоелектроніки, де обіймав посади професора, завідувача кафедри технічної електродинаміки і антен (1991—1996) та головного наукового співробітника.[3][2][5]

C квітня 2019 року був — головним науковим співробітником Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»[5].

Яків Шифрін помер 6 серпня 2019 року у м. Харкові[6][7][8].

Наукова робота[ред. | ред. код]

Яків Шифрін зробив фундаментальний внесок у науку з ряду напрямків сучасної радіоелектроніки та радіофізики. Він є засновником нового наукового напрямку — статистичної теорії антен (СТА) — теорії антен з випадковими джерелами.

Його монографію «Питання статистичної теорії антен» було видано англійською як «Statistical Antena Theory» (Golem Press, 1971) в США.[9]

Також він продовжує дослідження з таких напрямів як:

  • далеке тропосферне поширення радіохвиль;
  • розробка теорії антен з нелінійними елементами;
  • діагностика фазованих антенних решіток[3].

У 1993 році він організував Українську національну асоціацію «Антени»[10] та ініціював перші в Україні міжнародні конференції з теорії і техніки антен.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Він є автором понад 380 наукових робіт, серед яких 14 монографій. Під його керівництвом підготовлено близько 20 докторів та 50 кандидатів наук[3]. Почесний професор 5 закладів вищої освіти України та Росії, Почесний доктор Харківського національного університету ім. В. М. Каразіна.

Монографії[ред. | ред. код]

  • Шифрин Я. С., Черный Ф. Б. и др. Экспериментальное исследование дальнего тропосферного распространения ультракоротких радиоволн / Под ред. Шифрина Я. С. — Х.: АРТА, 1964. — 103с.
  • Дальнее тропосферное распространение УКВ/ Под ред. Я. С. Шифрина Б. А. Введенского, М. А. Колосова и др. — М.: Сов. Радио,1965. — 416 с.
  • Шифрин Я. С. Вопросы статистической теории антенн. — М.: Сов. радио. — 1970. — 384 с. (переклад на англ. мову: Shifrin Y. S. Statistical Antenna Theory. — Golem Press, USA. — 1971. — 370 p.)
  • Шифрин Я. С., Усин В. А. Основы статистической теории голографического метода определения параметров антенн // Методы измерений параметров излучающих систем в ближней зон / Под ред. Л. Д. Бахраха. — Л.: Наука., 1985. — Гл. 5. — 52 с.
  • Шифрин Я. С. Статистическая теория антенн // Справочник по антенной технике. Т.1. Под ред. Я. Н. Фельда и Е. Г. Зелкина.- М., 1997. — Гл. 9. . — 57 с.

Навчальні посібники[ред. | ред. код]

  • Шифрин Я. С., Гукасов Ю. Г., Корниенко Л. Г. Сборник упражнений по курсу «Антенные устройства». — Х.: ВИРТА, 1970. — 49 с.
  • Расчет и проектирование антенн сверхвысоких частот: Пособ. по курс. и диплом. проектированию / Я. С. Шифрин, Ю. Г. Гукасов, Л. Г. Корниенко и др. / Под. ред. проф. Я. С. Шифрина. — Х.: ВИРТА, 1971. — 285 с.
  • Шифрин Я. С. Антенные устройства: Курс лекций. Ч.1. — Х.: ВИРТА, 1971. — 212 с.
  • Шифрин Я. С., Гукасов Ю. Г., Базарнов П. А. Новые типы антенн: Учеб. пособие / Под. ред. проф. Я. С. Шифрина. — Х.: ВИРТА. — 1971. — 136 с.
  • Шифрин Я. С. Антенные устройства: Курс лекций. Ч.1., 2-е изд. — Х.: ВИРТА, 1972. — 217 с.
  • Шифрин Я. С. Антенные устройства: Курс лекций. Ч.2. — Х.: ВИРТА, 1971. — 168 с.
  • Шифрин Я. С. Антенные устройства: Курс лекций. Ч.2., 2-е изд. — Х.: ВИРТА, 1973. — 168 с.
  • Шифрин Я. С. Антенны миллиметрового и оптического диапазонов волн: Курс лекций. Х., 1996. — 85 с.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Серед його відзнак також 5 орденів та 20 медалей.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вторая Санкт-Петербургмкая гимназия. Шифрин Яков Соломонович (р. 1920) [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  2. а б в Шифрин Яков Соломонович (к 90-летию со дня рождения и 65-летию научно-педагогической деятельности) // Радиофизика и радиоастрономия. — 2005. — т. 10, № 2. — С.113-114 (рос.)
  3. а б в г Харківський національний університет радіоелектроніки. Співробітники ПНДЛ радіолокаційних систем спостереження. Яків Соломонович Шифрін. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019. 
  4. а б в Канунникова И. Харьковчанин внес фундаментальный вклад в современную физику // Вечерний Харьков. — 25 апреля 2018 [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  5. а б Дубровка Ф. Ф. (2019). Дубровка Ф. Ф. Яков Соломонович Шифрин (1920-2019) – Известия высших учебных заведений. Радиоэлектроника 2019.– Т. 62. – №. 9.–С. 574-576.. radio.kpi.ua (рос.). Известия высших учебных заведений. Радиоэлектроника. Архів оригіналу за 11 лютого 2020. Процитовано 17 грудня 2020. 
  6. Харківський національний університет радіоелектроніки. Новини. Пішов з життя Яків Шифрін. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019. 
  7. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Новини. Пішов з життя відомий вчений у галузі радіофізики, почесний доктор Каразінського університету Яків Шифрін: університет співчуває… (9 серпня 2019). Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019. 
  8. РБК-Україна. STYLER. Життя. Помер знаменитий вчений Яків Шифрін. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019. 
  9. AbeBooks.com. Statistical Antenna Theory by Shifrin [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
  10. Національна асоціація «Антени» // Харківський національний університет — LXXX. — Видавничий центр «Логос Україна», 2011. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 8 липня 2019. 
  11. Освітній портал Педагогічна преса України. Науковець ХНУРЕ отримав нагороду Аерокосмічного товариства Інституту інженерів з електротехніки та електроніки. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 8 липня 2019. 
  12. IEEE AESS. Award. Society Pioneer Award [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
  13. IEEE AESS. Award. Society Pioneer Award. Yakov S. Shifrin [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
  14. Сайт Верховної ради України. Указ Президента України Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019. 
  15. STATUS QUO. Харьковчанин получил высшую награду облсовета [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  16. Новини Харкова. Харьковчанин получил высшую награду облсовета [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]