Шифрін Яків Соломонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Соломонович Шифрін
Shifrin.jpg
Народився 23 квітня 1920(1920-04-23)
м. Мстиславль, БРСР
Помер 6 серпня 2019(2019-08-06) (99 років)
м. Харків, Україна
Громадянство СРСРУкраїна
Діяльність науковець, викладач університету
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Сфера інтересів Радіаційна фізика
Заклад Харківський національний університет радіоелектроніки
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук
Відомий завдяки: статистична теорія антен (СТА)
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України
Нагрудний знак «За наукові досягнення»
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Яків Соломонович Шифрін (нар. 23 квітня 1920, м. Мстиславль, БРСР — 6 серпня 2019, м. Харків, Україна) — радіофізик, фахівець в галузі теорії антен і поширення радіохвиль, засновник наукового напряму статистичної теорії антен, заслужений діяч науки і техніки України, довічний дійсний член міжнародного інституту радіоінженерів (США) (Life Fellow IEEE), доктор технічних наук, професор, почесний громадянин міста Харкова.

Біографія[ред. | ред. код]

Яків Шифрін народився 23 квітня 1920 року у м. Мстиславль (Білорусь).

1925 року його родина переїхала до Ленінграду, де він 1937 року закінчив середню школу № 37 зі срібною медаллю (нині, як і до 1917 р., 2-га Санкт-Петербурзька гімназія імені Олександра І).[1]

Після школи він продовжив навчання на фізичному факультеті Ленінградського державного університету. З початком війни пішов в Народне Ополчення Ленінграду, звідки наприкінці серпня 1941 його було направлено на навчання до Військової Червонопрапорної академії зв'язку імені С. М. Буденного (ВЧАЗ).

Влітку й восени 1943 року брав участь у боях за звільнення України на Третьому Українському фронті. Після закінчення 1944 році радіофакультету ВЧАЗ і коротких курсів по радіолокації його було призначено командиром однієї з нових батарей станцій гарматного наведення (СГН), яка до кінця війни брала участь у бойових діях.[2]

У період з 1946 по 1948 він викладав радіолокацію в Житомирському училищі зенітної артилерії.

1948—1980  Яків Шифрін працюва в Артилерійській радіотехнічній академії, що пізніше іменувалась Військова інженерна радіотехнічна академія ППО імені Л. А. Говорова.[3]

1952 року ним була захищена кандидатська дисертація, а 1965 році — докторська дисертація[4].

З 1957 року він обіймав посаду завідувача кафедри антен і поширення радіохвиль в Артилерійській радіотехнічній академії.[2]

1961 йому присвоїли звання полковник-інженер.

З 1980 року працює в Харківському національному університеті радіоелектроніки, де обійма посади професора, завідувача кафедри технічної електродинаміки і антен (1991—1996) та головного наукового співробітника.[3][2]

Яків Шифрін помер 6 серпня 2019 року у м. Харкові[5][6][7].

Наукова робота[ред. | ред. код]

Яків Шифрін зробив фундаментальний внесок у науку з ряду напрямків сучасної радіоелектроніки та радіофізики. Він є засновником нового наукового напрямку — статистичної теорії антен (СТА) — теорії антен з випадковими джерелами.

Його монографію «Питання статистичної теорії антен» було видано англійською як «Statistical Antena Theory» (Golem Press, 1971) в США.[8]

Також він продовжує дослідження з таких напрямів як:

  • далеке тропосферне поширення радіохвиль;
  • розробка теорії антен з нелінійними елементами;
  • діагностика фазованих антенних решіток[3].

У 1993 році ним була організувана Українська національна асоціація «Антени»[9] та ініційовані перші в Україні міжнародні конференції з теорії і техніки антен.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Він є автором понад 380 наукових робіт, серед яких 14 монографій. Під його керівництвом підготовлено близько 20 докторів та 50 кандидатів наук[3]. Почесний професор 5 закладів вищої освіти України та Росії, Почесний доктор Харківського національного університету ім. В. М. Каразіна.

Монографії[ред. | ред. код]

  • Шифрин Я. С., Черный Ф. Б. и др. Экспериментальное исследование дальнего тропосферного распространения ультракоротких радиоволн / Под ред. Шифрина Я. С. — Х.: АРТА, 1964. — 103с.
  • Дальнее тропосферное распространение УКВ/ Под ред. Я. С. Шифрина Б. А. Введенского, М. А. Колосова и др. — М.: Сов. Радио,1965. — 416 с.
  • Шифрин Я. С. Вопросы статистической теории антенн. — М.: Сов. радио. — 1970. — 384 с. (переклад на англ. мову: Shifrin Y. S. Statistical Antenna Theory. — Golem Press, USA. — 1971. — 370 p.)
  • Шифрин Я. С., Усин В. А. Основы статистической теории голографического метода определения параметров антенн // Методы измерений параметров излучающих систем в ближней зон / Под ред. Л. Д. Бахраха. — Л.: Наука., 1985. — Гл. 5. — 52 с.
  • Шифрин Я. С. Статистическая теория антенн // Справочник по антенной технике. Т.1. Под ред. Я. Н. Фельда и Е. Г. Зелкина.- М., 1997. — Гл. 9. . — 57 с.

Навчальні посібники[ред. | ред. код]

  • Шифрин Я. С., Гукасов Ю. Г., Корниенко Л. Г. Сборник упражнений по курсу «Антенные устройства». — Х.: ВИРТА, 1970. — 49 с.
  • Расчет и проектирование антенн сверхвысоких частот: Пособ. по курс. и диплом. проектированию / Я. С. Шифрин, Ю. Г. Гукасов, Л. Г. Корниенко и др. / Под. ред. проф. Я. С. Шифрина. — Х.: ВИРТА, 1971. — 285 с.
  • Шифрин Я. С. Антенные устройства: Курс лекций. Ч.1. — Х.: ВИРТА, 1971. — 212 с.
  • Шифрин Я. С., Гукасов Ю. Г., Базарнов П. А. Новые типы антенн: Учеб. пособие / Под. ред. проф. Я. С. Шифрина. — Х.: ВИРТА. — 1971. — 136 с.
  • Шифрин Я. С. Антенные устройства: Курс лекций. Ч.1., 2-е изд. — Х.: ВИРТА, 1972. — 217 с.
  • Шифрин Я. С. Антенные устройства: Курс лекций. Ч.2. — Х.: ВИРТА, 1971. — 168 с.
  • Шифрин Я. С. Антенные устройства: Курс лекций. Ч.2., 2-е изд. — Х.: ВИРТА, 1973. — 168 с.
  • Шифрин Я. С. Антенны миллиметрового и оптического диапазонов волн: Курс лекций. Х., 1996. — 85 с.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Серед його відзнак також 5 орденів та 20 медалей.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вторая Санкт-Петербургмкая гимназия. Шифрин Яков Соломонович (р. 1920)(рос.)
  2. а б в Шифрин Яков Соломонович (к 90-летию со дня рождения и 65-летию научно-педагогической деятельности) // Радиофизика и радиоастрономия. — 2005. — т. 10, № 2. — С.113-114 (рос.)
  3. а б в г Харківський національний університет радіоелектроніки. Співробітники ПНДЛ радіолокаційних систем спостереження. Яків Соломонович Шифрін
  4. а б в Канунникова И. Харьковчанин внес фундаментальный вклад в современную физику // Вечерний Харьков. — 25 апреля 2018(рос.)
  5. Харківський національний університет радіоелектроніки. Новини. Пішов з життя Яків Шифрін
  6. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Новини. Пішов з життя відомий вчений у галузі радіофізики, почесний доктор Каразінського університету Яків Шифрін: університет співчуває... (9 серпня 2019)
  7. РБК-Україна. STYLER. Життя. Помер знаменитий вчений Яків Шифрін
  8. AbeBooks.com. Statistical Antenna Theory by Shifrin(англ.)
  9. Національна асоціація «Антени» // Харківський національний університет — LXXX. — Видавничий центр «Логос Україна», 2011.
  10. Освітній портал Педагогічна преса України. Науковець ХНУРЕ отримав нагороду Аерокосмічного товариства Інституту інженерів з електротехніки та електроніки
  11. IEEE AESS. Award. Society Pioneer Award(англ.)
  12. IEEE AESS. Award. Society Pioneer Award. Yakov S. Shifrin(англ.)
  13. Сайт Верховної ради України. Указ Президента України Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки
  14. STATUS QUO. Харьковчанин получил высшую награду облсовета(рос.)
  15. Новини Харкова. Харьковчанин получил высшую награду облсовета(рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]