Шишаки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Шишаки
Shyshaky gerb.png
Герб
Шишаки
Шишаки на карті Шишацького району
Шишаки на карті Шишацького району
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Шишацький район
Рада Шишацька селищна рада
Код КОАТУУ: 5325755100
Основні дані
Засноване 1399
Статус з 1970 року
Площа 10,29 км²
Населення 4652 осіб (2013) [1]
Поштовий індекс 38000
Телефонний код +380 5352
Географічні координати 49°52′42″ пн. ш. 34°00′15″ сх. д. / 49.87833° пн. ш. 34.00417° сх. д. / 49.87833; 34.00417Координати: 49°52′42″ пн. ш. 34°00′15″ сх. д. / 49.87833° пн. ш. 34.00417° сх. д. / 49.87833; 34.00417
Водойма р. Псел
Відстань
Найближча залізнична станція: Яреськи
До станції: 13 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 72 км
Селищна влада
Адреса 38000, смт Шишаки, вул. Небесної Сотнi, 2
Карта
Шишаки is located in Україна
Шишаки
Шишаки
Шишаки is located in Полтавська область
Шишаки
Шишаки
Шишаки is located in Шишацький район
Шишаки
Шишаки

Commons-logo.svg Шишаки у Вікісховищі

Шишаки — селище міського типу над річкою Псел, центр Шишацького району Полтавської області України. Населення становить 4652 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шишацька селищна рада.

Географія[ред.ред. код]

Селище міського типу Шишаки знаходиться на лівому березі річки Псел, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Великий Перевіз, нижче за течією на відстані 4 км — село Яреськи. Селом протікає струмок.

Поруч проходить автомобільна дорога Т 1720.

Назва[ред.ред. код]

Назва селища походить від шишкуватих (куполоподібних) пагорбів, на яких воно частково розташоване. За іншою версією, назва селища походить від слова «шишак» - старовинного військового металевого шолома із вістрям, на кінці якого була невелика кулька (шишка).[2]

Історія[ред.ред. код]

Історичний герб

Серед археологічних пам'яток, виявлених в Шишаках, є 5 могил-курганів. Знайдено крем'яні вироби доби неоліту, 2 поховання епохи бронзи. В урочищі Дернова Долина виявлено поселення ранніх слов'ян Черняхівської культури (II—VI ст. н. е.). Тут знайдено речі, якими користувались люди скіфського періоду та пізнішого періоду племен — сіверян.

Шишаки. Поштова листівка, 1910 рік

Уперше згадується 12 серпня 1399 року в описі битви литовського князя Вітовта з татарським ханом Тимуром Котлуком.

Козаки Шишацької сотні брали участь у повстанні Пушкаря і Барабаша 1657—1658 року.

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому містечку, центрі Шишацької волості Миргородського повіту Полтавської губернії, мешкало 3000 осіб, налічувалось 506 дворових господарств, існували 2 православні церкви, єврейський молитовний будинок, лікарня, 6 постоялих будинків, 6 лавок, 8 кузень, 27 вітряних млинів, 6 маслобойних заводів, відбувалось базари та 3 ярмарки[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4284 осіб (2103 чоловічої статі та 2185 — жіночої), з яких 4141 — православної віри[4].

На початку 1917 року в Шишаках було встановлено владу Української Центральної Ради, а з січня 1918 року — радянську владу. З березня, майже рік, у містечку господарювали німецько-австрійські війська, потім денікінські, Нестора Махна. У грудні 1919 року радянська влада на території містечка була остаточно встановлена Червоною армією [5].

1923 року побудовано першу в Україні радіостанцію.[6]З 1929 року діяв ТСОЗ «Нове життя».

Із жертв голодомору 1932—1933 років відомі прізвища лише 130 осіб. Репресій радянської влади зазнавало населення села протягом десятиліть [7].

Селище у часи німецько-радянської війни було окуповане військами вермахту від 22 вересня 1941 до 22 вересня 1943 року. Від 1 жовтня 1942 і до кінця німецької окупації — у складі Миргородського ґебіту. У Шишаках діяв підпільний партизанський загін.

З 1967 року в селищі діє краєзнавчий музей, який налічує понад 2000 експонатів.[8]

Населення[ред.ред. код]

Нижче приведено діаграму зміни чисельності населення Шишак.[9][6]:

Дані ревізій[ред.ред. код]

1859 року у Шишаках, Миргородського повіту — 638 дворів, 4850 жителів; Преображенська церква (1792, 1893 року перебудована), при якій діяли повітове училище, 2 винокурних заводи.

1900 року — 4474 жителів, дерев'яна Христо-Різдвяна церква (1891 року), при ній 2 земські та церковнопарафіяльна школи.

Економіка[ред.ред. код]

  • Закрите акціонерне товариство «Гадячсир»;
  • хлібокомбінат;
  • завод мінеральних вод;
  • Шишацький цегельний завод;
  • Шишацька ГЕС.

Освіта та культура[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Свято пісні у Гоголівському районі Полтавської області. 1962, урочище Случевське поблизу села Шишаки.
1 травня 1963 року. Духовий оркестр під керівництвом А. П. Голубєва.

У селищі діє один дошкільний, два навчальних та один позашкільний навчальний заклади:

Релігія[ред.ред. код]

Храм Різдва Пресвятої Богородиці (02)

Перша відома дерев'яна, на честь Різдва Христового церква у мку Шишаки Миргородського полку (тепер смт, райцентр) збудована 1761. У 1891поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудована дерев'яна дзвіниця. У 1902 володіла 33 дес. землі ружної, 0,75 дес. садибної. Мала будинок для квартири священика. У парафії діяли 2 земських училища (чоловіче та жіноче), братство св. Пантелеймона, церковнопарафіяльне попечительство. Містилася каплиця, збудована 1883 у пам'ять імператора Олександра ІІ. До парафії входили с. Товсте, хут. Бузова Балка. 1902 парафіян — 2335 душ чоловічої, 2327 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів — 80, міщан — 86, козаків — 2855, селян — 1807. Із священиків відомі: Олександр Митрофанович Луневич (1902, у сані з 1893, нагороджений набедреником 1899), Гнат Полікарпович Жуковський (1902, 1912, у сані з 1866, нагороджений орденом св. Анни 3 ст. 1901), Михайло Гаврилович Горунович (1912); із псаломщиків: диякон Іоанн Васильович Фесенко-Навроцький (1902, у сані з 1894), Петро Данилович Рогозянський (1902, на посаді з 1860, стихар 1872), Петро Петрович Сергієвський (1912), Кирияк Васильович Богаєвський (1912); із церковних старост: Данило Петрович Біленький (1902), козак Федот Якович Лень (1912).

Інфраструктура[ред.ред. код]

Головним оператором з надання населенню поштових послуг є філія національного оператора УДППЗ «Укрпошта». Крім нього, в районі лікарні розташоване відділення ТОВ «Нова пошта».

У Шишаках 5-значні телефонні номери. Код селища 05352. Єдиний оператор фіксованого зв'язку — ПАТ «Укртелеком». Послуги стільникового зв'язку надають три оператора: Київстар, МТС, та life:).

Банківська система представлена 4 філіями та відділеннями: ВАТ «Держощадбанк України», СФ «Приватбанк», АБ «Полтава-банк», Райффайзен Банк Аваль

У селищі налічується 75 вулиць.[12]

Архітектура[ред.ред. код]

У Шишаках встановлені такі пам'ятники:

  • Пам'ятник Патріотам Батьківщини
  • Пам'ятник Ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС
  • Пам'ятник Борцям за радянську владу

Хата із с. Шишаки перенесена до експозиції Національного музею народної архітектури та побуту України.

Персоналії[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 (pdf)
  2. Історія Шишацького краю
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-19)
  5. Шишацька селищна рада
  6. а б Полтавщина: Енцикл. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. — К. : УЕ, 1992. — с. 616—618 — ISBN 5-88500-033-6
  7. Євгеній Бондарчук. Соціальний склад репресованого села в 1920-1946 рр. на прикладі с. Шишаки.— Роботи учасників П'ятого конкурсу студетських наукових робіт «Український визвольний рух 1920-х - 1950-х років». Львів: Український католицький університет, 2016.
  8. Шишацкий краеведческий музей(рос.)
  9. Зміна чисельності населення України. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-08-03. 
  10. Сайт Шишацької спеціалізованої школи еколого-українознавчого профілю ім. В. І. Вернадського
  11. Сайт Шишацької обласної гімназії-інтернату для обдарованих дітей Управління освіти і науки Полтавської облдержадміністрації
  12. Вулиці Шишак на сайті ЦВК

Література[ред.ред. код]

  • Клировая книжка…, 1902. — С. 422—423; Справочная клировая книга…, 1912. — С. 177.