Шишкін Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Іванович Шишкін
рос. Василий Иванович Шишкин
Shyshkin Vasyl Ivanovych.jpg
Народився 13 лютого 1914(1914-02-13)
село Бєлоє
(зараз Курганська область)
Помер 22 листопада 1992(1992-11-22) (78 років)
Київ
Місце поховання Берковецьке кладовище
Країна СРСР СРСР
Вид збройних сил Радянські військово-повітряні сили ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif Винищувальна авіація
Роки служби 19361956
Звання CCCP air-force Rank polkovnik infobox.svg Полковник авіації
Командування Q18634839?
Війни / битви Німецько-радянська війна
Сталінградська битва
Курська битва
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова III степеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки

Василь Іванович Шишкін (13 лютого 1914 — 22 листопада 1992) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1942), в роки німецько-радянської війни командир ескадрильї 43-го винищувального авіаційного полку 16-ї авіаційної дивізії 21-ї армії Південно-Західного фронту.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 13 лютого 1914 року в селі Бєлоє Далматовского району Курганської області в селянській родині. Росіянин. Член ВКП(б)/КПРС з 1938 року. Закінчив шість класів неповної середньої школи в рідному селі і деякий час працював у колгоспі, а потім поїхав до міста Свердловськ.

У 1931 році направлений на навчання у Пермську військову школу авіаційних техніків, по закінченні якої працював авіатехніком. Навчання продовжив у військовій школі льотчиків у місті Борисоглєбськ. З 1936 року до початку німецько-радянської війни служив у Київській авіаційній бригаді. Як один з найкращих льотчиків авіаційної бригади виконував фігури вищого пілотажу при зйомках фільмів «Винищувачі» і «Валерій Чкалов», де Василь Шишкін вів свій літак І-15 за відомого радянського льотчика Георгія Байдукова.

У боях радянсько-німецької війни з червня 1941 року. До лютого 1942 року ескадрилья В. І. Шишкіна знищила в бойових вильотах на штурмовку до 3 500 німецьких солдатів і офіцерів, близько 300 автомашин з боєприпасами і живою силою противника, 13 батарей польової і зенітної артилерії, 3 склади з боєприпасами, 3 переправи через Дніпро і багато іншої ворожої військової техніки. На рахунку командира до цього часу було більше 200 бойових вильотів і 12 збитих ворожих літаків.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 березня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування по знищенню живої сили і техніки противника і проявлені при цьому мужність і героїзм капітану Василю Івановичу Шишкіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 842).

Влітку 1942 року В. І. Шишкін під час боїв за Сталінград був призначений командиром полку. У листопаді 1942 року йому був вручений літак, побудований на кошти зібрані колгоспниками Саратовської області. На цьому літаку В. І. Шишкін літав до кінця 1943 року і збив 12 ворожих літаків. Брав участь у Курській битві, воював на 1-му Білоруському фронті. До кінця війни на його рахунку було 520 бойових вильотів і 30 збитих ворожих літаків.

Могила Василя Шишкіна

Після закінчення війни В. І. Шишкін продовжив службу в Радянській армії. Десять років літав на реактивних винищувачах. У 1950 році закінчив Вищі офіцерські льотно-технічні курси. З 1956 року полковник В. І. Шишкін — в запасі. Жив і працював у Києві. Помер 22 листопада 1992 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці».

Нагороди, вшанування пам'яті[ред.ред. код]

За героїзм, проявлений на фронтах радянсько-німецької війни, льотчик нагороджений двома орденами Леніна, п'ятьма орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 3-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, багатьма медалями.

У місті Далматово ім'ям Героя названа вулиця.

Література[ред.ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
  • Золотое созвездие Зауралья. Курган. Парус-М. 2000
  • Полак Т., Шроуз К.. Асы Сталина. — М.: ЭКСМО 2003
  • Панов Д.П. «Росіяни на снігу: доля людини на тлі історичної заметілі» = «Русские на снегу: судьба человека на фоне исторической метели». — Львів : «СПОЛОМ», 2003. — (Біографії і Мемуари про війну). — ISBN 966-665-117-3.