Шишпор Христина Віталіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Христина Шишпор
Ім'я при народженні Христина Віталіївна Шишпор
Народився 5 березня 1986(1986-03-05) (33 роки)
Київ, Українська РСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність артистка балету
Заклад Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Шевченка
Роки активності 2002 — дотепер
Нагороди
Заслужений артист України
Заслужена артистка України (2011)
Напрямок балет

Христина Віталіївна Шишпор (нар. 5 березня 1986(19860305), Київ, Українська РСР, СРСР) — артистка балету, заслужена артистка України[1], прима-балерина Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка.

Життєпис[ред. | ред. код]

З майбутньою професією і за сумісністю улюбленою справою всього життя Христина познайомилася ще у дитячому віці. Уже в 4 роки (1990 р.) майбутня балерина пішла на свої перші заняття з балету. Вступила та закінчила Київський хореографічний коледж Кияночка. Середню освіту балерина отримувала спочатку у школі № 57, а після восьмого класу у Школі екстернів. Згодом, навчаючись у Київській муніципальній Українській Академії танцю, почала паралельно свої перші виступи у складі балетної трупи Національної опери України (2002 р.).

У віці 16 років, після перемоги у Міжнародному конкурсі балету ім. С. Лифаря, Христину запросили працювати одночасно три театри: Великий театр Росії, Віденська державна опера і Національний театр опери та балету України. Вона відхилила всі пропозиції, щоб працювати в Національному оперному театрі України.

Свою дебютну сольну партію балерина зіграла у тендітному віці – 17 років. Це була роль Одетти-Оділії в балеті «Лебедине озеро» П. Чайковського. Також в Національному театрі опери і балету Христина брала участь в гала-концертах, виступаючи на одній сцені з зірками світового балету.

Артистка активно гастролює, вона танцювала на провідних сценах: Японії, Бразилії, Аргентини, Перу, Італії, Німеччини, Австрії, Угорщини, Венесуели, Чилі, Франції, Монако, Іспанії, Бельгії та інших країн. Серед них можна виділити виступи на сценах Віденської та Будапештської опери.

Педагоги балерини: Варвара та Олена Потапови, Валентина Калиновська, Роберт Клявін, Валерій Ковтун, Людмила Сморгачова, Людмила Семеняка, Микола Прядченко, Сергій БондурВіктор Яременко, Євген Кайгородов, Аніко Рехвіашвілі, Анатолій Козлов, а також Михайло Мессерер, Юрій Григорович, Алекс Урсуляк та інші.

Зараз балерина витупає у театрі, отримує вищу освіту у Херсонському державному університеті за спеціальністю хореографія, а також займається творчістю поза стінами театру. Зокрема, Христина зіграла головні ролі у кліпах О. Винника “Ніно”(2016 р.), ТІК “Злива” (2018 р.), знялася у кліпі І. Білик “Леонід”(2018 р.), Kazaky “Dance And Change”(2012 р.) та В. Гришко “Пам'яті Карузо”(2013 р.).

Творчий репертуар[ред. | ред. код]

Конкурси, премії та нагороди[ред. | ред. код]

  • Всеукраїнський конкурс “Сім королів веселки” (1996 р.) – золота медаль;
  • Конкурс “Кришталева туфелька” (1997 р.) – лауреат, срібна медаль;
  • Конкурс “Юність балету” (1997 р.) – лауреат, срібна медаль;
  • Міжнародний конкурс класичного танцю (1998 р.) – приз “Покликання”;
  • Міжнародний конкурс класичного танцю у Відні (1999 р.) – кубок лауреата і срібна медаль;
  • Міжнародний конкурс класичного танцю «Фуете Артеку - 99» (1999 р.) – золота медаль;
  • Міжнародний конкурс артистів балету ім. Рудольфа Нурієва (Угорщина, 1999 р.) – звання лауреата і пам'ятна медаль;
  • Міжнародний конкурс класичного танцю в м. Санкт-Пельтен (Австрія, 2000 р.) – бронзова медаль;
  • Конкурс «Фуете Артеку - 2000» ім. Ю. Григоровича (2000 р.) – золота медаль; * Всеукраїнський телевізійний конкурс «Крок до зірок» (2001 р.) – премія та звання лауреата;
  • ІV Міжнародний конкурс балету ім. С. Лифаря (Україна, 2001 р.) – золота медаль;
  • Загальнонаціональна програма «Людина року – 2002» – переможець і володар премії «Прометей-престиж» в номінації «Юний талант року».

Рекорд[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]