Шищенко Сергій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Сергій Шищенко
Сергій Шищенко
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Юрійович Шищенко
Народження 13 січня 1976(1976-01-13) (44 роки)
  с. Сіряки, УРСР
Зріст 169 см
Вага 69 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1992—1993
1993—1994
1994—1997
1995—1997
1995—1996
1997—1998
1998
1999
1999—2005
2003—2004
2006
2006—2008
2008—2009
Україна «Олімпік» (Х)
Україна «Металіст»
Україна «Шахтар» (Д)
 Україна «Шахтар-2»
 Україна «Нива» (Т)
Україна «Кривбас»
 Росія «Балтика»
Україна «Металург» (З)
Україна «Металург» (Д)
 Україна «Іллічівець»
Україна «Металург» (З)
Україна «Чорноморець»
Україна «Металург» (Д)
18 (6)
28 (2)
23 (1)
7 (1)
28 (3)
21 (2)
8 (0)
10 (1)
135 (33)
25 (5)
8 (1)
54 (4)
31 (2)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1996
2001—2005
Україна Україна U-21
Україна Україна
4 (1)
14 (1)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2010—2015
2015—2016
2016
2017—2018
2018—2019
2020—
Україна «Металург» U-21 (Д)
Україна «Сталь» U-21 (К)
Україна «Буковина»
Україна «Шахтар» U-19 (Д)
Україна «Миколаїв»
Україна «Полісся»
Звання, нагороди
Нагороди
Медаль Медаль «За працю і звитягу»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Сергій Юрійович Шищенко (нар. 13 січня 1976 року, с.Сіряки Дергачівського району Харківської області) — український футболіст та футбольний тренер. У минулому — нападник низки українських футбольних клубів та національної збірної України, найкращий бомбардир чемпіонату України 2001/02. Завершив кар'єру гравця наприкінці 2009 року. Після завершення активної кар'єри гравця став футбольним тренером.

Життєпис[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Більшу частину своєї кар'єри провів у донецькому «Металурзі». А також у різних клубах українського футболу, зокрема в таких як: «Металіст» (Харків), «Шахтар» (Донецьк), «Чорноморець» (Одеса), «Металург» (Запоріжжя) та «Кривбас» (Кривий Ріг). Був в оренді в «Ниві» (Тернопіль) та «Іллічівці» (Маріуполь).

На клубному рівні виступав під керівництвом таких відомих тренерів як: Мирон Маркевич, В'ячеслав Грозний, Микола Павлов, Валерій Яремченко, Семен Альтман, Ніколай Костов і Олександр Севідов.

«Металіст»[ред. | ред. код]

Пройшовши школу харківського «Олімпіка», на 17 річного Сергія звернув увагу тренерський штаб харківського «Металіста», із яким у 1993 році він підписав свій перший професіональний контракт, що дозволив йому 20 червня того ж року дебютувати у Вищій лізі України.

Провівши один сезон у складі «жовто-синіх» (28 матчів і 2 забитих голи), Сергій Шищенко за своє вміння гостро і холоднокровно створювати гольові моменти привернув до себе увагу багатьох селекціонерів країни, незважаючи на зовсім молодий вік.

«Шахтар»[ред. | ред. код]

Цими селекціонерами стали представники донецького «Шахтаря», із яким Сергій у сезоні 1994/1995 підписав контракт, і під керівництвом Валерія Яремченка дебютував у його команді. Провівши 9 матчів (1 гол) у чемпіонаті і 3 матчі в Кубку України, Шищенко поїхав в оренду в тернопільську «Ниву», причиною цього рішення була відставка головного тренера.

І тільки з поверненням Валерія Яремченка, Сергій провів повноцінний сезон у складі «гірників» (14 матчів у чемпіонаті, 3 матчі в кубку і 3 в єврокубку). За роки, які Шищенко провів у Донецьку, він став володарем двох кубків України та срібним призером чемпіонату країни.

Сергій у складі «Металурга»

«Металург» (Донецьк)[ред. | ред. код]

У 1999 році Семен Йосипович Альтман запросив 23-річного Сергія до складу донецького «Металурга», де в першому дебютному сезонні у складі «металургів» Шищенко забив 8 голів у 25 матчах чемпіонату України, що дозволило йому надовго закріпитися в основному складі.

Співпраця і повне розуміння з головним тренером плюс уміння і наполегливість Сергія дозволили йому отримати звання найкращого бомбардира чемпіонату України сезону 2001/02, а його команда двічі поспіль ставала бронзовим призером чемпіонату країни. Після оренди в маріупольський «Іллічівець», де Сергій провів непоганий рік у складі «приазовців», відігравши 25 матчів (5 голів) у чемпіонаті, 2 матчі в кубку і 4 матчі в кубку УЄФА, повернувся до складу «металургів», де отримав місце в основному складі й разом з командою у третій раз став бронзовим призером чемпіонату України.

Наступного сезону Сергій, уже під керівництвом Олександра Севідова, провів 25 матчів (19 матчів (8 голів) у чемпіонаті, 2 матчі в кубку України і 4 матчі (3 голи) в кубку УЄФА), після чого залишив склад донецької команди, перейшовши в «Металург» (Запоріжжя).

«Чорноморець»[ред. | ред. код]

У 2006 році добре знайомий тренер для Сергія Шищенко Семен Альтман запросив його до складу одеського «Чорноморця». І хоча Семен Йосипович незабаром і пішов у відставку, але Сергій провів два повноцінних сезони у складі «моряків». Вийшовши загалом 67 разів на футбольне поле (4 матчі (1 гол) в кубку УЄФА, 4 матчі в кубку Інтертото, 5 матчів у кубку України та інші в чемпіонаті країни, відзначившись при цьому 4 рази у ворота суперника).

У 32-річному віці Сергій Юрійович вирішив повернутися до складу вже рідного «Металурга», де після двох сезонів завершив кар'єру футболіста.

Сергій у складі збірної

Кар'єра у збірній[ред. | ред. код]

За збірну України зіграв 14 матчів і відзначився одним голом.

Дебют відбувся 15 серпня 2001 року в товариському матчі зі збірною Латвії, а незабаром і у відбірковому матчі до чемпіонату світу 2002 проти збірної Вірменії. У тому відбірковому циклі Сергій разом зі збірною під керівництвом Валерія Лобановського посіли друге місце в турнірній таблиці й вийшли у плей-оф, де за сумою двох матчів поступилися збірній Німеччини. Після цього викликався на товариські матчі перед відбором на чемпіонат Європи 2004, але вже під керівництвом Леоніда Буряка, а після відставки Леоніда Йосиповича, Сергія ще декілька разів викликав Олег Блохін.

Також 1996 року провів 4 матчі за молодіжну збірну України, де також відзначився одним голом, а до того грав за юнацьку збірну України U-18[1].

2018 році виступав в складі ветеранської національної збірної України.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

«Металург» та «Сталь»[ред. | ред. код]

У січні 2010 року став головним тренером дубля донецького «Металурга» (у грудні 2012 року отримав тренерську ліцензію PRO)[2], де пропрацював до 2015 року, після чого перейшов на аналогічну посаду у «Сталь» (Кам'янське). Під його керівництвом дублери «металургів» протягом п'яти років у різний час займали із 6 по 11 місце в турнірній таблиці. А з приходом Шищенка у склад «сталеварів», молодіжний склад після завершення сезону посів 4 сходинку в молодіжному чемпіонаті України.

«Буковина»[ред. | ред. код]

Після року керування дублерами «Сталі», на початку літа Олександр Севідов запросив Сергія Юрійовича у свій тренерський штаб маріупольського «Іллічівця». Але співпраця тривала недовго, оскільки Сергію телефонував спортивний директор «Буковини» й запросив його на посаду головного тренера. Після розмови з президентом клубу Сергієм Гринюком, 30 червня 2016 року Шищенко став головним тренером чернівецької «Буковини». Наприкінці грудня того ж року подав у відставку. Команда під його керівництвом зіграла 20 офіційних матчів (5 перемог, 4 нічиї та 11 поразок).

«Шахтар»[ред. | ред. код]

Із січня 2017 року став головним тренером юнацької команди донецького «Шахтаря»[3]. У травні 2018 року був звільнений від займаної посади, за цей період юнацька команда під його керівництвом здобула бронзові нагороди в чемпіонаті 2016/17 та в сезоні 2017/18 посіла 3-е місце в груповом етапі юнацької Ліги Чемпіонів.

«Миколаїв»[ред. | ред. код]

У грудні 2018 року очолив МФК «Миколаїв», який виступає в першій українській лізі[4]. У цьому клубі він пропрацював до середини жовтня 2019 року, а команда в підсумку під його орудою провела 27 офіційних матчів (10 перемог, 7 нічиїх та 10 поразок).

Особисте життя[ред. | ред. код]

Не одружений. Має трьох дітей.

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Статистика[ред. | ред. код]

Факти[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Олімпік (Харків) 1992
(перех.ліга)
18 6 - - - -
Металіст (Харків) 1992/93 1 0 - - - -
1993/94 27 2 - - - -
Загалом 28 2 - - - -
Шахтар (Донецьк) 1994/95 9 1 3 0 - -
Нива (Тернопіль) 1995/96 28 3 3 1 - -
Шахтар (Донецьк) 1996/97 14 0 3 1 3 0
Кривбас (Кривий Ріг) 1997/98 21 2 8 2 - -
Балтика (Калінінград) 1998Росія 8 0 - - - -
Металург (Запоріжжя) 1998/99 10 1 - - - -
Металург (Донецьк) 1999/00 25 8 - - - -
2000/01 26 0 3 0 - -
2001/02 24 12 6 2 - -
2002/03 13 0 - - - -
2003/04 14 4 3 1 2 1
Загалом 102 24 12 3 2 1
Іллічівець (Маріуполь) 2003/04 11 4 - - - -
2004/05 14 1 2 1 4 0
Загалом 25 5 2 1 4 0
Металург (Донецьк) 2004/05 14 1 - - - -
2005/06 19 8 2 0 4 3
Загалом 33 9 2 0 4 3
Металург (Запоріжжя) 2005/06 8 1 2 0 - -
Чорноморець (Одеса) 2006/07 27 3 - - 4 1
2007/08 27 1 5 0 4 0
Загалом 54 4 5 0 8 1
Металург (Донецьк) 2008/09 21 1 2 0 - -
2009/10 10 1 2 0 - -
Загалом 31 2 4 0 - -
Загалом Україна (Вища ліга) 363 54 42 8 21 5
Загалом Росія (Вища ліга) 8 0 - - - -
Загалом Україна (Друга ліга) 9 2 - - - -
Загалом Україна (Перехідна ліга) 18 6 - - - -
Загалом за кар'єру 398 62 44 8 21 5

Національна збірна[ред. | ред. код]

Збірна Рік
Матчі Голи
Україна 2001 5 -
2002 5 1
2004 1 -
2005 3 -
Всього 14 1

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]