Шкатулка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шкатулка з різьбленої слонової кістки з елементами з карбованого срібла

Шкату́лка (від лат. scatula — «скринька», можливо, через посередництво пол. szkatuła)[1] — невеличка скринька для зберігання дрібних (переважно цінних) речей. Шкатулки виготовляють з дерева, металу, пластмаси, виробних і цінних матеріалів — кістки, каменю. Для додання красивого виду їх часто покривають шкірою, дорогою тканиною, інкрустують дорогоцінними каменями, покривають різьбленням, карбуванням.

Шкатулки використовують для зберігання великої кількості дрібних предметів, в більшості своїй — коштовностей.

Кругла дерев'яна шкатулка з інкрустацією зазвичай називається ра́хва[2].

Історія[ред. | ред. код]

Шкатулки відомі з глибокої давнини. Вчені вважають що, першими з'явилися шкатулки для прикрас. Талановиті умільці в Японії та Китаї ще дві тисячі років тому виготовляли дерев'яні коробочки різної форми і величини, прикрашали їх смолою цінного спеціального дерева. Намагаючись обійти в майстерності один одного, майстри по шкатулкам створювали все нові і нові технології обробки. Ось так була винайдена технологія дрібного вирізання по деревині і методи декорування футлярів шкірою або тканиною, оздоблення коштовним камінням, металом і кісткою.

Інкрустація (слонова кістка, червоне дерево, мідь) на стороні старовинної східної дерев'яної шкатулки.

З тих пір початкова концепція практично не змінилася, але з'явилися нові матеріали, і кілька удосконалилася технологія виготовлення. До промислової революції будь-яка шкатулка була штучним і, отже, вельми дорогим предметом. У силу цього шкатулки були затребувані в основному у багатих людей і використовувалися для зберігання цінних предметів. Виготовлена на замовлення шкатулка, покрита дорогоцінними каменями, оббита зсередини шовком, могла коштувати дорожче, ніж коштовності, які в ній зберігалися.

Якісно спрацьована з дерева, виточена з мармуру, оніксу або зроблена з моржової, слонової кістки, шкатулка практично завжди зберігала в собі таємницю. Для того щоб уберегти вміст від сторонніх очей або, від крадіжки, шкатулки забезпечувалися замками і секретами. Потайні відділення, подвійне і потрійне дно, спеціальні запори, що спрацьовують тільки після складної послідовності дій зі скринькою — ось короткий список хитрощів, на які йшли майстри при виготовленні цих предметів, і тому такі скриньки вже були цінністю самі по собі.

Популярні були шкатулки для коштовностей і в стародавній Русі: майже в кожному будинку була шкатулка, де зберігали коштовності, пам'ятні дрібниці або сувеніри. Народ на Русі — пристрасний любитель загадувати і розкривати загадки, і, видно, тому коробочки з секретом дуже сподобалися їм.

А в наш час, з початком масового виробництва, шкатулки, з дорогого предмета, перетворюються на декоративну ємність для зберігання дрібних предметів.

Знамениті шкатулки[ред. | ред. код]

Скриньки в мистецтві[ред. | ред. код]

Східна мініатюра на кришці старовинної інкрустованою дерев'яної скриньки.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шкатулка

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. Рахва // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.