Шкуратов Юрій Григорович
| Шкуратов Юрій Григорович | |
|---|---|
| Народився |
23 вересня 1952 (69 років) Станиславів, Українська РСР, СРСР |
| Місце проживання | Харків |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | астроном |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Галузь | астрономія |
| Заклад | НДІ астрономії Харківського національного університету |
| Звання | член-кореспондент НАН України |
| Ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Науковий керівник | Акимов Леонід Опанасович і Єзерський Володимир Йосипович |
| Аспіранти, докторанти | Кайдаш Вадим Григорович |
| Нагороди |
  |
Юрій Григорович Шкуратов — український астроном, фахівець з теорії розсіювання світла планетними поверхнями. Член-кореспондент НАН України (2012), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1986). Директор НДІ астрономії Харківського національного університету (2004—2014), завідувач кафедри астрономії та космічної інформатики Харківського національного університету (з 2012).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 23 вересня 1952 року у місті Станіслав (теперішній Івано-Франківськ). У 1975 році закінчив фізичний факультет Харківського державного університету ім. А. М. Горького за спеціальністю «Фізика».
З 1975 року працює в НДІ астрономії Харківського національного університету молодшим науковим співробітником, з 1979 — старшим науковим співробітником. В 1980 захистив дисертацію кандидата наук «Деякі оптичні характеристики Місяця: спостереження та інтерпретація». В 1987—1990 за сумісництвом був головою лабораторії Інституту геохімії й аналітичної хімії імені В. І. Вернадського. В 1993 захистив дисертацію доктора наук за темою «Зворотне розсіювання неполяризованого світла випадково-неоднорідними поверхнями»[1]. В 1993—2002 завідував відділом дистанційного зондування планет НДІ астрономії ХНУ, а в 2004—2014 був директором НДІ астрономії.
З 2002 року — професор кафедри астрономії фізичного факультету, а з 2012 — завідувач кафедри астрономії та космічної інформатики[2].
Праці[ред. | ред. код]
Шкуратов зробив визначальний внесок в теорію розсіювання світла реголітом, зокрема створив теорію когерентного підсилення під час зворотного розсіяння.
Провів дослідження Місяця за даними космічних апаратів «Галілео», «Клементина», «Лунар Проспектор». Працював у науковій групі з обробки поляриметричних спостережень Марса космічним телескопом «Габбл» і у групі з аналізу даних європейського космічного проєкту з дослідження Місяця «Smart-1»[1]. Займався розробкою нереалізованої української наукової місії до Місяця[3].
Член редакційних колегій журналів «Journal of Quantitative Spectroscopy and Radiative Transfer» і «Кінематика та фізика небесних тіл»[2]. Член вчених рад ГАО, РІАН, ХНУ. Член робочої групи Міжнародного астрономічного союзу з номенклатури Місяця[1].
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1986)
- Медаль ВДНГ СРСР
- Премія Національної академії наук України (1997)
- Премія Російської академії наук (2000)[1]
- На честь науковця названо астероїд 12234 Шкуратов[4]
Публікації[ред. | ред. код]
Книги[ред. | ред. код]
- Шкуратов Ю. Г. Луна далёкая и близкая. — Харьков : ХНУ им. В. Н. Каразина, 2006. — 184 с. — 300 прим.
- Шкуратов Ю. Г. Хождение в науку. — Харьков : ХНУ им. В. Н. Каразина, 2013. — 276 с. — 500 прим.
Найбільш цитовані статті[ред. | ред. код]
- Shkuratov Yu., Starukhina L., Hoffmann H., Arnold G. A Model of Spectral Albedo of Particulate Surfaces: Implications for Optical Properties of the Moon // Icarus. — 1999. — Vol. 137 (4 March). — P. 235-246.
- Shkuratov Yu., Ovcharenko A., Zubko E., Miloslavskaya O., Muinonen K., Piironen J., Nelson R., Smythe W., Rosenbush V., Helfenstein P. The opposition effect an negative polarization of structural analogs for planetary regoliths // Icarus. — 2002. — Vol. 159 (4 March). — P. 396-416.
- Shkuratov Yu., Bondarenko N. V. Regolith Layer Thickness Mapping of the Moon by Radar and Optical Data // Icarus. — 2001. — Vol. 149 (4 March). — P. 329-338.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Бакіров В. С. (ред.). Шкуратов Юрій Григорович // Професори Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Біобібліографічний довідник. — Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. — С. 342. — 700 прим.
- ↑ а б Шкуратов Юрій Григорович, фізичний факультет ХНУ ім. В. Н. Каразіна
- ↑ Shkuratov Y. G., Lytvynenko L. M., Shulga V. M., Yatskiv Y. S., Vidmachenko A. P., Kislyulk V. S. Objectives of a prospective Ukrainian orbiter mission to the moon // Advances in Space Research. — . — Vol. 31, iss. 11. — P. 2341-2345. — DOI:.
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Шкуратов Юрій Григорович (англ.). Процитовано 2014.05.16. Останнє спостереження 2014.05.08.
Посилання[ред. | ред. код]
- Шкуратов Юрій Григорович, фізичний факультет ХНУ ім. В. Н. Каразіна
- Бакіров В. С. (ред.). Шкуратов Юрій Григорович // Професори Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Біобібліографічний довідник. — Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. — С. 342. — 700 прим.
- Shkuratov, Yuriy G., профіль в Scopus
- Yuriy G. Shkuratov, профіль в Google Scholar
| |||||
- Народились 23 вересня
- Народились 1952
- Уродженці Івано-Франківська
- Випускники Харківського університету
- Доктори фізико-математичних наук
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Українські астрономи
- Науковці Харківського університету
- Науковці Харківської астрономічної обсерваторії
- Люди, на честь яких названо астероїд