Шкіра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схематичний розріз шкіри

Шкі́ра (грец. derma, лат. cutis)  — зовнішній покрив тваринного організму, який захищає тіло від широкого спектру зовнішніх впливів, бере участь в диханні, терморегуляції, обмінних і багато інших процесах. Крім того, шкіра — це масивне рецепторне поле різних видів поверхневої чутливості.

Будова шкіри[ред.ред. код]

Шкіра складається з епідерміса, дерми і підшкірно-жирової клітковини (гіподерми).

  • Епідерміс включає в себе п'ять шарів епідермальних клітин. Найнижчий шар -базальний- розташовується на базальній мембрані і являє собою 1 ряд призматичного епітелію. Відразу над ним лежить шипуватий шар (3-8 рядів клітин з цитоплазматичними виростами), потім іде зернистий шар (1-5 рядів плоскуватих клітин),блискучий(2-4 ряду без'ядерних клітин, помітний на долонях і стопах) і роговий шар, що складається з багатошарового зроговілого епітелію. Епідерміс також містить меланін, який забарвлює шкіру і викликає ефект засмаги.
  • Дерма, або власне шкіра, являє собою сполучну тканину і складається з 2-х шарів -сосочкового шару, на якому розташовуються численні вирости, що містять у собі петлі капілярів і нервові закінчення, і сітчастого шару, що містить кровоносні і лімфатичні судини, нервові закінчення, фолікули волосся, залози, а також еластичні, колагенові і гладком'язові волокна, які надають шкірі міцність і еластичність.
  • Підшкірно-жирова клітковина складається з пучків сполучної тканини і жирових скупчень, пронизаних кровоносними судинами і нервовими волокнами. Фізіологічна функція жирової тканини полягає в накопиченні та зберіганні поживних речовин. Крім того, вона служить для терморегуляції і додаткового захисту статевих органів.

Крім самої шкіри в організмі є її анатомічні похідні — утвореня, що розвинулися зі шкіри та її зачатків. Інша назва - придатки шкіри:

Дерматологія — розділ медицини, який вивчає будову шкіри і її похідних, їх розвиток, функції, а також іх захворювання. Крім того, зміни шкіри часто мають важливе значення для діагностики внутрішніх та інфекційних захворювань.

Для догляду за шкірою використовують різні креми, ультразвуковий пілінг тощо.

Функції шкіри[ред.ред. код]

  • Захисна (бар'єрна) захищає організм від дії механічних і хімічних чинників, ультрафіолетового випромінювання, проникнення мікробів, втрати і попадання води ззовні.
  • Терморегуляторна, за рахунок випромінювання тепла і випаровування поту.
  • Участь у водно-сольовому обміні, пов'язана з потовиділенням.
  • Екскреторна — виведення з потом продуктів обміну, солей і ліків.
  • Депонування крові, в судинах шкіри може перебувати до 1 літра крові.
  • Ендокринна і метаболічна — синтез і накопичення вітаміну D, а також гормонів.
  • Дихальна, у людини близько 1-2 % кисню засвоюється через шкіру.
  • Рецепторна, завдяки наявності численних нервових закінчень
  • Імунна, захоплення, процесинг та транспорт антигенів з подальшим розвитком імунної реакції[1]

Шкіра як орган чуття[ред.ред. код]

Шкіра - величезне рецепторне поле, за допомогою якого здійснюється зв'язок організму з навколишнім середовищем[2] Іннервація шкіри здійснюється як гілками цереброспінальних нервів, так і нервами вегетативної нервової системи. Нерви вегетативної нервової системи іннервують в шкірі судини, гладеньку мускулатуру і потові залози[3] До соматичної нервової системи належать чутливі нерви (утворюють численні чутливі закінчення).

Чутливі нервові закінчення (умовно) можна розділити на[3]:

  • Вільні (локалізуються як в епідермісі, так і в дермі)
  • Невільні (локалізуються переважно в дермі)
    • інкапсульовані
    • неінкапсульовані

Ураження шкіри[ред.ред. код]

Виникають при дії різноманітних причин.

Умовно можна виділити[4]:

У риб і земноводних[ред.ред. код]

Епідерміс риб і більшості амфібій повністю складається з живих клітин, присутня тільки мінімальна кількість кератину в клітинах поверхневого шару. Як правило епідерміс є проникним, і у випадку багатьох амфібій, може фактично бути основним органом дихання. Дерма кісткових риб зазвичай містить порівняно мало сполучної тканини, на відміну від чотириногих. Натомість, у більшості видів, вона значною мірою замінена твердою, захисною кістковою лускою. За винятком деяких особливо великих шкірних кісток, які формують частини черепа, ця луска втрачається у чотириногих, хоча багато рептилій мають луску іншого роду, як панголіноподібні. Хрящові риби мають численні зубоподібні плакоїдні лусочки на шкірі, замість справжньої луски.

Потові залози і сальні залози є унікальними для ссавців, однак інші типи шкірних залози знайдені в інших хребетних. Риби зазвичай мають численні окремі клітини, що секретують слиз, який бере участь у забезпеченні ізоляції і захисті. Риби також може мати отруйні залози, фотофори, а також клітини, які виробляють більш водянисту, серозну рідину. У амфібій, серозні клітини збираються разом, щоб сформувати мішкоподібні залози. Більшість живих земноводних також володіють гранулярними залозами на шкірі, які виділяють дратівливі, або токсичні сполуки.

Хоча меланін міститься у шкірі багатьох видів, у плазунів, земноводних і риб, епідерміс часто досить безбарвний. Замість цього, колір шкіри багато в чому пов'язаний з хроматофорами у дермі, яка, на додаток до меланіну, можуть містити гуанін, або каротиноїдні пігментів. Багато видів, такі як хамелеони та камбали можуть змінювати колір їх шкіри, регулюючи відносні розміри їх хроматофорів.[5]

У птахів та рептилій[ред.ред. код]

Докладніше: Луска рептилій
Докладніше: Епідерміс птахів

Епідерміс птахів та луска рептилій ближчі до шкіри ссавців, з шаром мертвих клітин на поверхні, заповнених кератином, щоб допомогти зменшити втрати води. Аналогічна картина має місце також для деяких більш наземних амфібій, таких як жаби. Однак у всіх цих тварин немає чіткої диференціації епідермісу на шари, як це відбувається у людей, з відносно поступовою зміною типу клітини. Будучи. Епідерміс ссавців завжди має хоча б зародковий шар (лат. stratum germinativum) і роговий шар (stratum corneum), але інші проміжні шари, що знайдено в людей, не завжди помітні. Волосся є відмінною особливістю шкіри ссавців, а пір'я (принаймні, серед сучасних видів) є унікальним для птахів.[5]

Птахи і рептилії мають відносно мало шкірних залоз, хоча можуть бути кілька структур для конкретних цілей, таких як клітини, що секретують феромони клітини в деяких рептилій, або уропігіальні залози більшості птахів.[5]

Захворювання[ред.ред. код]

Білування шкір[ред.ред. код]

Білування шкір — один з найдавніших промислів. Білувати шкіру означає її зняття з туші і звільнення від підшкірних тканин, зокрема, підшкірно-жирової клітковини. Білування поширене у багатьох галузях тваринництва. У давнину білою називали будь-яку вичинену шкіру, готову для продажу або сплати податі.

Див. також: Кушнірство

Ілюстрації[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Частная гистология человека / В. Л. Быков. — СПб., 2002. — 56с.
  2. «Шкіра як орган чуття». Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2010-4-24. ]
  3. а б «rusmedserver.ru». Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2010-4-24. 
  4. «Етіологічні фактори і патогенез місцевих порушень при опіках шкіри». Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2010-4-24. 
  5. а б в Romer, Alfred Sherwood; Parsons, Thomas S. (1977). The Vertebrate Body. Philadelphia, PA: Holt-Saunders International. с. 129–145. ISBN 0-03-910284-X.