Шкіроїди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шкіроїди
Шкіроїд ранниковий Anthrenus scrophulariae на квітах кипарисоподібного молочаю ( Euphorbia cyparissias)
Шкіроїд ранниковий Anthrenus scrophulariae на квітах кипарисоподібного молочаю ( Euphorbia cyparissias)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд: Bostrychiformia
Надродина: Bostrychoidea
Родина: Шкіроїди (Dermestidae)
Latreille, 1802
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Dermestidae
EOL logo.svg EOL: 7452
ITIS logo.svg ITIS: 114976
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 41094
Fossilworks: 69379

Шкірої́ди (Dermestídae, Latreill, 1802) — родина жуків надродини Bostrychoidea. Описано понад 1400 видів шкіроїдів[1]. Вони звичайно невеликі (3—9 мм завдовжки). Живляться рослинами та органічними рештками, чимало видів завдають значної шкоди запасам продуктів, матеріалів, музейним колекціям, шовківництву, меблям тощо.

Зовнішній вигляд[2][3][ред. | ред. код]

Основні ознаки:

  • опукле, інколи приплющене, овальне тіло, у більшості видів вкрите волосками або лусочками;
  • крім пари складних фасеткових очей, мають, як правило, ще й просте очко на лобі;
  • задні тазики поперечні, із виїмкою для вкладання стегон, усі лапки п'ятичленикові;
  • На надкрилах нема рядів точок або точкових борозенок, проте, на надкрилах (принаймні у їх задній частині) є тоненька борозенка уздовж шва;

Фото шкіроїдів див. на[4] .

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Активні удень, деякі — у сутінках. У разі небезпеки підгинають ноги, втягують вусики, падають і певний час лишаються нерухомими (танатоз). Живляться відмерлою органікою і пилком квітів. Чимало видів на стадії імаго не їдять зовсім, живучи за рахунок запасів, накопичених личинкою[5].

Личинки мають вигляд невеличких, дуже рухливих хробаків із досить твердими покривами і довгими волосками, що стирчать. Звичайно, розвиток їх відбувається на сухих органічних, здебільшого тваринних рештках — у гніздах птахів, ос, бджіл, джмелів, павуків, на падлі, під корою дерев і т. і. Імаго трапляються у цих самих місцях або на квітах. У житлі людини личинки трапляються у темних місцях — шпаринах підлоги, комірчинах, шухлядах шаф і т. і.

Личинка коров'якового шкіроїда Anthrenus verbasci

Географічне поширення[ред. | ред. код]

Шкіроїди заселили майже весь суходіл, їх немає лише у полярній зоні і тундрі. Основна маса таксонів зосереджена у регіонах з сухим жарким кліматом — у пустелях і напівпустелях. У тропічних лісах їх небагато, ймовірно — через високу вологість.

Класифікація[ред. | ред. код]

Родина Dermestidae поділяється на чотири підродини, 12 триби і 70 родів[6]:

  • Підpoдина Dermestinae
Триба Dermestini
Рід Dermestes
Рід Dermestinus
Рід Montandonia
Рід Dermalius
Триба Marioutini
Рід Mariouta
Рід Rhopalosilpha
Триба Thorictini
Рід Thorictodes
Рід Thorictus
Рід Afrothorictus
Рід Macrothorictus
  • Підродина Trinodinae
Триба Thinodini
Рід Evorinea
Рід Trinodes
Рід Apsectus
Рід Trinoparvus: Триба Trichelodini
Рід Trichelodes
  • Підродина Orphilinae
Триба Orphilini
Рід Orphilus
  • Підродина Megatominae
Триба Trilodriadini
Рід Trilodrias
Триба Attagenini
Рід Attagenus
Рід Trinoparvus
Рід Aetriostoma
Рід Novelsis
Рід Sephrania
Триба Trichelodini
Рід Trichelodes

Триба Egidiellini

Рід Egidiella
Триба Anthrenini
Рід Anthrenus
Рід Nathrenus
Рід Anthrenodes
Рід Anthrenops
Рід Florilinus
Рід Solskinus
Рід Peacockia
Рід Helocerus
Рід Rathenus
Рід Neoanthrenus
Триба Megatomini
Рід Globicornis
Рід Pseudomesalia
Рід Dearthrus
Рід Hadrotoma
Рід Turcicornis
Рід Megatoma
Рід Caucasotoma
Рід Pseudohadrotoma
Рід Hirtomegatoma
Рід Zhantievus
Рід Phradonoma
Рід Paratrogoderma
Рід Caccoleptus
Рід Pecticaccoleptus
Рід Bicacaccoleptus
Рід Trogoparvus
Рід Reesa
Рід Trogoderma
Рід Labrocerus
Рід Cryptorhopalum
Рід Thaumaglossa
Рід Hemiropallum
Рід Claviella
Рід Orphinus
Рід Falsoorphinus
Рід Curtorphinus
Рід Adelaidia
Рід Myrmeanthrenus
Рід Anthrenocerus
Рід Ctesias
Рід Teresiomorpha
Рід Pseudothaumaglossa
Рід Reeveana
Рід Tryoniopsis
Рід Falsocryptorhopalum
Рід Myocryptorhopalum

Значення у природі та житті людини[ред. | ред. код]

Подібно до інших груп тварин, шкіроїди є невід'ємною ланкою природних екосистем. Зокрема, вони є важливою складовою блоку редуценті. Завдяки їх діяльності речовини з сухої відмерлої органіки повертаються до кругообігу речовин і стають доступними для решти живих організмів. Шкіроїди входять до раціону багатьох хребетних тварин, зокрема, птахів[7]

Личинки шкіроїда з роду Anthrenus гризуть комаху в ентомологічній колекції

Однак деякі види шкіроїдів стали небезпечними шкідниками продуктів (какао, порошкове молоко, фруктова сушка, в'ялена і копчена риба, м'ясо і м'ясні продукти), продуктових запасів та складованих матеріалів[8], шовківництва, шкіри, вовни хутра, пір'я, тканин й одягу з натуральних волокон (шерсть, льон, бавовна), клею, деревини, гербаріїв, зоологічних колекцій, зерна, музейних експонатів, архівних документів[9], палітурок книг[10] , тощо. Вони є звичайними мешканцями людських осель і місць утримання тварин. Безпосередньої загрози здоров'ю людини вони не становлять. Їх личинки швидко розселюються із транспортуванням їх харчових субстратів. Тому деякі з них є карантинними шкідниками[11]

До найважливіших шкідників відносяться шкіроїд бурий (Anthrenus fuscus), музейний жук (Anthrenus museorum), шкіроїд килимовий (Attagenus megatoma), шкіроїд шубний (Attagenus pellio), шкіроїд шинковий (Attagenus pellio), шкіроїд зерновий капровий жук (Trogoderma granarium), шкіроїд плямистий (Dermestes maculatus).

У судовій медицині й криміналістиці аналіз заселення шкіроїдами трупів може допомогти у визначенні часу смерті людини чи тварини[12]. У музейній практиці шкіроїдів використовують, щоби швидко і якісно очистити свіжі скелети від решток м'яких тканин.


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Háva, J. A new species of the genus Anthrenus from Socotra Island (Coleoptera: Dermestidae: Megatominae) // Acta Musei Nationalis Pragae, Series B, Natural History, 2014, 54 (supple.): 191—195
  2. Крыжановский О. Л. Определительная таблица семейств. С. 19–28. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. « Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР», вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
  3. Жантиев Р. Д. 30. Сем. Dermestidae — Кожееды, с. 210. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. « Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР», вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
  4. UkrBIN. 2017. UkrBIN: Ukrainian Biodiversity Information Network [public project & web application]. UkrBIN, Database on Biodiversity Information. Available: http://izan.kiev.ua/ukrbin/index_class.php?id=467
  5. Zhantiev, R.D. Entmol. Rev. (2009) 89: 157. Ecology and classification of dermestid beetles (Coleoptera, Dermestidae) of the Palaearctic fauna — https://doi.org/10.1134/S0013873809020055
  6. Háva, J. World keys to the genera and subgenera of Dermestidae (Coleoptera) with descriptions, nomenclature and distributional records // Acta Musei Nationalis Pragae, Series B, Natural History, 2004, 60 (3–4): 149—164
  7. Юзик Д. І., Чаплигіна А. Б. Синиця блакитна (Parus coeruleus L.) в системі консорцій в умовах лісових ценозів Північно-Східної України. В зб.: Регіональні аспекти флористичних і фауністичних досліджень, с. 83–87 — http://dspace.hnpu.edu.ua/bitstream/123456789/444/1/%D0%A1%D0%98%D0%9D%D0%98%D0%A6%D0%AF%20%D0%91%D0%9B%D0%90%D0%9A%D0%98%D0%A2%D0%9D%D0%90.pdf
  8. http://www.fao.org/3/a-k3267r.pdf
  9. Мурашко Н. Вплив біологічних факторів на фізичний склад архівних документів — http://undiasd.archives.gov.ua/doc/konferenciji/21-22_05_2015/MurashkoNataliya.pdf
  10. Гірна А. Хижаки на книжкових полицях. –http://kolosok.org.ua/wp-content/uploads/2012/07/5-15-knygy.pdf
  11. Капустіна Л. І., Макарук О. М. Небезпечний шкідник зернових запасів Trogoderma angustum Sol.\\ Миронівський вісник, 2016, випуск 2, 2016, с. 191—202 — http://mv-mip.com.ua/images/2016/Vipysk2/14I.pdf
  12. Magni, P.A., Voss, S.C., Borrini, T.M. Dadour, I.R. A Biological and Procedural Review of Forensically Significant Dermestes Species (Coleoptera: Dermestidae). //Journal of Medical Entomology, 2015, 52 (5) : 755—769. https://doi.org/10.1093/jme/tjv106