Альберт Лео Шлагетер
| Альберт Лео Шлагетер | |||
|---|---|---|---|
| нім. Albert Leo Schlageter | |||
 | |||
| Народився |
12 серпня 1894[1][3] Шенау-ім-Шварцвальд, Schönau im Schwarzwald GVVd, Леррах, Фрайбург, Баден-Вюртемберг[1] | ||
| Помер |
26 травня 1923[1][2][3] (28 років) Гольцхаймd, Округ 1d, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка, Німецька імперія[1] ·вогнепальне поранення | ||
| Поховання | Шенау-ім-Шварцвальд | ||
| Країна |
.svg){kind=small} Німеччина | ||
| Діяльність | військовослужбовець, офіцер, солдат | ||
| Знання мов | німецька[2] | ||
| Учасник | Перша світова війна | ||
| Військове звання | Лейтенант | ||
| Нагороди |
| ||
Альберт Лео Шлагетер (нім. Albert Leo Schlageter; 12 серпня 1894, Шенау — 26 травня 1923, Гольцгейм, нині у складі Дюссельдорфа) — німецький лейтенант у відставці, член фрайкора і партизан періоду після Першої світової війни, один з головних мучеників у нацистському мартиролозі.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в католицькій родині. Під час Першої світової війни служив в армії, воював на Західному фронті, нагороджений Залізними хрестами 1-го і 2-го класу.
В 1917 отримав звання лейтенанта і призначений командиром батареї. Після демобілізації (у грудні 1918) вступив на економічний факультет Фрайбурзького університету, але потім вступив у фрайкор (також як командир батареї), брав участь у боях з більшовиками в Прибалтиці, в березні 1920 під час Каппського заколоту — в боях з Рурською Червоною армією, в 1921 — в боях з поляками у Верхній Сілезії під час Третього Сілезького повстання. У Сілезії організував наліт на фортецю Коссель, де французькою владою утримувались заарештовані німці, яких передбачалося депортувати на Острів Диявола у Французькій Гвіані, і звільнив полонених; його батарея зіграла важливу роль у перемозі у вдалій для німців битві біля гори Святої Анни (Аннаберг). Під час цих подій врятував від самосуду полонених французів, на що вказував захист під час суду над Шлагетером.
У жовтні 1922, разом з Ґергардом Россбахом і Гауенштайном, був одним із засновників Національно-Соціального об'єднання, (потім Німецька робітнича партія), поєднаного з НСДАП як колективний член. Однак після французької окупації Руру на початку 1923 порвав з НСДАП через заборону Гітлера брати участь у боротьбі з окупантами, і перебрався в Рур, де організував групу, що займалася саботажем і диверсіями, зокрема організувавши аварії поїздів на вокзалі Гюґель в Ессені і на залізничному мосту у Калькумі[de].
Полонення, суд і розстріл[ред. | ред. код]
Завдяки інформації впровадженого агента, 7 квітня 1923 був заарештований в Ессені і звинувачений в шпигунстві і саботажі. 8 травня був засуджений трибуналом до розстрілу.
Писати прохання про помилування відмовився, заявивши: «Я не звик просити про помилування». Розстріляний 26 травня 1923 року.
Пам'ять[ред. | ред. код]
Ім'я Шлагетера отримала 26-а винищувальна ескадра «Шлагетер» (нім. Jagdgeschwader 26 (JG 26) «Schlageter») Люфтваффе за часів Другої світової війни.
Посилання[ред. | ред. код]
- Albert Leo Schlageter 1894-1923 [Архівовано 2 січня 2016 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Karl Radek. Leo Schlageter: The Wanderer into the Void [Архівовано 5 квітня 2020 у Wayback Machine.], нім. Der Wanderer ins Nichts // Speech at a plenum of the Executive Committee of the Communist International, June 1923[4] / English translation first published in Labour Monthly[en], September 1923
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #11860788X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Карл Радек говорить у своєму “Schlageter speech”, що взяв назву роману: Friedrich Freksa[de], Der Wanderer ins Nichts. Roman / Georg Müller, München, 1920