Шлик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тарас Бульба з двома синами у козацьких шапках зі шликами-хохлами

Шлик — звисаючий верх козацької смушевої шапки (йолома), що звисає вниз, на відміну від основної частини шапки, зробленої з овечої шкіри, зазвичай зроблений з тканини. В старовину мав практичне, бойове застосування[джерело?], згодом перетворився на декоративний елемент.

Козацькі шапки мали урізаний вверх з пришитим шликом (вилишкетом), який звисав з лівого боку, де він прикріплювався до наголовника гапликом. Такі ж самі шапки з червоним шликом носили чумаки. Шлик оздоблювали нашитим сібним або золотим хрестом і завершувався він золотою або срібною китичкою. Шлик був такого ж кольору, як і жупан, найчастіше червоного або синього кольору.

Чорношличники[ред.ред. код]

Кінний полк армії УНР Чорні запорожці (згодом 1-й полк Чорних запорожців) через чорний колір шлика називали чорношличниками [1].

Інша військова формація Армії УНР Чернігівський кінно-гонецький полк, що діяв під проводом отамана Євгена Ангела, за червоний колір шликів називалась «Червоний курінь смерті» [2].

Шлик-хохол і походження відомої назви українців[ред.ред. код]

За однією з версій, одну з своїх народних назв — хохли, українці, українські козаки отримали в 17-18 ст. завдяки шликам (хохлам) на шапках. Коли українські козаки приїздили до Москви чи Санкт-Петербургу чи інших міст Російської імперії, то місцеві люди досить легко виділяли їх з натовпу по незвичних, чудернацьких головних уборах. Так і казали — подивіться, йдуть люди з хохлами на шапках, хохли йдуть[джерело?]. Так і повелося.

Назва «хохол» з тих пір стала зневажливим або образливим[3][4], іноді жартівливим прізвиськом українців[5].

З іншого боку ця назва могла походити від оселедця — характерної зачіски в козаків.

Примітки[ред.ред. код]

  1. [[Дмитро Калинчук]] «Їх звали Чорні Шлики» Український тиждень, 29 серпня 2011
  2. Тинченко Я. «Армии Украины 1917—1920 гг.» — Москва; ТОВ «Восточный горизонт», 2002 р.
  3. Словарь современного русского литературного языка. — М.; Л.: Наука, 1965. — Т. 17. — С. 427. Цитируется по: Наконечний, 2001.
  4. Хохол // Толковый словарь русского языка / Под ред. Д. Н. Ушакова. — М.: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1940. — Т. 4.
  5. Словник української мови.— К., 1980.— Т. I.— .