Шлюб у Стародавньому Єгипті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давньоєгипетське подружжя. Лувр

Шлюб у Стародавньому Єгипті — таїнство та важливе дійство суспільно-релігійного змісту в давніх єгиптян. Мав спеціфику для різних станів населення.

Укладання шлюбу[ред. | ред. код]

Найдавнішим текстом, де йдеться про шлюб, є «Повчання Птахотепа» часів V династії. В ньому зазначено: якщо ти людина високого становища, тобі слід завести свій дім і любити свою дружину, як це личить.

Поширена думка, ніби простолюдини могли одружуватися на своїх сестрах, пов'язане з тим, що у єгипетських юнаків було прийнято звертатися до своєї коханої «сестра». А починаючи з XVIII династії цей звичай поширився і на дружин. Так що слово «сестра» в єгипетському тексті може з рівним успіхом позначати сестру, кохану і дружину. Лише судові документи строго розмежовували ці терміни. Звийчайними були шлюби з кузинами (кузенами), стрийками (стрийнами) та вуйками. Мудреці попереджали молодих людей від невідомих жінок.

У Стародавньому Єгипті не було певного віку для шлюбу. Зазвичай дівчаток видавали в дружини десь у 14-річному віці, коли у них починалися менструації. Проте згідно з деякими джерелами, були випадки, коли дівчаток видавали заміж у 8-9 років. Археологам навіть вдалося знайти мумію 11-річної молодої дружини.

Шлюб реєструвався в так званих «Будинках життя» — центрах духовного життя єгиптян, в яких писарі і жерці складали й зберігали записи та документи. Відомостей стосовно єгипетського весілля натепер замало. Вважається, що шлюбна церемонія у давніх єгиптян зводилася до підписання контракту і до переїзду дружини з посагом до будинку чоловіка. Єдиним ритуалом, про який відомо, був обмін браслетами, а пізніше — залізними кільцями. Після весілля жінка отримувала ім'я свого чоловіка, якщо заміжню жінку викликали в суд, її називали спочатку її власним ім'ям, а потім слід було ім'я її чоловіка.

Шлюбні контракти передавалися на затвердження джаті — наміснику фараона, який виконував за сумісництвом роль судді. Джаті стежив, щоб в контракті визначалися обов'язки чоловіка з утриманню подружжя і було детально описано придане дружини (на випадок можливого розлучення).

Шлюб простолюдинів зазвичай був моногамний. Однак, на відміну від жінки, невірність якої каралася смертю, чоловікові дозволялося мати в своєму будинку наложниць. Відомі випадки полігамії, але вони досить нечисленні серед нижчих станів. Фараони мали величезні гареми.

Стосунки[ред. | ред. код]

Давні повчання рекомендували чоловіку гарно чинити з дружиною, зокрема «наповнюй її шлунок і одягай її тіло; покривай її шкіру маслом. Нехай її серце радіє весь час, поки ти живий, вона — родюче поле для свого пана. Ти не повинен сперечатися з нею в суді; не виводити її з себе. Поділися з нею тим, що випаде на твою долю; це надовго збереже її в твоєму домі». Щасливим вважався шлюб, де була згода між подружжям, результатом якого були діти, насамперед хлопчаки.

За єгипетськими законами чоловік мав право бити свою дружину. Втім, якщо він занадто захоплювався і прикрашав дружину надлишковими з точки зору закону синцями, дружина могла звернутися до суду і в свою чергу вимагати тілесного покарання для чоловіка, при повторному порушенні — до 100 ударів кийками. При цьому чоловік позбавлявся права на спільно придбане майно.

Розлучення[ред. | ред. код]

Розлучення в Єгипті траплялися, а за часів Нового царства їх ініціатором могла виступити також дружина. Давньоєгипетський шлюбний контракт зазвичай передбачав роздільне володіння майном. Крім того, в разі розлучення 1/3 з усього, що подружжя нажили разом, за законом діставалася дружині.

Шлюб фараона[ред. | ред. код]

У фараона звичайно була одна головна дружина, яка носила титул «Великої царської дружини». Ця дружина дуже часто була рідною або принаймні єдинокровною сестрою фараона, насамперед старшою сестрою, і навіть власною донькою. Фараони Пепі II й Рамсес II за роки свого володарювання змінили 5 головних дружин.

Саме шлюб з нею, старшою дочкою попереднього царя, часом надавав владу царя наступного. Подібна процедура передачі влади траплялася, якщо у попереднього фараона не було сина від головної дружини. Тоді він передавав владу одному з побічних синів, одруживши його на своїй доньці-спадкоємиці.

Окрім головної дружини у фараона було ще кілька другорядних, але теж законних дружин, а також наложниць, які мали цілком офіційний статус. Вкрай рідкісним був випадок шлюбу фараона з іноземною царівною. Рамсес II відомий рідкісним на ті часи дипломатичним шлюбом, що уклав з хетською царівною, яку звів у ранг Великої царської дружини. З часів кінця Нового царства траплялися шлюби з царівнами з Нубії, Близького Сходу.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Guillemette, Andreu. A Vida Quotidiana no Egipto no Tempo das Pirâmides. Lisboa: Edições 70, 2005. ISBN 9724412377.
  • Florence Maruéjol, L'amour au temps des pharaons, Paris, First, 2011