Шляхтинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шляхтинці
Shlahtynci gerb.png Shlahtynci prapor.png
Герб Шляхтинців Прапор Шляхтинців
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський
Громада Шляхтинецька сільська рада
Код КОАТУУ 6125289801
Основні дані
Засноване 1463
Населення 849
Територія 1 460 км²
Густота населення 581.51 осіб/км²
Поштовий індекс 47710
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°35′02″ пн. ш. 25°39′55″ сх. д. / 49.58389° пн. ш. 25.66528° сх. д. / 49.58389; 25.66528Координати: 49°35′02″ пн. ш. 25°39′55″ сх. д. / 49.58389° пн. ш. 25.66528° сх. д. / 49.58389; 25.66528
Водойми Гнізна
Відстань до
обласного центру
4 км
Відстань до
районного центру
4 км
Місцева влада
Адреса ради 47706, с. Шляхтинці
Карта
Шляхтинці. Карта розташування: Україна
Шляхтинці
Шляхтинці
Шляхтинці. Карта розташування: Тернопільська область
Шляхтинці
Шляхтинці

CMNS: Шляхтинці у Вікісховищі

Шля́хтинці — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гніздечна, на півночі району. Центр сільради. До березня 1991 р. носило назву Гніздичка[1]

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Байковецької сільської громади.

Населення — 842 особи (2007).

Назва[ред. | ред. код]

Походить, за переказами, від гори Шляхтин, що розташована поблизу населеного пункту.

Географія[ред. | ред. код]

У селі є вулиці: Барвінського, Зелена, Лесі Українки, Невідома, Нова, Польова, Сонячна та Шевченка[2].

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Шляхтинців виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, мезоліту, західно-поділ. групи скіф. часу і давньорус. культури.

Перша писемна згадка — 1463 р. як Шитнаківці. Згідно з актом поділу володінь між князями Збаразькими — Василієм, Семеном і Солтаном.

У 16 ст. поблизу села пролягав польсько-литовський кордон, до кінця 19 ст. біля Шляхтинців і Лозової зберігався прикордонний стовп, поділений на 4 частини: у верхній частині правої сторони було зображено голову вола, в нижній частинні — однораменний хрест; у верхній частині лівої сторони — двораменний хрест, у нижній частині — будинок.

У 1546 р. село — власність князів Острозьких. 1674 р. у церкву було придбане Євангеліє із записом: «Купилъ… Филипъ Мельникъ Шляхтинскій 1674 р. 25 Септ. за вол. Короля Михаила въ державь дідичной маєтности єго мил. князя Дмитрія Вишневецкого на Збаражъ Корибута на тенъ часъ державного пана Самуила Буковского и госпо- дина отца Григорія Яцковского».

У 17 ст. Шляхтинці — власність Потоцьких, від кінця цього ж століття — Баковських; у 19 ст. велика земельна власність належала Завадським і Дуніним-Борковським; від початку 20 ст. — Федоровичам (зокрема, Федоровича Володислава[3]) і Малицьким. 1832 р. в селі проживали 556 осіб; душпастирював о. Григорій Барвінський; працювала парафіяльна школа, від 1850 р. — однокласна. У 1890 р. в Шляхтинцях — 885 жителів, із них 709 українців, 123 поляки, 53 євреї; функціонували фільварок, ґуральня, млин і 2 корчми.

За часів Австро-Угорщини діяли «Просвіта», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа» та інші українські товариства, кооператива.

В УСС і УГА воювали Степан Сердюк (підхорунжий, 1894—1988) та ін.

У 1921 р. в селі 122 будинки, 766 осіб. Діяли філії товариств «Просвіта» (кін. 19 ст.), «Січ» (поч. 20 ст.), «Луг», «Сільський господар», «Союз Українок», «Рідна школа», а також кооператива, аматорський драматичний гурток, оркестра і хор. Восени 1930 р. під час пацифікації поляки понищили майно українських установ, багатьох мешканців побили. Упродовж 1934—1939 рр. Шляхтинці належали до ґміни Лозова.

У серпні 1939 р. в М. Малицького та його дружини, письменниці Дарії Віконської гостював поет, літературознавець, есеїст, публіцист Євген Маланюк, про що він написав у спогадах «Дарія Віконська». 1940 р. у Казахстан були виселені Марія Балабан, Василь і Ганна Габлевичі, Текля Кисіль (Балабан), Марія і Микола Лаб'яки, Валерія Мозіль та ін. До німецько-радянської війни у селі був панський двір (18 ст.) і парк (7 га).

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 31 уродженець села. Навесні 1944 р. поблизу села під час бою відзначився воїн Червоної армії, Герой Радянського Союзу Борис Кошечкін. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об'єднань — понад 70 осіб, у тому числі районовий провідник ОУН, курінний політвиховник УПА Юліан Сердюк («Ярема»; 1913—1946); криївка була у хаті Стефанії Скринник (Балабан), у дивізії «Галичина» воювали Павло Гарак і Петро Ковалькевич.

5 січня 1948 р. у селі вояки УПА збирали по 20–30 людей і проводили протиколгоспну роз'яснювальну роботу. 13 січня 1948 р. під час спроби утворити колгосп більшовики побили за опір багатьох мешканців села. 13 лютого того ж року повстанці зруйнували приміщення сільської ради, наступного дня в селі створили колгосп, який розпався у березні того ж року; спроба більшовиків організувати колгосп на початку червня закінчилася невдачею, люди залишили свої будинки і переховувались у навколишніх селах; наприкінці червня більшовики знову утворили колгосп.

12 серпня 1948 р. у селі відбувся бій між трьома вояками УПА і дев'ятьма працівниками МВС і МДБ, під час якого двох більшовиків було вбито.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 847 осіб[4]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[5].

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджений 21 грудня 2017р. рiшенням №496 XXVIII сесії сільської ради VII скликання[6].

Автори — С.В.Ткачов, К.М.Богатов.

Герб[ред. | ред. код]

В синьому щиті золотий розширений хрест, супроводжуваний вгорі половиною дуги, завершеної стрілою, внизу підковою вушками догори. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша написи "ШЛЯХТИНЦІ" і "1463".

Герб символізує родину Барвінських (видозміна родового герба "Ястржембець"), найбільш відомих уродженців села.

Прапор[ред. | ред. код]

На квадратному синьому полотнищі жовтий розширений хрест, супроводжуваний вгорі половиною дуги, завершеної стрілою, внизу підковою вушками догори.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церва св. Трійці в Шляхтинцях
  • церква Пресвятої Трійці (1674 р., кам'яна),
  • капличка Матері Божої (2011 р.),
  • «фіґура».
  • поблизу села є ботанічний заказник місцевого значення «Шляхтинецький».

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам'ятник Олександру Барвінському

Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні, О. Барвінському встановлено пам'ятну таблицю (1997, скульп. Я. Голець) та пам'ятник (2005, скульптор Р. Вільгушинський), в центрі села насипано символічну могилу Борцям за волю України (1990-і) (на початку 2000-х рр. туди ж перенесли пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям); на місцевому цвинтарі встановлено хрест перепохованим воякам УПА із с. Лозова (1995 р.)..

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (від 1999 — імені О. Барвінського), клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торгові заклади.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Проживали[ред. | ред. код]

  • Віконська Дарія (справжнє ім'я та прізвище Іванна-Кароліна Малицька, з дому Федорович) — письменниця, перекладачка;
  • Малицький Микола — громадський діяч, педагог;
  • Малицький Олександр — пастирював і тут похований.
  • Михальчук Михайло — відомий фахівець в сфері сексології.

Перебували[ред. | ред. код]

Проживають[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Президія Верховної Ради УРСР; Указ від 18.03.1991 № 848-XII
  2. Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  3. Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 5. — S. 269. (пол.)
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  6. Українська геральдика
  7. X. Весна. Балабан Василь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Самодіяльний народний аматорський хор с. Шляхтинці Тернопільського району відзначив ювілей на сайті YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2014. — 20 листопада.
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Вшанування Кобзаря. - Сільський календар, 12.03.2017 на сайті YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2017. — 10 березня.