Шмалько Андрій Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шмалько Андрій Микитович
Шмалько Андрій Микитович 1938.jpg
Народився 26 жовтня 1903(1903-10-26)
Перепелицівка, Валківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 17 лютого 1974(1974-02-17) (70 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the Ukrainian State.svg Українська Держава
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська РСР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність державний діяч
Посада депутат Верховної Ради УРСР[d]
Нагороди
Орден Червоного Прапора  — 1945Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1944Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1944Орден Червоної Зірки  — 1945
Орден «Знак Пошани»  — 1948
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Андрі́й Мики́тович Шмалько́ (26 жовтня 1903(19031026), село Перепелицівка Валківського повіту Харківської губернії, тепер Валківського району Харківської області — 17 лютого 1974, Харків) — український радянський і державний діяч. Кандидат у члени ЦК КП(б)У (1938–1940). Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання. Кандидат історичних наук. Ректор Українського фінансово-економічного інституту (тепер Київського національного економічного університету).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в бідній селянській родині, батько працював на шахтах. У грудні 1916 — січні 1918 року — наймит у поміщиків Левченка та Красицького. У січні 1918 — березні 1921 року — чорнороб Валківського цегельного заводу Харківської губернії. У 1920 році вступив до комсомолу.

У березні 1921 — липні 1922 року — червоноармієць, кулеметник 3-го комуністичного батальйону особливого призначення (ЧОН) 9-го Богодухівського полку РСЧА.

У липні 1922 — вересні 1923 року — курсант Харківської губернської партійної школи. У вересні 1923 — квітні 1924 року — робітник Янківського і Гутянського цукрових заводів Харківської губернії. У квітні 1924 — листопаді 1925 року — завідувач організаційного відділу Охтирського окружного комітету комсомолу (ЛКСМУ) Харківської губернії.

Член РКП(б) з серпня 1924 року.

У листопаді 1925 — вересні 1927 року — у Червоній армії: служив червоноармійцем і політпрацівником 3-ї авіаційної ескадрильї 20-го Київського авіаційного парку.

У вересні 1927 — березні 1930 року — студент Комуністичного університету імені Артема у Харкові.

Брав активну участь у процесах колективізації в Українській РСР на початку 30-х років. У 1929 — 1930 року — уповноважений з хлібозаготівлі на Полтавщині. У березні 1930 — листопаді 1931 року — пропагандист ЦК КП(б)У по колективізації та організаційно-масовій роботі в місті Шепетівці.

У листопаді 1931 — березні 1934 року — студент Харківського електротехнічного інституту.

У березні — серпні 1934 року — заступник начальника політичного відділу Кашманівської машинно-тракторної станції Карлівського району Харківської області. У серпні 1934 — лютому 1935 року — заступник начальника політичного відділу Лозівської машинно-тракторної станції Харківської області. У лютому 1935 — лютому 1936 року — заступник директора з політичної частини Лозівської машинно-тракторної станції Харківської області.

У вересні 1936 — січні 1938 року — слухач історико-партійного відділення Інституту червоної професури в Москві.

У січні — листопаді 1938 року — 2-й секретар Харківського обласного комітету КП(б)У.

26 червня 1938 року був обраний депутатом до Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Валківській виборчій окрузі № 235 Харківської області. У 1938 році деякий час перебував у тюремному ув'язненні.

У січні 1939 — січні 1940 року — начальник транспортного відділу Харківського електромеханічного і турбогенераторного заводу імені Сталіна.

У січні 1940 — жовтні 1941 року — директор Українського фінансово-економічного інституту у Харкові. У жовтні 1941 — серпні 1942 року — директор Українського фінансово-економічного інституту у місті Ташкенті. У 1942 році закінчив Ташкентський фінансово-економічний заочний інститут.

У серпні 1942 — листопаді 1946 року — у Червоній армії. Навчався у танковому училищі, з липня 1943 року служив лектором політичного відділу 4-ї Гвардійської танкової армії Брянського і 1-го Українського фронтів.

У листопаді 1946 — травні 1948 року — секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У з пропаганди.

У травні 1948 — вересні 1952 року — завідувач кафедри марксизму-ленінізму Харківського сільськогосподарського інституту. У 1952 році захистив кандидатську дисертацію з історичних наук.

У вересні 1952 — вересні 1953 року — старший викладач Харківського фармацевтичного інституту. У вересні 1953 — травні 1956 року — викладач, а у травні 1956 — вересні 1962 року — доцент Харківського медичного інституту. У вересні 1962 — червні 1971 року — доцент Харківського авіаційного інституту.

З червня 1971 року — на пенсії в Харкові.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шмалько Андрій Микитович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 297–298.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 62.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
  • Ліфшиць Ф. Андрій Микитович Шмалько // Соціалістична Харківщина : газета. — Харків, 1938. — № 135 (5166). — 15 червня. — С. 3.
  • Лисенко Іван. Валківська енциклопедія. том 1. — 2000 року — с. 388–389.
  • [1]
  • Ректори Київського національного економічного університету