Шмаров Валерій Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Валерій Шмаров
Валерий Шмаров - Valeri Shmarov.JPG
Особові дані
Повне ім'я Валерій Валентинович
Шмаров
Народження 23 лютого 1965(1965-02-23) (53 роки)
  Воронеж, СРСР
Зріст 180 см
Вага 78 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Flag of South Korea.svg Південна Корея
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1982–1984 СРСР «Факел» (Воронеж) 56 (6)
1984 СРСР СКА (Хабаровськ) 0 (0)
1985 СРСР ЦСКА (Москва) 40 (29)
1986 СРСР «Факел» (Воронеж) 39 (12)
1987–1991 СРСР «Спартак» (Москва) 120 (38)
1991–1994 Німеччина «Карлсруе СК» 81 (10)
1994–1995 Німеччина «Армінія» (Білефельд) 10 (0)
1995–1996 Росія «Спартак» (Москва) 23 (16)
1996 Південна Корея «Чоннам Дрегонс»  ? (?)
1997–2001 Росія «Факел» (Воронеж) 109 (29)
2002 Росія «Арсенал» (Тула) 15 (7)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1989–1990 СРСР СРСР 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2003 Росія «Чкаловець-1936»
2006–2008 Росія ФЦШ-73
2008–2009 Росія «Факел-Воронеж»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Валерій Валентинович Шмаров (рос. Валерий Валентинович Шмаров, нар. 23 лютого 1965, Воронеж) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за «Спартак» (Москва), а також національну збірну СРСР.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Починав займатися футболом у Воронезькій спортшколі у тренера Володимира Євгеновича Никитенко. 1982 року дебютував у «Факелі» у Першій лізі, будучи курсантом Воронезького військового авіатехнічного училища, в матчі проти костромського «Спартака». У наступній грі проти «Гурії» забив 1-й м'яч у професійній кар'єрі.

1984 року на гравця звернув увагу тренер «Спартака» Костянтин Бєсков (особливо після гри на Кубок СРСР, коли «Факел» переграв москвичів). Проте в тому ж році Шмаров був призваний в армію і згідно з директивою відправлений у Хабаровськ. П'ять місяців провів у хабаровському СКА, грав за дубль під чужим прізвищем — Ігор Протасов (який у той час був травмований), забив 11-12 м'ячів, що допомогло Протасову стати третім бомбардиром турніру[1].

1985 року виступав за ЦСКА, що вилетів з Вищої ліги роком раніше. У тому сезоні став найкращим бомбардиром, відзначившись 29 разів в 40 матчах. Проте, команді не вдалося напряму вийти у вищу лігу, і необхідно було грати у перехідному турнірі. Після провалу двох перших ігор Шмарова відрахували з команди та відправили в казарму. Армійську службу проходив до 31 грудня 1985, після чого демобілізувався.

Після ЦСКА на рік повернувся до Воронежа. Разом з командою повинен був повернутися у вищу лігу, але в одній з вирішальних ігор проти московського «Локомотива» команда була «вбита» суддями — «Факелу» не зарахували 3 забитих м'ячі, і воронежці програли 0:2[1].

1987 року Валерій зважився на перехід в московський «Спартак», в якому успішно відіграв 5 років, двічі ставши чемпіоном, відзначившись у заключному матчі чемпіонату 1989 року на останній хвилині «золотим голом» у ворота київських «динамівців»[2].

1991 року виїхав до Німеччини, де три сезони відіграв за «Карлсруе СК». Грав спочатку в нападі, потім — ліворуч в півзахисті. З його передач часто забивав Сергій Кір'яков. В останній рік Вінфрід Шефер ставив Шмарова вже в оборону, що, внаслідок, призвело до відходу гравця з команди. 1995 року перейшов в «Армінію» (Білефельд), яка за підсумками сезону вийшла з регіональної оберліги в другу Бундеслігу. Однак сезон нічого не дав, і після цього Шмаров прийняв рішення повернутися в Росію.

1995 року московський «Спартак» викупив контракт гравця і оперативно заявив його на чемпіонат. Сезон 1995 в «Спартаку» видався вдалим: 16 м'ячів в 20 матчах (3-тє місце в суперечці бомбардирів і національне чемпіонство). Проте в наступному сезоні 1996 року після кількох ігор сезону, не знайшовши порозуміння з новим головним тренером Георгієм Ярцевим, поїхав грати в Південну Корею в «Чоннам Дрегонс», де провів всього 3 місяці (хоча контракт уклав на 1,5 року)[3].

З 1997 по 2001 рік виступав за рідний клуб, який балансував між першим та вищим дивізіоном. Закінчив свою кар'єру 2002 року в тульському «Арсеналі» у Другому дивізіоні, причому в «Арсеналі» одночасно виступав і його 17-річний син Денис Шмаров. 25 травня 2003 року у Воронежі відбувся прощальний матч між «Факелом» та «Спартаком». Відіграв за обидві команди по тайму та відзначився чотирма голами[4].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

23 серпня 1989 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР в товариській грі проти збірної Польщі (1:1), відігравши перший тайм. Наступного року зіграв ще у двох товариських матчах.

Тренерська робота[ред. | ред. код]

Після закінчення кар'єри гравця протягом трьох місяців керував новосибірським «Чкаловцем-1936», пройшов навчання у Вищій школі тренерів (ВШТ).

З 2006 по 2008 рік керував воронезькою командою «ФЦШ-73», яка провела спочатку два сезони в ЛФЛ (МОА Чорнозем'є), потім один сезон у Другому дивізіоні (зона «Центр») першості Росії. З листопада 2008 року по червень 2009 року був головним тренером клубу «Факел-Воронеж».

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — СРСР СРСР
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
23/08/1989 Любін (Польща) Польща Польща 1 – 1 СРСР СРСР товариський матч - Замінений на 46-ій хвилині 46'
16/05/1990 Рамат-Ган Ізраїль Ізраїль 3 – 2 СРСР СРСР товариський матч -
29/08/1990 Москва СРСР СРСР 1 – 2 Румунія Румунія товариський матч - Вийшов на заміну на 46-ій хвилині 46'
Усього Матчів 3 Голів 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Валерій Шмаров у матчі ветеранів

Клубні[ред. | ред. код]

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Матвеев Алексей. Интервью с Валерием Шмаровым // Футбол от «СЭ». — № 10, июль 1995. — с. 2.
  2. Видео гола Шмарова со штрафного на последней минуте матча. (на сайте videogoals.ru)
  3. Валерий ШМАРОВ• ЧАЙ В «ШУШЕНСКОМ» БЫЛ ХОЛОДНЫЙ И ЖЕЛТЫЙ
  4. «Шмаров сделал покер в своем прощальном матче» СЭ

Посилання[ред. | ред. код]