Шмеман Олександр Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шмеман Олександр Дмитрович
Alexander Schmemann.jpg
Народився 13 вересня 1921(1921-09-13)[1]
Таллінн, Естонська Республіка
Помер 13 грудня 1983(1983-12-13)[1] (62 роки)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Громадянство
(підданство)
Flag of Estonia.svg Естонська Республіка
Flag of the United States.svg США
Діяльність богослов, викладач університету
Alma mater Свято-Сергієвський православний богословський інститут[d]
Володіє мовами французька, англійська і російська[1]
Заклад Нью-Йоркський університет і Колумбійський університет
Конфесія православ'я
Брати, сестри  • Андрій Дмитрович Емеман[d]
Діти Шмеман Сергій Олександрович, Енн[d] і Марі[d]

Олександр Дмитрович Шмеман (13 вересня 1921, Таллін, Естонія — 13 грудня 1983, Крествуд, Йонкерс, штат Нью-Йорк, США) — священнослужитель Православної церкви в Америці, протопресвітер; богослов, автор багатьог книг на богословську тематику.

Життєпис[ред. | ред. код]

1929 — після короткого перебування в Белграді перебрався до Парижу. У 1930—1938 рр. навчався в російському кадетському корпусі у Версалі, далі у французькому ліцеї Карно, який закінчив 1939 року.

1945 — закінчив Свято-Сергієвський православний богословський інститут (Париж). Під час навчання обрав спеціалізацією історію Церкви, ставши учнем Антона Карташова. Захистив кандидатську дисертацію про візантійську теократію. Навчався також у Сорбонні.


22 жовтня 1946 року архієпископом Володимиром (Тихоницьким), висвячений у сан диякона, а 20 листопада того ж року — в сан священика.

У 1945—1951 роках — викладач церковної історії у Свято-Сергіївському православному богословському інституті в Парижі. У 1959 році у Свято-Сергіївському православному богословському інституті захистив дисертацію «Введення в літургійне богослов'я» і став доктором богослов'я.

У 1946—1951 роках — помічник настоятеля церкви святих рівноапостольних Костянтина і Олени в Кламарі (Франція), редактор єпархіального журналу «Церковний вісник». 1951 року призначений настоятелем церкви Різдва Богородиці у Пті-Кламарі (Франція).

З 1951 року — доцент по кафедрі церковної історії та літургіки Свято-Володимирської духовної семінарії в США. Перейшов в юрисдикцію Північно-Американської митрополії. Почесний доктор церковних наук Грецького богословського інституту Святого Хреста в Бостоні, Генеральної богословської семінарії в Нью-Йорку і коледжу Лафайєт в Істоні. 1953 року возведений у сан протоієрея. З 1960 року — професор по кафедрі літургійного богослов'я цієї семінарії. З 1962-го до кінця життя був її деканом (керівником цього навчального закладу).

З 1964 року був членом митрополичої ради Північно-Американської митрополії. Зіграв значну роль у визнання її автокефалії Російською православною церквою, що призвело до перетворення 1970 року в Православну церкву в Америці. Того ж року возведений у сан протопресвітера (найвищий сан білого духовенства).

Викладав історію східного християнства в Колумбійському та Нью-Йоркському університетах, З'єднаної духовної семінарії та Генеральної богословської семінарії в Нью-Йорку. Протягом трьох десятиліть вів релігійну програму на радіо «Свобода».

У 1963—1979 роках був заступником голови Російського студентського християнського руху (РСХД) в Америці, в 1979—1983 роках — голова РСХД. Був членом православно-англіканського Співтовариства святого Албанія і Святого Сергія.

Праці і спадщина[ред. | ред. код]

Основні праці протопресвітера Олександра Шмемана присвячені літургійному богослов'ю (особливу увагу він приділяв таїнства Євхаристії); книга «Історичний шлях православ'я» носить церковно-історичний характер. Книги протопресвітера Олександра Шмемана переведені на різні мови — англійська, французька, голландська, вони одержали досить широке поширення в Росії в 1990-ті роки і в наступний період.

До кінця життя прийшов до переконання, що «… тільки православ'я, як істина про Бога, про людину, про світ, як спільне бачення космосу, історії, есхатології і культури, сьогодні можна протиставити розкладанню і вмиранню світу, створеного християнством, але від якого він в божевіллі своєму відмовився. Але щоб це протиставлення було дієвим, треба щоб православ'я знову стало Божественною простотою, Благою звісткою в чистому вигляді, радістю, миром і правдою в Дусі Святому»[2].

За словами Олени Дорман, «був він чоловік неймовірно дотепний, їдкий іноді, товариський, дуже цікавий до людей. Так доброзичливо-цікавий до людей»[3].

У 2002 року англійською були опубліковані щоденники протопресвітера Олександра Шмемана, які містили точку зору автора на багато процесів, що відбувалися в православ'ї у XX столітті.

На думку католицького священика Роберта Тафта, «о. Олександр був харизматичний і дуже гарний чоловік, дуже виразний. Резонанс, який донині викликають його нечисленні роботи, я назвав би „феноменом Шмемана“. В наші дні практично неможливо почути лекцію про Літургію або про сучасне життя без єдиної цитати із Шмемана. Йому дійсно немає рівних у цьому відношенні»[4].

Родина[ред. | ред. код]

  • Дід — Микола Едуардович Шмеман (18501928) — сенатор, член Державної ради, емігрант.
  • Бабуся Ганна Андріївна Шмеман (ур. Дурдина)— (1924).
  • Батько — Дмитро Миколайович Шмеман (18931958) — офіцер лейб-гвардії Семенівського полку, емігрант.
  • Мати — Ганна Тихонівна, уроджена Шишкова (18951981) — жила в еміграції.
  • Брат-близнюк — Андрій Дмитрович (1921—2008) — іподиякон, був старостою в церкві Знамення Божої Матері, очолював Союз російських кадетів, працював у єпархіальній раді Російського Західно-Європейського екзархату Константинопольського патріархату.
  • Сестра — Олена Дмитрівна (19191926).
  • Дружина — Уляна Сергіївна, уроджена Осоргіну (1923—2017) — викладала французьку та російську мови в різних навчальних закладах в Нью-Йорку.
  • Дочка — Анна, в заміжжі Хопко (р. 1944) — дружина протопресвітера Фоми Хопко, декана Свято-Володимирської духовної семінарії (19922002).
  • Син — Сергій (р. 1945) — журналіст, лауреат Пулітцерівської премії (1990).
  • Дочка — Марія, в заміжжі Ткачук (нар. 1948 — дружина протоієрея Івана Ткачука)

Основні праці[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Церковь и церковное устройство: по поводу книги прот. Польского: «Каноническое положение высшей церковной власти в СССР и заграницей». — Париж: Церковный вестник, 1949. — 23, [1] с.
  • Таинство Крещения. — Париж: Церковный вестник, 1951. — 31, [1] с.
    • О таинстве крещения. — [Б. м.]: [б. и.], [1992]. — 31 с.
    • Таинство крещения. — М.: Крутицкое патриаршее подворье, 1996. — 48 с. — (Богословская библиотека, кн. 2).
  • Исторический путь православия. — Нью-Йорк: Изд-во им. Чехова, 1954. — 388, [3] с.
    • The historical road of Eastern Orthodoxy; transl. by Lydia W. Kesich. — London: Harvill press, cop. 1963. — VIII, 359 p.
    • Исторический путь Православия. — К.: Пролог, 2003. — 414 с. — (Церковь в России). — ISBN 966-96342-2-9.
    • Исторический путь Православия. — М.: Паломник, 2007. — 397, [2] с. — ISBN 5-88060-107-2.
    • Исторический путь Православия. — М.: Книжный клуб Книговек, 2010. — 538, [1] с. — (Русь православная: история православной церкви, жития святых, романы и повести о более чем тысячелетней истории православия на Руси). — ISBN 978-5-4224-0243-4.
  • Введение в литургическое богословие.[недоступне посилання з травень 2019] — Париж: YMCA-Press, cop. 1961. — 247 с.
  • For the Life of the World. — New York, 1963.
    • За жизнь мира / [пер. с англ. Л. Волхонской]. — New York: Effect publ., cop. 1983. — 103, [1] с. — (Religious books for Russia).
  • Таинства и православие. — Нью-Йорк, 1965.
  • Great Lent. — Crestwood (N. Y.), 1969.
    • Великий пост. — Paris: YMCA-press, cop. 1981. — 154 с.
    • Великий Пост / [крат. толкование; пер. с англ.]. — М.: Моск. рабочий, 1993. — 110, [1] с. — ISBN 5-239-01478-7.
    • Великий пост / [пер. с англ. матери Серафимы (Осоргиной)]. — М.: Паломникъ, 2000. — 157, [1] с.
    • Великий пост / [пер. с англ. матери Серафимы (Осоргиной)]. — М.: Патриаршее подворье храма-домового мц. Татианы при МГУ г. Москвы, 2016. — 190 с. — ISBN 5-901836-43-9.
  • Знаменательная буря: несколько мыслей об автокефалии, церковном предании и экклезиологии. — [Париж]: [б. и.], [1971].
  • Of Water and the Spirit: A Liturgical Study of Baptism. — Crestwood (N. Y.), 1974
    • Водою и Духом: О таинстве крещения. — Paris: YMCA-press, 1986. — 224 с. — ISBN 2-85065-090-0.
    • Водою и Духом: О таинстве крещения / [пер. с англ.]. — М.: Гнозис; Паломник, 1993. — 223, [1] с. — ISBN 5-87468-010-1.
    • Водою и духом: О таинстве крещения. — М.: Изд-во ПСТБИ, 2000. — 197, [1] с. — ISBN 5-7429-0105-4.
    • Водою и Духом: О таинстве крещения / [пер. с англ. И. З. Дьякова]. — М.: Паломникъ, 2001. — 223, [1] с. — ISBN 5-87468-010-1.
    • Водою и духом / [пер. с англ. И. З. Дьякова]. — М.: Православный Свято-Тихоновский гуманитарный ун-т, 2012. — 301, [2] с. — ISBN 978-5-7429-0416-8.
    • Водою и духом: о таинстве Крещения. — М.: Гранат, 2018. — 236 с. — ISBN 978-5-906456-26-7.
  • О Солженицыне. — [Монреаль: б. и.], 1975. — 57 с.
  • Евхаристия: Таинство Царства. — Париж, 1984.
    • Евхаристия: Таинство Царства. — 2-е изд. — Paris: YMCA-press, 1988. — 313 с. — ISBN 2-85065-053-6.
    • Евхаристия. Таинство Царства. — 2-е изд. — М.: Паломник, 1992. — 304 с. — ISBN 5-87468-006-3.
    • Евхаристия. Таинство царства. — М.: Паломникъ, 2001. — 310, [1] с. — ISBN 5-88060-004-1.
  • Воскресные беседы. — Paris: YMCA-press, 1989. — 255, [1] с. — ISBN 2-85065-174-5.
    • Воскресные беседы. — М.: Паломник, 1993. — 247, [1] с. — ISBN 5-87468-012-8.
    • Воскресные беседы. — М.: Паломник, 2002. — 318, [1] с. — ISBN 5-87468-131-0.
    • Воскресные беседы. — М.: Паломник, 2008. — 347, [3] с. — ISBN 5-87468-131-0.
  • Церковь, мир, миссия: Мысли о православии на Западе / [пер. с англ.]; [вступ. ст. протоиерея В. Асмуса]. — М.: Изд-во ПСТБИ, 1996. — 266, IV, [1] с. — ISBN 5-7429-0032-5.
  • Проповеди и беседы. — М.: Паломникъ, 2000. — 206, [1] с. — ISBN 5-87468-083-7.
  • Введение в богословие: Курс лекций по догматическому богословию. — М.; Париж; 1993.
  • The Journals of Father Alexander Schmemann: 1973—1983. — Crestwood, 2002.
  • Литургия жизни: христианское образование через литургический опыт. — М.: Паломник, 2002. — 158, [1] с. — ISBN 5-87468-143-4.
  • Святая святым: размышления об исповеди и причащении Святых Таин. — Изд. 2-е, испр. и доп. — К.: Пролог, 2003. — 67 с. — (Les orandi). — ISBN 966-96342-7-X.
    • Святая святым: размышления об Исповеди и Причащении Святых Таин. — Изд. 3-е, доп. — К.: Центр православ. кн., 2004. — 124, [1] с.
    • Святая святым: размышления об исповеди и причащении Святых Таин. — Изд. 5-е. — М.; К.: Центр православной кн., 2008. — 127 с. — ISBN 978-966-96814-5-4.
  • Богослужение и предание: богослов. размышления прот. Александра Шмемана. — М.: Паломник, 2005. — 223, [1] с. — ISBN 5-88060-037-8
  • Дневники. 1973—1983 / сост., подгот. текста У. С. Шмеман, Н. А. Струве, Е. Ю. Дорман; предисл. С. А. Шмемана; примеч. Е. Ю. Дорман. — 4-е изд., испр.. — М.: Русский путь, 2005. — 720 с.
  • Литургическое богословие отца Александра Шмемана / [сост. А. Чех]. — СПб.: Библиополис, 2006. — 438 с. — (Религиозно-философская библиотека). — ISBN 5-7435-0253-6.
  • Беседы на Радио «Свобода» / [сост.: Юрий Терентьев]: В 2 т. — М., ПСТГУ, 2009; ISBN 978-5-7429-0407-6 Т. 1. — 2009. — 620 с.; Т. 2. — 2009. — 541 с.
  • Собрание статей, 1947—1983 : [сборник] / [сост. и ред. Е. Ю. Дорман; предисл.: А. Кырлежев]. — М.: Русский путь, 2009. — 894, [1] с. — ISBN 978-5-85887-300-6.
  • Вера и церковь: [сборник] / [сост. А. Яковлев]. — М.: Книжный клуб Книговек, cop. 2012. — 589, [1] с. — (Русь православная: история Православной церкви, жития святых, романы и повести о более чем тысячелетней истории Православия на Руси). — ISBN 978-5-4224-0479-7.
  • «Я верю». Что это значит? О главном в христианстве [Текст]: беседы на Радио «Свобода» / [сост. Юрий Терентьев]. — М.: Эксмо, Православный Свято-Тихоновский гуманитарный ун-т, 2013. — 1155 с. — ISBN 978-5-699-68772-5.
  • Литургия смерти и современная культура / [пер. с англ. Е. Ю. Дорман]. — М.: Гранат, 2013. — 174, [1] с. — ISBN 978-5-906456-02-1.
  • Церковь в мире: сб. ст. / [сост. и ред. Е. Ю. Дорман]. — М.: Гранат, 2015. — 319 с. — ISBN 978-5-906456-14-4.
  • Основы русской культуры: беседы на Радио Свобода, 1970—1971. — М.: Изд-во Православного Свято-Тихоновского гуманитарного ун-та, 2017. — 412, [3] с. — ISBN 978-5-7429-0497-7.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Протоієрей Валентин Асмус. Декілька слів про автора і книгу // Церква, світ, місія : Думки про православ'я на Заході / [пер. з англ.]; [вступ. ст. протоієрея Ст. Асмуса]. — М: Изд-во ПСТБИ, 1996. — ISBN 5-7429-0032-5[сторінка не вказана 269 днів]
  • Балакшина Ю. В. Мистецтво як воскресіння часу: літургійні аспекти інтерпретації російської поезії в щоденниках протоієрея Олександра Шмемана // Наукові праці. Вип. 28. Проблеми розвитку отеч. позов-ва / РАХ; Санкт-Петербурзький держ. акад. ін-т живопису, скульптури та архітектури ім. В. О. Рєпіна; навч. ред. Ст. А. Леняшин, упоряд. О. А. Різницька, А. В. Шаманькова. — СПб., січ. — березень 2014. — С. 236—244. — ISSN 1998—2453.
  • Кырлежев А. У Росії Олександр Шмеман ще серйозно не прочитаний // Церковний вісник. — 13.12.2013.
  • Нивьер, Антуан. Православні священнослужителі, богослови і церковні діячі російської еміграції в Західній і Центральній Європі. 1920—1995. Біографічний довідник. — М.—Париж, 2007. — С. 551—552. — ISBN 978-5-85887-206-1.
  • Поспеловский Д. Отець Олександр Шмеман — новий апостол Америки, пастир, осіб // Вісник РХД. — № 149. — 1987. — С. 67-81.
  • Струве Н. До виходу в світ «Щоденника» прот. Олександра Шмемана. // Вісник РХД. — Вип. 188. II — 2004.
  • Струве Н. А. Отець Олександр Шмеман. Світлій пам'яті друга // Вісник РХД. — № 141. — 1984. — С. 15-17.

Посилання[ред. | ред. код]