Шмуклер Валерій Самуїлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валерій Самуїлович Шмуклер
Народився 26 червня 1946(1946-06-26) (71 рік)
місто Красноярськ, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури
Галузь наукових інтересів Методи теоретичних та експериментальних досліджень будівельних конструкцій, прикладна механіка конструкцій
Заклад

Харківський національний університет міського господарства

імені О. М. Бекетова
Вчене звання професор (2001), дійсний член Академії будівництва України (1999)
Науковий ступінь Доктор технічних наук (1997)
Нагороди
Державна премія України в галузі архітектури
Відмінник освіти України — 2002 Заслужений діяч науки і техніки України — 2015

Валерій Самуїлович Шмуклер (нар. 26 червня 1946 року в місті Красноярськ, СРСР)  — український вчений, фахівець в галузі будівництва, реконструкції будівель, теорії конструктивних систем, інформаційних технологій розрахунку та проектування конструкцій, методів їх оптимізації та раціоналізації, розвитку наукової теорії раціоналізації будівельних конструкцій, дійсний член Академії будівництва України (1999), доктор технічних наук (1997), професор (2001), лауреат Державної премії України з галузі архітектури (1995), Заслужений діяч науки і техніки України (2015), Заслужений професор Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова (2014), завідувач кафедри будівельних конструкцій Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова, член Міжнародної асоціації з оболонок та інших просторових конструкцій IASS (1980), член міжнародного наукового товариства ACI - international (Американський інститут бетону, США) (1997). Він — сертифікований експерт та інженер-проектувальник, а також експерт Укрінвестекспертизи.

Біографія[ред.ред. код]

Народився Валерій Самуїлович 26 червня 1946 року в місті Красноярськ, СРСР. В 1949 році родина переїхала до Харкова. Батько, Шмуклер Самуїл Іосипович, — інженер-механік, який все життя працював у будівельно-монтажному тресті № 86 головним механіком. Мати, Шкловська Ася Абрамівна, — хімік, була завідуючою лабораторією в фармацевтичному інституті.

У 1964 році вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту на факультет «Промислове та цивільне будівництво», який закінчив у 1969 році.

Отримав диплом інженера-будівельника промислових та цивільних об'єктів, з 1969 по 1986 роки працював у Інституті «Харківпроект», обіймаючи посади від інженера до начальника відділу, а з 1986 по 1990 роки — в ДПІ «Укрмістбудпроект», послідовно обіймаючи посади від начальника технічного відділу до заступника головного інженера інституту.

У 1977 році, без відриву від виробництва, захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата технічних наук, а у 1997 році — дисертацію на здобуття наукового ступеню доктора технічних наук.

З 1990 року В. С. Шмуклер працює в Харківському національному університеті міського господарства імені О. М. Бекетова (раніше — Харківська національна академія міського господарства), послідовно обіймаючи посади: професора кафедри будівельних конструкцій, а з 2012 року — завідувача кафедри.

Праця в проектних інститутах[ред.ред. код]

Після закінчення навчання в Харківському інженерно-будівельному інституті (зараз — Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури), Валерій Самуїлович з 1969 по 1990 роки працював в дослідно-проектних інститутах: «Харківпроект» (1969–1986), «Укрмістбудпроект» (1986–1990), де пройшов шлях від інженера до заступника головного інженера інституту.

Працюючи в ДПІ «Харківпроект», він створив один з перших в Україні обчислювальних центрів з розрахунку та автоматизованого проектування об'єктів житлово-цивільного будівництва. Під його керівництвом і при безпосередній участі було створено ряд програмних засобів САПР об'єктів будівництва. Дані цих розробок стали підґрунтям його дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата технічних наук «Дослідження роботи пологих залізобетонних оболонок».

В роботі запропоновані і розвинені нові методи врахування фізичної та геометричної нелінійності при вирішенні задач статичної стійкості оболонок покриттів. Також, у ці роки, В. С. Шмуклер був співавтором серії КХС (Комплексна Харківська Серія), що була розроблена для будівництва 16-ти поверхових великопанельних житлових будинків та одним з організаторів мережі кущових обчислювальних центрів системи Держбуду УРСР.

За роки праці в ДПІ «Укрмістбудпроект», В. С. Шмуклер був одним з піонерів створення і розвитку системи Молодіжно-житлового будівництва в Україні. У Вірменії, після землетрусу, брав активну участь у відновленні об'єктів житла та будівель соціально-побутового та культурного призначення. Одним з перших займався впровадженням об'єктів із монолітного індустріального залізобетону і металевих просторових конструкцій в будівлях та спорудах країни.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Наукові інтереси Шмуклера Валерія Самуїловича відносяться до теорії конструктивних систем, інформаційних технологій розрахунку та проектування конструкцій, методів їх оптимізації і раціоналізації. До його основних праць у цій галузі відносяться: метод інтегральних градієнтів для пошуку глобального екстремуму функціоналів від багатьох змінних; метод вирішення багатокритерійних задач оптимізації; метод перевизначених контурних коллокацій для вирішення краєвих задач теорії пластин і оболонок; компіляційні методи вирішення нелінійних задач теорії конструкцій.

Цикл його робіт, які присвячено побудові прямих методів проектування, фондованих новими енергетичними принципами, є основою формування конструкцій із простою зовнішньою та складною внутрішньою геометрією. Базуючись на них, створені і впроваджені: архітектурно-будівельні системи «РАМПА», «ІКАР», «ДОБОЛ», що призначені для житлово-цивільного будівництва; сімейство козлових і мостових кранів вантажопідйомністю до 800 т та ін. Архітектурно-будівельна система «РАМПА» (абревіатура: рама-панель) є альтернативою панельному житловому будівництву і призначена для проектування і зведення п'яти-шестиповерхових житлових будинків, готельних комплексів, офісів, мотелів, об'єктів соціально-побутового, культурного призначення, об'єктів охорони здоров'я, трьох- чотирьохповерхових гаражних стоянок для легкового автотранспорту, котеджів, лікувально-курортних споруд та інших об'єктів житлово-цивільного призначення.

Вона була побудована за принципом органічного поєднання найкращих якостей каркасної і безкаркасної систем.

Основою архітектурно-будівельної системи «РАМПА» є каталог її виробів, що виконуються із збірного залізобетону.

При цьому, каталог має кінцевий набір елементів, що породжують нескінченно велику варіантність їх об'єднання в просторові композиції. До цих елементів відносяться плоскі рами-панелі і панелі перекриття. Панелі перекриття в сукупності з рамами є базовими елементами каркасу, що зводиться за принципом «дитячого конструктора». Чотири ортогонально зчленовані рами і дві панелі перекриття утворюють «кубик», що допускає довільну стиковку з іншими структурними чарунками.

Отримана в результаті стиковки «кубиків», чарункова регулярна, або нерегулярна, проте, фрактальна структура, в якомусь сенсі, аналогічна біонічним несучим «каркасам». При цьому, вживання звичайного або легкого залізобетону обмежується лише несучими елементами. Основний габарит рам-панелей — 3,6х3,3(h) м, панелей перекриття — 3,6×3,6 м, 1,8×7,2 м. Властна вага рам-панелей не перевищує 800 кг, вага панелей перекриття має вагу від двох до трьох з половиною тонн. Система «РАМПА» є проблемно-орієнтованою системою, тобто системою, що має чітку прикладну спрямованість.

За розробку, дослідження і впровадження нової архітектурно-будівельної системи «РАМПА» для житлово-цивільного будівництва у 1995 році В. С. Шмуклеру було присвоєно звання лауреата Державної премії України в галузі архітектури.

У 1997 році Валерій Самуїлович захистив докторську дисертацію на тему: «Просторові залізобетонні каркасні системи багатокритеріальної відповідності». В об'ємі даної дисертації їм було захищено 37 наукових робіт і 24 авторських свідоцтв і патентів, які складають наукову основу вирішення проблеми по створенню систем будівель, що відповідають сучасним вимогам, при максимальному використанні існуючої бази будіндустрії.

Запропонована методологія є результатом спеціально побудованої модифікації теорії прямого проектування конструкцій, що включає математичне моделювання даних систем, раціоналізацію їх параметрів з одночасним регулюванням напружено-деформованого стану. На основі запропонованого підходу створені проблемноорієнтовані архітектурно-будівельні системи житлових і громадських будівель, що відрізняються високою конкурентоспроможністю.

Проведено широке коло теоретичних досліджень конструкцій, в результаті яких складені методики, алгоритми і програми для вирішення складних нелінійних задач теорії конструкцій, що дозволяють мінімізувати час обробки інформації.

Розроблено програмні продукти, які включені в обчислювальний комплекс «МІРАЖ». Отримані теоретичні результати тестувалися шляхом постановки натурних експериментів на конструкціях, що мають оптимізовані параметри. Проведення експериментів стало можливим за рахунок адаптації і доопрацювання технічних і програмних засобів автоматизованої системи наукових досліджень.

Здійснено промислове впровадження запропонованих конструкцій, способів їх проектування, виробництва, транспортування і монтажу, що забезпечують значну економію ресурсів, а також покращені екологічні і економічні характеристики зведених споруд. На базі наукових праць Валерія Самуїловича, які присвячені побудові прямих методів проектування, створені і впроваджені: система шумовіброгасіння для пересувних електростанцій, що функціонують на базі вторинного використання авіаційних реактивних двигунів; камери для проведення зварювальних робіт в глибокому вакуумі; просторові металеві та сталезалізобетонні конструкції перекриттів і покриттів та ін.

Шмуклер В. С. є автором гідравлічного методу експериментального дослідження конструкцій. Цей метод широко застосовується для натурних, лабораторних, приймальних випробувань конструкцій, як для зведених, так і для тих, що зводяться.

Валерій Самуїлович брав участь у проектуванні та будівництві унікальних об'єктів, таких, наприклад, як: бібліотечний комплекс НТУ «ХПІ» (Харків); реконструкції наземного комплексу управління національної супутникової системи зв'язку у Криму; комплекс 28-поверхових житлових будинків в м. Харків; логістичний центр фірми «Maxus»; розважальний комплекс «Місто»; експозиційний центр на пл. Конституції в м. Харків; великопрогінних конструкцій цивільних і промислових споруд, а також багатоповерхових споруд із монолітного залізобетону з широкою сіткою колон.

Брав також участь у реконструкції пам'ятників архітектури епохи конструктивізму: 52-го відділення зв'язку (Харків); споруди Держпрому (Харків) та ін. Наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки, які проводяться під керівництвом Валерія Самуїловича та відносяться до відновлення будівель і споруд, що постраждали внаслідок техногенних катастроф, є практичною основою проведення всього комплексу робіт в умовах форс-мажорних ситуацій.

У 1999 році він був обраний дійсним членом Академії будівництва України. Наукові заслуги професора В. С. Шмуклера відзначено державними нагородами: за організацію, впровадження і розвиток молодіжного житлового будівництва в Україні — Почесна відзнака — Медаль «40 років руху МЖК» (2011), за видатний внесок у розвиток науки, техніки та інженерної справи України — Срібна медаль Академії будівництва України (2013) та Золота медаль ім. А. М. Підгорного Інженерної академії України (2014). У 2015 році йому було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

Посилання на праці Валерія Самуїловіча можна знайти у ряді монографій, статей, дисертацій, наукових звітів інших авторів.

Розроблені їм конструкції використані та використовуються в цілому ряді запроектованих і зведених об'єктів.

Педагогічна діяльність[ред.ред. код]

З 1990 року Валерій Самуїлович Шмуклер активну наукову діяльність поєднує з педагогічною діяльністю в Харківському національному університеті міського господарства імені О. М. Бекетова, послідовно обіймаючи посади професора кафедри будівельних конструкцій, а з 2012 року — завідувача кафедри.

В. С. Шмуклер читає свій спецкурс з сучасної теорії будівельних конструкцій, що враховує останні досягнення в галузі будівельної та прикладної механіки, інформатики, матеріалів і конструктивних систем. Слухачами його лекцій є студенти, аспіранти, докторанти і викладачі університету, а також фахівці будівельної галузі. Валерій Самуїлович також веде роботу з аспірантами та докторантами Харківського національного автодорожнього університету і Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури. Багато уваги він приділяє питанням інтеграції науки та освіти.

За ці роки В. С. Шмуклер зробив значний внесок в розвиток наукової теорії раціоналізації будівельних конструкцій. Він — автор багатьох важливих ініціатив, серед яких створення школи «Конструкції та матеріали для житлових та цивільних будівель» (1992). В рамках школи, яку він очолює, ведуться багатопрофільні теоретичні та експериментальні дослідження конструкцій, як в Україні, так і за її межами. Роботи школи є основою для функціонування магістратури, аспірантури і докторантури при кафедрі будівельних конструкцій університету.

Приділяючи велику увагу підготовці кадрів високої кваліфікації, Валерій Самуїлович підготував 12 кандидатів і 1 доктора технічних наук. Його учні успішно працюють в університетах, на підприємствах України та у багатьох інших країн.

Шмуклер В. С. — член Спеціалізованої Вченої Ради (Д 64.056.04) Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури із захисту докторських і кандидатських дисертацій за будівельною спеціальністю 05.23.01 «Будівельні конструкції, будівлі та споруди». За сумлінну працю Валерій Самуїлович нагороджений багатьма почесними грамотами та дипломами Держбуду УРСР, Харківського міськвиконкому, дирекцій проектних інститутів, ректора ХНУГХ ім. О. М. Бекетова та ін., також нагороджений дипломом «Відмінник вищої школи України» (2002).

За свій науково-педагогічний рівень, професійні та людські якості, забезпечення високих результатів дорученої йому роботи, у 2014 році Валерію Самуїловичу було присвоєно звання «Заслужений професор Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова».

Публікації[ред.ред. код]

Автор та співавтор понад 150 наукових праць та 40 винаходів. Його праці опубліковані у відомих наукових виданнях України, Росії, Великої Британії, Італії, Китаю, Японії, США, Іраку. Валерій Самуїлович – член редколегій наукових видань: «Бетон и железобетон в Украине» (Полтава), «Науковий вісник будівництва» (Харків), «Комунальне господарство міст» (Харків).

Він – співавтор п’яти монографій та навчальних посібників:

  • Комплекс программ для расчета опертых по контуру пологих оболочек с учетом физической и геометрической нелинейности. — М., 1975;
  • Программная система вычерчивания схем и конструкций. — М., 1986;
  • Информационные технологии расчета и проектирования строительных конструкций. — Киев ; Харьков, 2003;
  • Каркасные системы облегченного типа. — Харьков, 2008;
  • Практичний розрахунок елементів залізобетонних конструкцій за ДБН В. 2.6-98:2009 у порівнянні з розрахунками за СниП 2.03.01-84* і EN 1992-1-1 (Eurocode 2) — Харків, 2015 та національних нормативних документів:
  • ДБН В.2.6-98-2009 «Бетонні та залізобетонні конструкції»;
  • проект ДСТУ-Н Б EN 1996-1-Єврокод 6 «Проектування кам'яних конструкцій»;
  • ДСТУ Б В.2.6-2010 «Конструкції будинків і споруд. Монолітні, залізобетонні конструкції будинків»; рекомендацій щодо застосування арматурного прокату за ДСТУ 3760-98 при проектуванні та виготовленні залізобетонних конструкцій без попереднього натягу та ін.

Список опублікованих робіт та винаходів професора В. С. Шмуклера див. у розділі «Посилання».

Дозвілля[ред.ред. код]

Захопленнями Валерія Самуїловича є історія, культура та архітектура різних країн.

Він із задоволенням подорожує, відвідав 17 країн дальнього та 11 країн ближнього зарубіжжя.

Закінчив музичну школу з класу фортепіано.

У рідкісні хвилини відпочинку полюбляє читати поетичні твори, слухати музику улюблених композиторів: П. І. Чайковського, В. А. Моцарта, Л. Бетховена, А. Вівальді, Д. Верді, І. Штрауса, Ж. Оффенбаха та ін. Також захоплюється виконанням джазової музики.

Визнання[ред.ред. код]

  • Лауреат Державної премії України з галузі архітектури (1995)
  • Відмінник освіти України (2002)
  • Заслужений діяч науки і техніки України (2015)
  • Почесна відзнака – Медаль «40 років руху МЖК» (2011)
  • Срібна медаль Академії будівництва України (2013)
  • Золота медаль ім. А. М. Підгорного Інженерної академії України «За значний внесок у розвиток науки, техніки та інженерної справи»(2014)

Посилання[ред.ред. код]

Науковці України Це незавершена стаття про українського науковця.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.