Шмідт Ісай Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ісай Павлович Шмідт — (1895, Одеса – 1975, Москва) – історик. Воєнком полку, начальник дивізії, комісар військових навчальних закладів ВПС РСЧА (1919-1926), директор Московської губернської партшколи (1926-1928), ректор Одеського державного університету (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) (1933-1936), доктор іст. наук, професор. Орден Червоного Прапору; медалі: «За доблестный труд» (1946), «За отличную работу» (1948).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Одесі в робітничий родині.

У 1910-х працював друкарем в одній з місцевих друкарень, брав участь у робітничому русі. 1915 за революційну агітацію в армії засуджено до 13 років каторжних робіт та ув'язнено у Шлісельбурзькій фортеці. В 1917 р. після Лютневої революції був звільнений з в’язниці та вступив в РКП(б).

У в'язниці потоваришував з Г. Котовським. 1917 став членом РСДРП. У 1918–1919 брав активну участь у діяльності одеського більшовицького підпілля, за що був заарештований інтервентами і декілька місяців провів у в'язниці. Від липня 1919 — комісар 2-ї стрілецької бригади (ком. Г. Котовський) 45-ї дивізії. Після громадянської війни начальник політвідділу 44-ї Київської ст. дивізії, комісар військово-навчальних закладів ВПС РСЧА. У другий половині 1920-х звільнений із рядів РСЧА.

Закінчив Інститут червоних професорів у Москві, працював завідувачем кафедри Московського ін-ту сходознавців. У цей час отримав звання проф-а та науковий ступінь доктора історичних наук. В 1926-1928 рр. – директор Московської губернської партійної школи. В 1929-1930 рр. – викладач Академії комуністичного виховання. Протягом 1931-1933 рр. працював завідувачем кафедри історії Московського інституту сходознавства. У 1934 р. закінчив Інститут червоної професури в Москві. У цей час отримав звання професора та науковий ступінь доктора історичних наук.

Із відновленням 1933 ОДУ призначений ректором останнього. Спочатку університет був відкритий у складі математичного, фізичного, хімічного та біологічного факультетів. За активної участі І. П. Шмідта наприкінці 1933 р. відкрито соціально-економічний факультет, з історичним відділенням, а у 1934 р. – окремі історичний та географічний факультети. У зв’язку з цим розширенням у 1935 р. було ліквідовано соціально-економічний факультет. У 1937 р. створено літературний факультет, з українським та російським відділеннями. Час роботи І. П, Шмідта на посаді ректора ОДУ (1933-1936) збігся з боротьбою проти «троцькістської опозиції», що призвело до партійних чисток і репресій адміністративного та викладацького складу університету. Як компартійний висуванець підтримував ідеологічні кампанії, виступав з критикою колег, запідозрених у немарксистському викладанні предметів чи у належності до антипартійних течій. Через політичні звинувачення у серпні 1936 р. був звільнений з посади ректора ОДУ, змушений виїхати з Одеси.

Від 1938-1949 рр. працював професором Ярославського педагогічного ін-ту. У 1946 р. нагороджений медаллю «За доблестный труд», того ж року ВАКР СРСР І. Шмидту було присуджене вчене звання професора. У 1948 р. нагороджений медаллю «За отличную работу».

У 1951-1952 рр. – професор Самаркандського університету. 1952 р. Міністерством освіти РРФСР направлений до Кемеровського учительського ін-ту в зв'язку з його реорганізацією в педагогічний ін-ут. Від 1953 до 1955 рр. завідував кафедрою історії та читав курси лекцій з історії СРСР та нової історії. У подальшому працював у Московському педагогічному ін-ті та Міністерстві освіти СРСР.

На початку 1970-х переведений на посаду проф-а до педагогічного ін-ту Південно-Сахалінська, де й помер у січні 1975. Протягом всієї кар'єри науковими інтересами було дослідження історії партії. Стаття «Против фальсификации истории Октября…» являла собою рецензію на 4-й том «Истории ВКП(б)», виданий під редакцією О. Ярославського. Саме вона розпочала розгром наукової школи цього вченого, у колективній роботі під керівництвом якого рецензенти знайшли «троцькістські установки» та наявність «грубо помилкової правоопортуністичної концепції» історії партії. Під час роботи в ОДУ досліджував тему «Боротьба революційного марксизму з народництвом».

У 1956-1964 рр. працював у Московському педагогічному інституті та Міністерстві освіти СРСР. В 1965-1974 рр. професор Південно-Сахалінського педагогічного інституту.

Помер у січні 1975 р. в Москві.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Наукові інтереси І. П. Шмідта – історія комуністичної партії. Має більше 20 наукових публікацій, друкувався в журналах «Большевик», «Под знаменем марксизма» в «Учёных записках».

Наукові публікації[ред.ред. код]

  • Против фальсификации истории Октября под флагом объективности / И. П.  Шмидт, А. Абрамов // Большевик. – 1931. – № 22. – Рец. на кн.: История ВКП(б) : в 4 т. / под ред. Е. М. Ярославского. – М., ; Л. – 1930. – Т. 4.
  • Мы уверенно идем к победе коммунизма / И. П. Шмидт. – М., 1933. – 60 с.
  • Ми впевнено йдемо до перемоги комунізму / И. П. Шмидт. – К., 1933. – 60 с.
  • Квітневі тези Леніна / И. П. Шмидт // Чорноморська комуна. – 1935. – 17 квітня.
  • Бій під Комарівцями / И. П. Шмидт // Чорноморська комуна. – 1935. – 12 червня.
  • Більшовизм у боротьбі з народництвом / И. П. Шмидт // Чорноморська комуна. – 1935. – 12 серпня.

Література[ред.ред. код]

  • Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Історія та сучасність (1865–2015) / кол. авт. ; гол. ред. І. М. Коваль ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова.  – Одеса : ОНУ, 2015. – 964 с.
  • Левченко В. В. Исай Павлович Шмидт (1895-1975) : первый ректор Одесского государственного университета / В. В. Левченко, Э. П. Петровский // Південний захід. Одесика : іст.-краєзн. наук. альм. – Вип. 14. – Одеса, 2012. – С. 266-290.
  • Левченко В. В. Профессор Исай Павлович Шмидт (1895-1975) : одесские этапы жизни / В. В. Левченко, Е. П. Петровский // Интеллектуальный и индустриальный потенциал регионов России : сб. науч. ст. – Кемерово, 2012. – Вып. 2. – С. 12-19.
  • Генина Е. С. И. П. Шмидт – руководитель перелета Москва – Пекин (1925 г.) / Е. С. Генина // Развитие транспортной системы на постсоветском пространстве : история, проблемы и перспективы : сб. науч. ст. ІІ Междунар. науч.-практ. конф. – Кемерово, 2011. – С. 18-25.
  • Левченко В. В. Шмідт Ісай Павлович / В. В. Левченко, Е. П. Петровський // Одеські історики : енцикл. вид. Т. 1 : (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса, 2009. – С. 442-443.
  • Петровський Е. П. Кадрова ситуація на історичному факультеті Одеського державного університету в 1930-х роках / Е. П. Петровський // Проблеми історії України : факти, судження, пошуки. – К., 2005. – Вип. 13. – С. 263, 266.
  • Професори Одеського (Новоросійського) ун-ту : біогр. слов. / ОНУ iм. I. I. Мечникова, Наук. б-ка. – Вид. 2-ге, доп. – Одеса : Астропринт, 2005. – Т. 1 : Ректори. – С. 76-78.
  • Генина Е. С. Кампания по борьбе с космополитизмом в Кузбассе (конец 1940-х – начало 1950-х гг.) / Е. С. Генина. – Красноярск, 2003. – С. 83-92.
  • Профессора Кемеровского государственного университета : биогр. слов. – Кемерово, 1999.
  • Афанасьев Ю. Н. Феномен советской историографии / Ю. Н. Афанасьев // Сов. историография. – М., 1996. – С. 30, 39-40.

Посилання[ред.ред. код]