Шміґельський Андрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шміґельський Андрій
Shmyhel's'ky A..jpg
Народився 1866(1866)
с. Залужжя, нині Збаразького району
Помер кінець грудня 1919 / 1920
м. Проскурів, нині Хмельницький
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНР
Національність українець
Діяльність селянин, громадсько-політичний, кооперативний діяч
Посада посол до Галицького сейму[d]
Партія Українська соціал-демократична партія (1899)

Андрі́й Шміґе́льський (А́ндрух Шмиге́льський; 1866, с. Залужжя, нині Збаразького району Тернопільської області — наприкінці грудня 1919 / 1920, м. Проскурів, нині Хмельницький) — український селянин, громадсько-політичний, кооперативний діяч у Галичині.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 1866 року в с. Залужжя[1] Збаразького повіту (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Збаразького району Тернопільської області, Україна).

Був селянином. Спершу належав до Русько-української радикальної партії. 1899 року став співзасновником і провідним діячем Української соціал-демократичної партії (УСДП). 1902 року став одним з організаторів селянських страйків у Збаразькому повіті.

Співробітник (журналіст, друкувався[2]) журналу «Народ» (соціалістичне видання у Львові 1890—1894 рр.[3]), пізніше «Землі й Волі» та інших соціал-демократичних газет.[1]

Іван Франко, після свого приїзду до Тернополя 24 травня 1896 року перебуваючи на Збаражчині, зупинявся в помешканні А. Шміґельського. 16 травня 1898 року пан Андрій разом з Павлом Думкою та іншими товаришами зустрічав Івна Франка та Леся Мартовича, які прибули до Тернополя.[4]

У 1907[1] (1908[5])—1913 роках рр. — посол до Галицького сейму (обраний у вересні 1907 року як кандидат від УСДП; став першим (єдиним за всю історію Галицького Сейму, обраний на додаткових виборах після смерті Дмитра Остапчука[2]) соціал-демократом у Сеймі).

1918—1919 рр. — делегат Української Національної Ради ЗУНР від повіту Збараж[6] (член Президії (управи), заступник голови — Евгена Петрушевича)[7]. У складі делегації Української Національної Ради 22 січня 1919 року брав участь в урочистому проголошенні Акта Злуки УНР і ЗУНР у Києві та в роботі Трудового конгресу України.

Разом з багатьма іншими галицькими діячами переїхав за Збруч до Кам’янця на Поділлі в червні–липні 1919 р. 23 вересня 1919 р. писав своєму товаришеві Остапчуку, зокрема, що «…тутки страшна дороговизна… вижити приходить ся дуже круто. Мешканє треба платити по 13 карбованців денно – а щоб прогодувати себе, то дуже ощадно буде коштувати денно 60–70 карбов. Про одежу і обув – страшно подумати. Аби на зиму зодягнутися і взутися треба зо 20 тисяч карбов. виложити. За зимові квартири з опалом вже тепер співають по 2/3 тисячі карбованців місячно.»[8]

Воював у складі Збаразького куреня 17-ї бригади УГА.[2]

Помер від тифу наприкінці грудня 1919 року (за іншими даними, 1920 року[1]) в м. Проскурові[9] (нині Хмельницький).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Головин Б., Горбоватий В., Щербак Л. Шміґельський (Шмиґельський) Андрій… — С. 645.
  2. а б в Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 193.
  3. Потульницький В. Огляд фондів україніки архівів і бібліотек Відня.
  4. Щербак Л. Франко Іван Якович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 530. — ISBN 978-966-528-279-2.
  5. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… C. 192.
  6. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 87. — ISBN 5-7707-7867-9.
  7. Там само. — С. 88.
  8. Галицькі активісти в установах Української Народної Республіки доби Директорії (кінець 1918—1920 рр.). — С. 114.
  9. Галицькі активісти в установах Української Народної Республіки доби Директорії (кінець 1918—1920 рр.). — С. 116.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]