Перейти до вмісту

Шнюков Євген Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Шнюков Євген Федорович
Народився26 березня 1930(1930-03-26) Редагувати інформацію у Вікіданих
Архангельськ, РСФРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1 жовтня 2022(2022-10-01)
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьнауковець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьгеологія
ЗакладУкраїнський державний інститут мінеральних ресурсів
Інститут геологічних наук НАН України
Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України
Національний науково-природничий музей НАН України
КНУ імені Тараса Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор, академік НАН України (з 1982)
Науковий ступіньдоктор геолого-мінералогічних наук
Науковий керівникЮрк Юрій Юрійович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНАНУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден «Знак Пошани» орден «За заслуги» III ступеня орден князя Ярослава Мудрого V ступеня
Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки заслужений діяч науки і техніки Української РСР Державна премія України в галузі науки і техніки

Шнюков Євген Федорович (26 березня 1930 року в м. Архангельськ — 1 жовтня 2022) — український вчений-геолог, академік НАН України (1982), заслужений діяч науки і техніки України (1991), двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1989, 2000), дійсний член Міжнародної академії наук (МАН) Євразії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 26 березня 1930 року в м. Архангельську в родині службовців. Школу закінчив із золотою медаллю в м. Одесі. У 1953 з відзнакою закінчив Київський університет ім. Т. Г. Шевченка, здобувши освіту за фахом «геолог-геохімік».

У 1953—1956 навчався в аспірантурі Інституту геологічних наук АН УРСР. У 1958 успішно захистив кандидатську дисертацію. Її основою стали дослідження мінералогії Криворізького залізорудного басейну та мінералів заліза Українського щита.

Результати подальших досліджень у галузі геології, мінералогії та геохімії залізних руд Азово-Чорноморської провінції згодом були узагальнені у докторській дисертації Євгена Федоровича, захищеній у 1965 році.[1]

У 1957—1959 працював молодшим науковим співробітником Інституту мінеральних ресурсів АН УРСР у м. Сімферополі під керівництвом професора Ю. Ю. Юрка.

Подальша його доля тісно пов'язана з роботою в різних наукових установах Академії наук України. Він займав посади заступника директора Інституту геологічних наук АН УРСР (1968—1969), Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (1969—1973), директора Інституту геологічних наук АН УРСР і завідувача відділу осадового рудоутворення цього інституту (1977—1992), директора Національного науково-природничого музею НАН України (1978—2008). В 1992 очолив Державну наукову установу «Відділення морської геології та осадового рудоутворення НАН України».

Наукові досягнення

[ред. | ред. код]

Євген Федорович одним із перших в Україні почав проводити геологічні дослідження як внутрішніх морів, так і Світового океану. Під його керівництвом було збудовано перше спеціалізоване бурове судно «Геохімік», яке дало змогу здійснювати буріння з відбором керну до 100 м при глибині моря до 30 м, що допомогло дослідити геологічну будову Азовського моря і північно-західної частини Чорного моря. Також він став організатором і керівником двох спеціалізованих геолого-геофізичних експедицій науково-дослідного судна (НДС) «Академік Вернадський» в Індійський та Атлантичний океани, комплексної міжнародної чорноморської експедиції на НДС «Михаил Ломоносов», численних експедицій у Чорне море на НДС «Іхтіандр», «Київ», «Профессор Водяницкий» тощо.[1]

Як визнаний фахівець у галузі морської геології Євген Федорович брав участь в роботі Комітету ООН з мирного використання дна морів і океанів (Женева, 1971; Нью-Йорк, 1972; Париж, 1985, 1987). Він неодноразово очолював чи входив до складу оргкомітетів багатьох конгресів, нарад і симпозіумів українського та міжнародного рівнів, керував школою-семінаром з морської геології для спеціалістів з країн Західної Африки по лінії ЮНЕСКО (Гвінея, 1987).[1]

Євген Федорович Шнюков є засновником наукової школи з морської геології та осадового рудоутворення — його учнями є 32 кандидати наук. Він є автором понад 550 наукових і науково-популярних праць, має 1 патент, є головним редактором журналу «Геология и полезные ископаемые Мирового океана».

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • в 1989 році — за серію «Геологія шельфу УРСР» у 8 томах, опубліковану в 1981—1987 роках[5]
  • в 2000 році — за цикл робіт «Регіональна океанологія: стан середовища та мінерально-сировинні ресурси Атлантичного, Індійського, Південного океанів та їх морів»[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Ю. Кононов, Г. Орловський. Шнюков Євген Федорович. — Вісник НАН України. — 2005. — № 3 — c.57-58
  2. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 491/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  3. ↑ Указ Президента України від 11 лютого 2000 року № 206/2000 «Про відзначення нагородами України наукових працівників»
  4. ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 1 березня 1991 року № 811-XII «Про відзначення наукових працівників державними нагородами Української РСР» [Архівовано 7 березня 2022 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Постанова Центрального Комітету Компартії України і Ради Міністрів Української РСР від 6 грудня 1989 року № 300. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2015. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Указ Президента України від 5 грудня 2000 року № 1302/2000 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2000 року»

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шнюков_Євген_Федорович&oldid=43958286