Шовкопряд Балліона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шовкопряд Балліона

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera)
Родина: Lemoniidae
Рід: Lemonia
Вид: Шовкопряд Балліона
Lemonia ballioni
Christoph, 1888
Посилання
Вікісховище: Lemonia ballioni
Віківиди: Lemonia ballioni

Шовкопря́д Балліона (Lemonia ballioni) — метелик родини Lemoniidae. Один з 10 видів палеарктичного роду; один з 3 представників роду у фауні України.

Опис[ред. | ред. код]

Розмах крил — 40-46 мм. Передні і задні крила приблизно однакового кольору — буровато-жовті (інтенсивність забарвлення може сильно варіювати), дискальна пляма переднього крила коричнева. Від шовкопряда кульбабового відрізняється наявністю добре вираженої поперечної коричневої підкраєвої смуги на передніх крилах.

Особливості біології[ред. | ред. код]

Дає одну генерацію на рік. Літ імаго на яйлах та значних висотах триває з середини серпня до кінця вересня, а на рівнині — з другої декади вересня до середини жовтня. Метелик активний переважно наприкінці ночі, у дорослому віці не живиться. Самиця відкладає до 68 яєць купкою на ґрунті. Зимує яйце. Навесні вихід гусені відбувається з третьої декади квітня (на яйлах майже на місяць пізніше), вона розвивається дуже швидко, іноді за 11-14 діб. Кормові рослини: кульбаба, зміячка м'яка, козельці. Заляльковується без кокона на поверхні ґрунту. Лялечка має дво-, чотиримісячну літню естивацію.

Екологія та поширення[ред. | ред. код]

Екологічно пластичний вид, заселяє широкий діапазон галофітно-степових, справжньо-степових та лучно-степових біотопів від практично нульових висотних позначок до яйл включно. При цьому досить вимогливий до режиму зволоження у літній період: уникає постійного мешкання у занадто аридних регіонах.

Ареал включає Малу Азію, чорноморське узбережжя Кавказу, Закавказзя. В Україні поширений в Криму.

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Охороняється у Казантипському, Опуцькому, Карадазькому та Ялтинському гірсько-лісовому природних заповідниках як компонент біоценозу.

Посилання[ред. | ред. код]