Шовкошитний Володимир Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Федорович Шовкошитний
Володимир Федорович Шовкошитний на форумі видавців у Львові (2012)
Народився16 липня 1956(1956-07-16) (68 років)
Світанок, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник, політик, громадський діяч
Alma materНТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Мова творівукраїнська
Роки активності1986 — до сьогодні
Жанрпроза, поезія, публіцистика
Magnum opus«Кров свята»,
«Торкнутися небес»
ЧленствоНаціональна спілка письменників України і Верховна Рада України I скликання
ДітиШовкошитний Георгій Володимировичd
НагородиПремія ЛКСМУ імені Миколи Островського — 1988

Почесний професор-асистент університету Південної Флориди(1995, США);
Літературна премія імені О. Бойченка (1987);

Міжнародна літературна премія імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2015)

CMNS: Шовкошитний Володимир Федорович у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
1-го скликання
15 травня 1990 10 травня 1994
Зустріч з Володимиром Шовкошитним в Бібліотеці-музеї "Літературне Тернопілля"

Володи́мир Фе́дорович Шовкоши́тний (16 липня 1956, с. Світанок Переяслав-Хмельницького району Київської області)  — український поет, прозаїк, публіцист, громадський, політичний та державний діяч, доктор філософії в галузі політології, народний депутат України І скликання, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, президент Міжнародної організації «Союз Чорнобиль» (19902003), один із засновників Української екологічної асоціації «Зелений світ», перший заступник Голови Національної спілки письменників України (НСПУ).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 16 липня 1956 року у с. Світанок Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Закінчив Київський геологорозвідувальний технікум (19711975, технік-геофізик), загальнотехнічний факультет Київського політехнічного інституту (19801983), Всесоюзний заочний політехнічний інститут (19831986, інженер-теплоенергетик), Вищі літературні курси Спілки письменників СРСР при Літературному інституті імені М.Горького (Москва, 19871989).

19741975 — технік-геофізик польової партії № 94 (тайгова експедиція в Хабаровському краї Росії).

19751977 — служба в Радянській Армії.

19781986 — оператор, старший оператор, начальник зміни хімічного цеху Чорнобильської АЕС (м. (Прип'ять).

19861987 — керівник ґрупи ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З червня 1990 — президент Всесоюзної (СРСР) організації «Союз Чорнобиль».

З грудня 1991 по 2003 рік — президент Міжнародної організації «Союз Чорнобиль».

Був керівником управління з виховної роботи Міжреґіональної академії управління персоналом.

В березні 1990 року обраний Народним депутатом України (з 12-ти претендентів). Входив до «Народної ради» (фракції Конгресу національно-демократичних сил). Займав посаду голова підкомісії з проблем 30-кілометрової зони Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи.

Співавтор всіх основних державотворчих актів України, серед них — Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України та Конституція України.

Член-засновник Демократичної партії України, заступник голови ДемПУ (1997—1998), голова Київської міської організації ДемПУ (1996 — 11.1999); член президії Національної ради ДемПУ (12.1996 — 12.1999), голова Національної ради ДемПУ (03.1999 — 12.1999).

Заступник голови Української народної партії «Собор» (з 12.1999), чл. президії Центр. ради (з 12.1999), голова Київської міської організації (з 12.2000).
З 1989 року постійний позаштатний кореспондент журналу «Ранок».

Член Національної спілки письменників України з 1988 року.

Заступник голови Національної спілки письменників України2011).

Проживає в місті Києві.

Володіє українською, білоруською, польською та російською мовами.

Родина

[ред. | ред. код]
  • Молодший син Георгій, позивний Армані[1] (7 грудня 1982 — 1 вересня 2024) — український військовослужбовець, лейтенант, командир протитанкового взводу, доброволець, воював під Бахмутом, під Авдієвкою, на Сумщині. Загинув біля Малої Токмачки на Запорожжі.[2][3][4][5][6][7][8]

Творчий доробок

[ред. | ред. код]
Письменник Шовкошитний В. Ф.(ліворуч) на Міжнародному книжковому ярмарку в Українському домі (2011, Київ). Праворуч письменник Слабошпицький М. Ф.
Книги В. Ф. Шовкошитного на розкладці Міжнародного книжкового ярмарку в Мистецькому Арсеналі, Київ, 2012

Автор збірок поезій:

  • «Эхо апреля» (1987),
  • «Жорстоке свято» (1990),
  • «Фантомний біль» (1994),
  • «Занедбаний рай» (1996),
  • «Торкнутися небес» (2009).

Прозових книг:

  • «Тяжкий хрест» (1996);
  • «Герої народжуються на могилах героїв» (2004);
  • «Кров свята» (історичний роман у трьох книгах): «Хресна путь», «Білий Кречет» та «Боривітри»(2014).
  • Володимир Шовкошитний , Юрій Косін. Я бачив. К.: Український пріоритет. 2016. ISBN 978-617-7398-04-1
В.Шовкошитний, Ю.Косін. «Я бачив». 2016.

Музичних альбомів:

  • «Фантомний біль»;
  • «Занедбаний рай»;
  • «Барди Чорнобиля».

Автор сценарію фільму:

  • «Хрест» (1996)

Співавтор сценаріїв фільмів:

  • «Поріг» (1988)
  • «Просвітлої дороги свічка чорна» (1989)
  • «Чорнобиль, трагедія і надія» (1996)

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Леонід Скрипченко разом з Georgiy Shovkoshytniy, відео зняте два тижні тому [біля 20 серпня 2024]. Як же Тебе буде не вистачати Друже!… // facebook, 3 вересня 2024 18:26
  2. На фронті загинув мешканець села Гора, справжній герой, вірний побратим, люблячий син, чоловік і батько – Шовкошитний Георгій Володимирович // Гірська сільська рада, facebook, 2 вересня 2024 17:55
  3. Леонід Скрипченко. Велика втрата для нашого батальйону, спочивай з миром брате! // facebook, 2 вересня 2024 18:52
  4. Загинув Воїн-доброволець, командир протитанкового взводу, лейтенант Шовкошитний Георгій Володимирович, - мій племінник // Xors Guru, facebook, 3 вересня 2024 09:19
  5. Володимир Шовкошитний. Першого вересня біля н.п. Мала Токмачка загинув наш молодший син, командир протитанкового взводу Георгій Шовкошитний // facebook, 3 вересня 2024 14:37
  6. Георгій Шовкошитний, facebook
  7. На щиті повертається відважний Захисник, житель Гори Георгій Шовкошитний На фронті загинув мешканець села Гора, справжній герой, вірний побратим, люблячий син, чоловік і батько – Шовкошитний Георгій Володимирович // Хутір Гора, 3 вересня 2024
  8. На фронті загинув командир протитанкового взводу та син відомого письменника Георгій Шовкошитний // 3 вересня 2024 14:56
  9. а б К. Родик. Література пам'яті. // В. Шовкошитний. Кров — свята (історична трилогія). — Київ, Український пріоритет. 2015. — 864с.
  10. Сергій Дзюба (2 квітня 2015). Лауреати міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» за 2015 рік. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2015.
  11. Сергій Дзюба (Квітень 18, 2016). Відзнака за патріотизм. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано Квітень 18, 2016.
  12. Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за 2016 рік. Жінка-УКРАЇНКА. 22 серпня 2016. Архів оригіналу за 12 листопада 2016.
  13. Ігор Павлюк (28 грудня 2016). Названо лауреатів міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2017 рік. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 12 травня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]