Шосе Прітхві H04

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шосе Прітхві H04

Шосе Прітхві в Гансікуві
Загальні дані
Країна  Непал
Мережа Національна система автомобільних доріг Непалу
Номер H04
Довжина 174 км
Напрямок північний захід-південний схід
початок Наубісе
кінець Покхара
Дорожнє покриття асфальтобетон
OpenStreetMap 10489317 ·R (Bagmati Province, Gandaki Province)
Мапа
Шосе Прітхві червоного кольору
CMNS: Шосе Прітхві H04 у Вікісховищі

Шосе Прітхві (неп. पृथ्वी राजमार्ग) має 174 км довжини, що з’єднує Наубісе з шосе Трибхуван, 26 км від Катманду, столиці Непалу, і Прітхві Чоук, Покхара, туристичне місто в західній частині Непалу[1].

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво шосе почалося в 1967 році за підтримки китайського уряду. Будівництво було завершено в 1974 році. Шосе названо на честь короля Прітхві Нараян Шаха.

Маршрут[ред. | ред. код]

Шосе Прітхві в Малеху

Ця дорога, схильна до зсувів і сильно перевантажена, проходить через п’ять районів: Катманду, Дадінг, Читван, Танаху та Каскі[1]. Це шосе з'єднується з шосе Трібхуван у Наубісе. Ділянка Бхаратпур - Маглінг з'єднує це шосе з шосе Махендра, найдовшим шосе в Непалі. Шосе також з’єднує район Нувакот через нещодавно збудовану дорогу в Галчі та з’єднується зі штаб-квартирою району Дадінг у Пхурке-Хола, Малеху. До відкриття Шосе Банепа-Бардібас у 2011 році це шосе було єдиним удосконаленим наземним маршрутом із долини Катманду до всіх точок на південь, і як таке головною артерією для важких вантажівок у долину Катманду та в Покхару.

Пагорби, що оточують 206 км ділянки шосе Прітхві від Катманду до Покхари містить деякі з найважливіших релігійних місць у Непалі. Манакамана Мандір поблизу Маглінга є одним із найстаріших храмів у центральному Непалі та важливим пунктом для індуїстського паломництва[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Road Statistics of Nepal. Department of Roads, Government of Nepal. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 30 липня 2011.
  2. Introducing Kathmandu to Pokhara. lonely planet. Процитовано 18 травня 2010.