Шпаєрський собор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Християнський собор
Шпаєрський собор
Speyerer Dom
Speyer Dom Laengsseite.jpg
49°19′02″ пн. ш. 8°26′33″ сх. д. / 49.31722° пн. ш. 8.44250° сх. д. / 49.31722; 8.44250Координати: 49°19′02″ пн. ш. 8°26′33″ сх. д. / 49.31722° пн. ш. 8.44250° сх. д. / 49.31722; 8.44250
Країна Німеччина
Місто Шпаєр
Конфесія Католицизм
Єпархія Шпаєрська єпархія
Тип будівлі собор
Архітектурний стиль романський стиль
Засновник Конрад II
Будівництво 1030 —1061 (1853)
Статус (спадщини) чинний собор
Світова спадщина ЮНЕСКО
Сайт dom-speyer.de

Шпаєрський собор. Карта розташування: Німеччина
Шпаєрський собор
Шпаєрський собор
Шпаєрський собор (Німеччина)
Шпаєрський собор у Вікісховищі?

Шпаєрський собор (нім. Speyerer Dom, повна назва: нім. Kaiser- und Mariendom zu Speyer) — великий імперський собор в місті Шпаєр у Німеччині (земля Рейнланд-Пфальц). Найбільша за розмірами церква у романському стилі, що збереглась дотепер, з 1981 року — об’єкт світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Історія[ред.ред. код]

Середньовіччя[ред.ред. код]

У 1025 році Конрад II замовив будівництво найбільшої в світі західнохристиянської церкви, яка також мала стати місцем його поховання. Будівництво розпочалося у місті Шпаєр 1030 р. на місці колишньої базиліки, розташованої на підвищеному плато біля Рейну[1]. Архітектори собору не відомі. Для будівництва використовувався спеціальний червоний пісковик з гір Пфальцського лісу, який доставили притокою Шпаєрбах, що втікає у Рейн. Ні Конрад II, ні його син Генріх III не побачили завершення будівництва собору. Конрад ІІ помер у 1039 р. і був похований у соборі, ще під час будівництва; Генріха III поховали поруч у 1056 році. Могили помістили у центральному проході перед вівтарем.

Зображення, що показує оригінальний вестверк 1606 р.

У 1061 році собор освятили. На цьому етапі будівництва, який отримав назву Шпайер I, собор складався з вестверка, нави з двома проходами та трансепта. Апсида заокруглювалася всередину, але була прямокутна ззовні. Наву накривала плоска дерев'яна стеля, проходи розташовувалися під склепінням. Собор вважається "кульмінацією дизайну, який був надзвичайно впливовим у подальшому розвитку романської архітектури протягом 11-12 століть"[2].

Близько 1090 року, внук Конрада, імператор Генріх IV, провів реконструкцію з метою розширити собор. Він зруйнував всю східну частину, щоб зміцнити фундамент. Лише нижні поверхи та крипта залишилися недоторканими. Нава була піднята на п'ять метрів, а плоскі дерев'яні стелі замінені. Були додані зовнішні колонади. По завершенню реконструкції у 1106 році, собор став найбільшою церквою Західної Європи.

"Дворівнева система" Шпайера, яка служила підтримкою для кам'яних склепінь, була скопійована в багатьох церквах вздовж ріки Рейн[3]. Додавання хрестового склепіння зробило можливим включення верхнього ряду вікон без послаблення несучої здатності.

В ході реконструкції собор був обладнаний зовнішньою аркадною невеличкою галереєю, що знаходилася над високою аркатурою апсиди. Такі аркатури широко використовувалися як оздоблення багатьох романських церков. У східній частині Шпайерського собору галерея та аркатура вважалися "одними з найбільш визначних елементів романського дизайну". Галерея знаходилася під лінією даху на верхівці апсиди, підкреслюючи її округлу форму. Незабаром це стало основним елементом романських церков, таких як храми Вормс та Майнца у Італії.

У наступні століття собор залишився відносно незмінним. На кресленні 1610 року до північного входу було додано готичну каплицю, а на кресленні близько 1650 року розташували ще одне готичне вікно на північній стороні вестверка. На малюнку 1750 року – це вікно вже відсутнє, а середня секція – зруйнована.

План Шпаєрського собору 19 ст..

Новий час[ред.ред. код]

Собор пережив Тридцятилітню війну (1618-1648 рр.). Під час Дев'ятирічної війни (війна за Пфальцову спадщину 1688-1697), люди перенесли свої меблі та особисті речі в собор, сподіваючись зберегти їх від французьких військ Людовика XIV. Але 31 травня 1689 року солдати розбили місто, пограбувавши імператорські могили. Того дня майже все місто було спалено. Згоріла і західна частина нави, а пізньоготичні елементи були зруйновані[4].

Протягом століття використовувалася лиш східна частина собору. Під керівництвом Франца Ігнаса М. Неймана, сина відомого архітектора бароко Бальтазара Неймана, з 1748 по 1772 рік відбулося відновлення собору. Романську наву – реставрували, західну частину – перебудували у стилі бароко. Щоб відновити всю споруду коштів катастрофічно не хватало.

У 1792 р. Шпайер був знову окупований, на цей раз французькими революційними військами. Під час наполеонівських воєн (1803-1815 рр.) собор використовувався як склад. У 1806 році французи хотіли підірвати будівлю, але цьому запобіг єпископ Майнц Йосиф Людвіг Кольмар. Після перемоги Наполеона над прусською та російською арміями в битвах Гроссгоршена і Люцена в 1813 р. до Шпайера прибуло близько 4000 поранених солдат. Після битви під Лейпцигом їх стало ще більше, тому собор використовувався як військовий госпіталь[5].

В результаті Віденського конгресу (1815) Шпайер і Пфальц перейшли до Баварії. За розпорядженням короля Баварії Людвіга I Іоганна фон Шревольфа та Йозефа Шварцманна, внутрішні стіни собору прикрасили фресками назаретського стилю (1846-1853). З 1854 по 1858 рр. наступник Людвіга, король Максиміліан II, замінив барочний вестверк на неороманський, зробивши його з двома високими вежами і восьмикутним куполом. Таким чином відновився загальний романський вигляд собору. Дахи опустили та покрили міддю. Тільки на готичній ризниці зберігся шиферний дах.

При проектуванні вестверку Генріх Хюбш, архітектор раннього історизму, використав неороманський дизайн, в якому врахував особливості оригінального вестверку та ряд інших романських рис: різноманітне масштабування вікон, ряд статуй над головним порталом і поліхромна кам'яна кладка з пісковику. Ця реставрація співпала з розвитком романтизму та німецького націоналізму, під час яких багато будинків було відновлено в романському та готичному стилях. Шпайерський собор вважався національною пам'яткою.

Внутрішнє оздоблення та нові конструкції вважалися найважливішими кроками відновлення собору у 19-му столітті. Проте згодом, до початку 20 століття, погляди змінилися. У 1916 році Георг Дехіо, німецький історик мистецтва, був переконаний, що серед усіх нещасть, що відбулися зі Шпейерським собором, зміни 19-го століття – найневдаліші.

Могили імператорів і царів спочатку були поміщені в центральному проході перед вівтарем. Протягом століть дані про їх точне місцезнаходження втратили. Проте при розкопках 1900 року могили було виявлено, а також ідентифіковано правителів. Їх одяг та деякі особисті речі можна побачити в історичному музеї Пфальц біля собору. Відновлені труни перенесли в новозбудований відкритий для громадськості склеп під головним вівтарем у 1906 році.

Сучасний вигляд.

Новітній час[ред.ред. код]

Шпайерський собор зберіг загальну форму та розміри 11 століття, і, незважаючи на значні втрати та декілька реставрацій, являє собою унікальну романську споруду. Західна частина закінчується вестверком, включаючи головний портал, що характерно для багатьох романських церков. Зовні силует будівлі врівноважується двома висотними вежами, що обгороджують наву на західній частині собору, а пресбітерій на східній. Ці вежі утворюють архітектурну композицію з куполами на двох протилежних сторонах собору, чим "врівноважують західну і східну частини"[6].

Зверху по апсиді під лінією даху розсташована галарея. Така ж галерея прикрашає східні та західні куполи. Куполи – восьмикутні, дах із східного краю злегка яйцеподібний. Нава, вежі та куполи покриті міддю блідо-зеленого кольору. Значна частина штукатурки 19 ст. не збереглася, на кам’яній кладці між аркадою та клересторіумом знаходяться фрески, що зображують життя Богородиці.

Відповідно до досліджень С.В.Заграєвського [7], собор у Шпаєрі визначив появу у Стародавній Русі білокамінного зодчества.

В даний час у соборі проходить реставрація, що коштує близько 26 мільйонів євро.

Кафедральний собор в місті Шпаєр
Speyer Cathedral *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
Speyer Dom meph666-2005-Feb-26.jpg

Західний портал
49°19′01″ пн. ш. 8°26′33″ сх. д. / 49.317222000000001003° пн. ш. 8.44250000000000078° сх. д. / 49.317222000000001003; 8.44250000000000078
Країна Німеччина Німеччина
Тип Культурний
Критерії ii
Об'єкт № 168
Регіон ЮНЕСКО Європа і Північна Америка
Історія реєстрації
Зареєстровано: 1981 (5 сесія)

Шпаєрський собор у Вікісховищі?

Технічні дані[ред.ред. код]

  • Загальна довжина: 134 м
  • Висота середнього нефу: 33 м
  • Довжина нефу: 37,62 м
  • Висота східних веж: 71,20 м
  • Висота західних веж: 65,60 м

Крипта[ред.ред. код]

Могила Конрада II.

В склепі під вівтарем знаходяться поховання декількох німецьких кайзерів та королів, серед яких:

Околиця[ред.ред. код]

Винна чаша[ред.ред. код]

Розташована перед західним входом до собору, винна чаша (нім. Domnapf), вперше згадана в 1314 році. Раніше вона позначала кордон між вільним містом Рейху та територією єпископів, що користувалася імунітетом. Засуджені за законом міста втікали на територію церкви, де був чинний єпископський закон, і муніципальна влада не мала права їх переслідувати .

Коли новий єпископ сходив до міста, він наповнював чашу вином, яку мав право пити кожен городянин. Чаша вміщає близько 1580 літрів. Ця традиція зберігається донині. Останній раз чашу наповнювали 2 березня 2008 року.

Оливова Гора[ред.ред. код]

Оливова Гора (нім. Ölberg) розташовувалася посередині внутрішнього двору монастирів, зведених Миколаєм Ельсером та Гансом Сейфером у 1505-1512 роках. Гора була сильно пошкоджена під час великої пожежі 1689 року, а монастирі – не відновлені. У 1820 році їх залишки остаточно зруйнували, щоб створити вільне місце навколо собору. У середині Оливової Гори є невелика каплиця, присвячена Архангелу Михаїлу.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ferdinand., Schlickel, (2000). Speyer : von den Saliern bis heute : 1000 Jahre Stadtgeschichte. Speyer: Hermann G. Klein. ISBN 3921797608. OCLC 751327836. 
  2. Dombauverein Speyer e.V. - Dombauverein Speyer e.V. 2007-09-27. Процитовано 2018-01-22. 
  3. A., Stalley, R. (1999). Early medieval architecture. Oxford: Oxford University Press. с. 211. ISBN 0192100483. OCLC 41960756. 
  4. GmbH, eightdays Medienhaus. Der Kaiserdom zu Speyer - Zahlen Namen Fakten für besonders Eilige. www.dom-speyer.de. Процитовано 2018-01-22. 
  5. Unesco Welterbestätten in Deutschland: Kaiser- und Mariendom zu Speyer  :: GORUMA. www.goruma.de (de). Процитовано 2018-01-22. 
  6. Centre, UNESCO World Heritage. Speyer Cathedral. whc.unesco.org (en). Процитовано 2018-01-22. 
  7. Заграєвський C. В. Нові дослідження пам’яток архітектури Володимиро-Суздальського музею-заповідника. М., 2008. С. 40-41.

Посилання[ред.ред. код]