Шпак-білощок серамський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шпак-білощок серамський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Шпакові (Sturnidae)
Рід: Шпак-білощок (Basilornis)
Вид: Шпак-білощок серамський
Basilornis corythaix
(Wagler, 1827)[2]
Синоніми
Pastor Corythaix Wagler, 1827
Посилання
Вікісховище: Basilornis corythaix
Віківиди: Basilornis corythaix
ITIS: 558874
МСОП: 22710965

Шпак-білощо́к серамський[3] (Basilornis corythaix) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae)[4]. Ендемік Індонезії.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 24-26 см, вага 121-132 г. Довжина крила становить 136–137 мм, довжина хвоста 94–100 мм, довжина цівки 31–32 мм, довжина дзьоба 17–19 мм. Забарвлення переважно чорне, верхня частина голови, горло і груди мають пурпуровий відблиск, горло іноді поцятковане білими плямками, спина, надхвістя і живіт мають зеленуватий відблиск. На голові помітний, високий, пурпуровий чуб. На щоках і грудях є білі плями. Крила коричневі, махові пера світлі. Хвіст чорний з пурпуровим відблиском. Очі карі, шкіра навколо очей темна. Дзьоб кремовий, лапи жовті. виду не притаманний статевий диморфізм[5].

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Серамські шпаки-білощоки є ендеміками острова Серам. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, в рідоліссях і садах. Зустрічаються на висоті від 200 до 900 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з молуцькими шпаками-малюками.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Basilornis corythaix.
  2. J.G. Wagler: Systema Avium. Cz. 1. Sttutgartiae et Tubingae: mtibus J. G. Gottae, 1827, s. 87. 
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 березня 2022.
  5. A. Craig & Ch. Feare: Starlings and Mynas. London: Bloomsbury Publishing, 1998, s. 136. ISBN 0-691-00496-X.