Шпак-малюк атоловий
Шпак-малюк атоловий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Aplonis feadensis (Ramsay, 1882) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Шпак-малю́к атоловий[2] (Aplonis feadensis) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae). Це рідкісний вид птахів. що мешкає на дрібних атолах Папуа Нової Гвінеї та Соломонових Островів.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 20 см. Дорослі птахи мають повністю чорне, металево-блискуче забарвлення і темно-жовті очі. У молодих птахів нижня частина тіла світла, на якій темні смуги утворюють лускоподібний візерунок. Їх очі тьмяніші.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[3]
- A. f. heureka Meise, 1929 — північний захід архіпелагу Бісмарка;
- A. f. feadensis (Ramsay, EP, 1882) — північ Соломонових островів.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Атолові шпаки-малюки мешкають на дрібних атолах архіпелагу Бісмарка і Соломонових островів, зокрема на острівцях Нініго[en] (3 км²), Херміт[en] (8 км²), Тенч (менш ніж 1 км²), Грін (37 км²), Нугурія (5 км²) і Онтонг-Джава (10 км²). Вони живуть в тропічних лісах і на плантаціях. Живляться плодами, яких шукають в кронах дерев. Гніздяться в дуплах[4].
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція атолових шпаків-малюків становить від 1000 до 2500 птахів. Їм можу загрожувати знищення природного середовища, а також зміни клімату. що будуть супроводжуватися підняттям рівня Світового Океану.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Aplonis feadensis.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 вересня 2021.
- ↑ Bishop, K. David; Muller Hacking, Sue (2020). Avifauna of the Ninigo, Hermit, Sae and Kaniet Islands, and adjacent seas, Papua New Guinea. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 140 (4): 404-422. doi:10.25226/bboc.v140i4.2020.a5.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |