Шпак Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меморіальна дошка М. Шпакові на будинку письменників Роліт у Києві

Мико́ла Шпак (справжнє ім'я Мико́ла Іполі́тович Шпакі́вський[1]; 23 лютого 1909, Липки — 19 червня 1942) — український радянський поет.

Батько журналістки Неоніли Братунь і літературознавця Тетяни Лебединської.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 лютого 1909 року в селі Липки Попільнянського району Житомирської області у селянській родині. Батько майбутнього поета був незаможником, садівником.

Рід Шпаковських мав шляхетське походження, і належав до гербу Одинець[2].

Навчався у Київському сільськогосподарському інституті та в Запорізькому інституті профосвіти.

Від початку війни Шпак виступав по радіо, з кореспонденціями у пресі, бере безпосередню участь у боях на підступах до Києва, де потрапляє в оточення. Потрапляє у полон, згодом — у концтабір. Після втечі Шпак пробирається в окупований Київ, а звідти на рідну Житомирщину, де організовує підпільну групу опору і на її основі партизанський загін «За свободу». Поет сподівається на встановлення зв'язку з київським підпіллям, проте, його видали поліцаям. Миколу Шпака схопили гестапівці і 19 червня 1942 він був страчений.

У Києві мешкав у будинку письменників Роліт, де йому встановлено пам'ятну дошку.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Перші публікації віршів з'являються 1928 року. Разом з Ю. Костюком, Шпак працював на Запоріжжі над утворенням міжрайонної групи «Молодняка» Запоріжжя-Дніпрельстан.

Належав також певний час до літературної організації «Лочаф».

Працював у редакціях газет.

До війни вийшли друком збірки поезій Шпака: «Наркому рапорт» (1933), «В дорозі» (1934), «Моя любов» (1936), «Багатство» (1938 у літературі), «Сила земна» (1940). Доробок Шпака у царині дитячій літературі: «Казка про горе, потоплене в морі», «Сон Захарка», «Казка про лютого царя і мудру вдову»; пробує перо також у прозовому жанрі та вдосконалює власну художню стилістику, у царині художнього перекладу (перекладає твори В. Маяковського, М. Огарьова, О. Полєжаєва, К. Хетагурова та ін.).

По смерті письменника виходили його вибрані твори у таких виданнях: «Поезії» (1946), «Жита красуються» (1947), «Вибрані поезії» (1950, 1952, 1956, 1967, 1979).

Збірки[ред. | ред. код]

  • 1933 — Наркому рапорт
  • 1934 — В дорозі
  • 1936 — Моя любов
  • 1938 — Багатство
  • 1940 — Сила земна

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]