Шрекхорн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шрекхорн
Schreckhorn
Вид з півночі
Вид з півночі

46°35′23″ пн. ш. 8°07′05″ сх. д. / 46.58997222224977719° пн. ш. 8.118138888916677232° сх. д. / 46.58997222224977719; 8.118138888916677232Координати: 46°35′23″ пн. ш. 8°07′05″ сх. д. / 46.58997222224977719° пн. ш. 8.118138888916677232° сх. д. / 46.58997222224977719; 8.118138888916677232
Країна Швейцарія
Регіон Кантон Берн
Система Бернські Альпи
Тип гора
Висота 4 078 м.н.м.
Висота відносна 792 м[1]
Ізоляція 5,9 км
Перше сходження 16 серпня 1861 експедицією на чолі з Леслі Стефеном
Маршрут південно-західний гребінь
Ідентифікатори і посилання
Peakbagger.com 9960
Peakware 232
GeoNames 2658698
Шрекхорн. Карта розташування: Швейцарія
Шрекхорн
Шрекхорн
Шрекхорн (Швейцарія)
Шрекхорн у Вікісховищі?

Шрекхорн (нім. Schreckhorn) — це гора висотою 4 078 м.н.м. в Бернських Альпах, найвища гора, повністю розташована в кантоні Берн. Вона також є найпівнічнішим чотиритисячником Європи.

Опис[ред. | ред. код]

Шрекхорн розташований в 10 км на південний схід від селища Грінделвальд між льодовиками Верхній та Нижній Грінделвальд. Регіон оточений безлюдними льодовиковими долинами Великих Аарських льодовиків та льодовика Фішер. Гора Лаутераархорн, розташована поруч, має майже ту саму висоту. Найвищий пік Бернських Альп — Фінстераархорн — розташований в 10 км на південь.

Геологія[ред. | ред. код]

Шрекхорн є частиною гірського масиву Аар (нім. Aarmassiv), геологічного кристаллінового масиву, що виходить на поверхню в східних Бернських, Урнських та Лепонтинських Альпах. Масив належить до гельветичної зони та складається переважно з каміння Європейського континенту, переважно гранітів та гнейсів. Сам Шрекхорн складається з гнейсу.

Тектонічне підняття масиву відбулося досить пізно в альпійській орогенії, протягом олігоцену, 30-40 мільйонів років тому. Нееластична деформація скель призвела до багатьох розривів і формування гідротермальних кристалів з осадів насиченої мінералами води, яка текла всередині.

Галерея[ред. | ред. код]

Альпінізм[ред. | ред. код]

Історія підкорення[ред. | ред. код]

Перше сходження на вершину було здійснено 16 серпня 1861 Леслі Стефеном, Ульріхом Кауфманом, Крістіаном Міхелем та Петером Міхелем. ЇХ шлях на вершину (через верхню частину ущелини Шрек Кулоір до Шрексаттел і далі по південно-східному гребеню) залишався стандартним маршрутом наступні 50 років, однак зараз використовується рідко.

До першого успішного сходження було декілька спроб підкорити Шрекхорн, найбільш відомі з яких — швейцарським натуралістом Йозефом Хугі в 1828 році (Хугісаттел на Шрекхорні названий на честь нього) та експедиція під керівництвом швейцарського геолога П. Ж. Е. Дезора в 1842. Дезор пізніше писав: 'Амбіції встановили перший прапор на Шрекхорні, єдиній великій Бернській вершині ще не підкореній, було для нас занадто очевидним, щоб йому чинити спротив', однак натомість вони помилково підкорили неголовну вершину вершину Лаутераархорн.

Перший підйом по південно-західному гребеню (поточний стандартний маршрут) здійснив Джон Вікс, Едвард Бренбі та Клов Вілсон 26 липня 1902 року. Їх проба сходження по дуже крутому гребеню без допомоги місцевих гідів виявилась успішною.

Маршрут по північно-західному гребеню (гребінь Андерсона) був вперше пройдений Джоном Стаффордом Андерсоном та Джорджем Персівалем Бейкером з гідами Ульріхом Алмером та Алоісом Поллінгером 07 серпня 1883 року.[2]


Маршрути[ред. | ред. код]

Вихідний пункт для всіх наведених маршрутів — прихисток Schreckhornhütte (2 529 м.н.м.), який можна досягнути з селища Грінделвальд (1 034 м.н.м.). Однак сходження також можливе від прихистків Glecksteinhütte (2 317 м.н.м.) та Lauteraarhütte (2 392 м.н.м.).

Північно-східний гребінь

  • Важкість: шкала SAC — WS+ (шкала Frz.: PD+)
  • Тривалість: 4-5 годин


Південно-західний гребінь (стандартний маршрут)

  • Важкість: шкала SAC — ZS+ III (шкала Frz.: AD+; з III ступенем складності скелелазіння за шкалою UIAA)
  • Тривалість: 6-7 годин


Північно-західний гребінь (гребінь Андерсона)

  • Важкість: шкала SAC — S (шкала Frz.: D)
  • Тривалість: 6-8 годин


Південне ребро

  • Важкість: шкала SAC — SS, V- (Frz. Skala: TD; з V- ступенем складності скелелазіння за шкалою UIAA)
  • Тривалість: 8½-9½ годин


Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.swisstopo.admin.ch/internet/swisstopo/en/home.html Сайт Swisstopo
  2. Helmut Dumler, Willi P. Burkhardt, Les 4000 des Alpes, ISBN 2-7003-1305-4

Посилання[ред. | ред. код]