Шрі Маравіджаятунггаварман
| Шрі Маравіджаятунггаварман | ||
| ||
|---|---|---|
| 1006 — 1017 | ||
| Попередник: | Чудаманіварман | |
| Наступник: | Санграма Віджаятунггаварман | |
| Країна: | Індонезія | |
| Батько: | Чудаманіварман | |
Шрі Маравіджаятунггаварман (д/н — 1017) — хаджі (цар) Шривіджаї у 1006—1017 роках. У китайських джерелах відомий як Се-лі-ма-ла-пі. Сприяв відновленню політичної, військової та економічної потуги імперії, значному розширенню кордонів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син Чудаманівармана. Посів трон 1004 року після загибелі батька. Вимушений був продовжувати війну проти Матараму. 1005 року розпочався перелам у війні.. У 1006 році було завдано поразки матарамському флоту, що призвело до укладання тимчасового миру із збереженням статус-кво.
У 1006 році згідно Лейденського напису збудував буддійський монастир на честь батька Чудамівіхара в індостанському місті Нагапаттінам[1], що свідчить про гарні відносини з паракесарі Раджараджею Чола I. У 1008 році за записами, він надіслав трьох посланців до сунського імператора Чжао Хена.
Китайські джерела також свідчать про велику війну між його Шривіджаєю і Матарамом. У 1016 році було завдано рішучої поразки магараджі Дхармавангси, що призвело до загибелі того та знищення Матараму. Наслідком стало встановлення гегемонії Шривіджаї на Яві та регіоні Великих Зондських островів, зокрема на північному заході та півночі Борнео.
Помер Шрі Маравіджаятунггаварман близько 1017 року. Йому спадкував син або брат Санграма Віджаятунггаварман.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Chattopadhyaya, Alaka (1996-09-30). Atisa and Tibet: Life and Works of Dipamkara Srijnana in Relation to the History and Religion of Tibet with Tibetan Sources. Motilal Banarsidass. p. 90. ISBN 9788120809284.
Джерела[ред. | ред. код]
- Coedes, George (1996). The Indianized States of Southeast Asia. University of Hawaii Press. ISBN 978-0824803681
- Miksic, John Norman; Yian, Goh Geok (2016). Ancient Southeast Asia. Taylor & Francis. ISBN 9781317279044.