Шрі Муляні Індраваті
Шрі Муляні Індраваті ꦯꦿꦲꦶ꧈ꦩꦸꦭꦾꦟꦶ꧈ꦆꦤ꧀ꦢꦿꦮꦠꦶ | |
Народження: |
26 серпня 1962[1][2][3] (62 роки) Індонезія |
---|---|
Країна: | Індонезія |
Релігія: | іслам[4] |
Освіта: | Університет Індонезія, Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн, Університет Індонезія і Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн |
Партія: | незалежний політик і Nasdem Partyd[4] |
Нагороди: | |
Шрі Муляні Індраваті (яван. ꦯꦿꦲꦶ꧈ꦩꦸꦭꦾꦟꦶ꧈ꦆꦤ꧀ꦢꦿꦮꦠꦶ; індонез. Sri Mulyani Indrawati) (нар. 26 серпня 1962, Бандар-Лампунг) — індонезійський економіст і державний діяч. Керівний директор Групи Світового банку (з 2010). Міністр планування національного розвитку Індонезії (2004—2005), міністр фінансів Індонезії (2005—2010), міністр-координатор з питань економіки Індонезії (2008—2009).
Під керівництвом Шрі Муляні Індраваті в індонезійській економіці було проведено ряд перетворень[5][6], що призвело до значного економічного зростання і дозволило країні подолати Фінансову кризу 2007—2008 років[7][8]. У 2014 році журнал Forbes поставив її на 38-у позицію в списку найвпливовіших жінок світу[en][9].
Шрі Муляні Індраваті народилася 26 серпня 1962 року в місті Танджунг-Каранг (нині Бандар-Лампунг, провінція Лампунг, Суматра), і була сьомою дитиною в родині викладачів університетів. Професора Сатмоко (індонез. SatmokoSatmoko) і його дружини Ретно Срінінгсіг (індонез. Retno SriningsihRetno Sriningsih). Як і багато яванців, вона має ім'я [[Санскрит|санскритського] походження і не має прізвища[en].[10]: її перше ім'я, Шрі, в перекладі з санскриту означає «сяйво» або «розсіювання світла» і використовується яванцями як гоноратив, а також як частина жіночих імен[11]; друге, Мульяні, походить від слова «муля» (індонез. mulyamulya) і означає «значуща», «цінна»[12]; третє ім'я, Індраваті, складається із слова «Індра», імені бога війни і грози в індуїстській релігії, і суфікса «ват», передавального жіночий рід.
У 1986 році закінчила Індонезійський університет, а в 1992 році отримала магістерський і докторський ступінь в Іллінойському університеті в Урбана-Шампейн. У 2001 році переїхала в Атланту, де працювала консультантом Агентства США з міжнародного розвитку за програмами сприяння розвитку регіональної автономії в Індонезії, а також читала лекції з індонезійської економіки, як запрошений професор у Школі політичних досліджень імені Ендрю Янга[en] в Університету Джорджії[13]. У 2002—2004 роках обіймала посаду виконавчого директора в раді Міжнародного валютного фонду, представляючи економіки 12 країн Південно-Східної Азії.
У 2005 році президент Сусіло Бамбанг Юдойоно призначив Шрі Муляні Індраваті міністром фінансів Індонезії. Одним з перших її кроків на новій посаді було проведення реформи податкових та митних органів, а також початок широкомасштабної боротьби з корупцією в цих органах[8][14]; ці реформи отримали в цілому позитивні оцінки[15]. Також їй вдалося збільшити приплив прямих інвестицій у країну: якщо в 2004 році вони склали 4,6 мільярдів доларів, то в 2005 році — 8,9 мільярдів[16].
У 2006 році Мульяні була названа міністром фінансів року[en] за версією журналу Euromoney[17].
У 2007 році економічне зростання в Індонезії склало 6,6 %, що стало найкращим показником країни з 1997 року, що передував азійській фінансовій кризі. Незважаючи на те, що вже в наступному, 2008 році економіка впала на 6 %[8], у зв'язку з глобальною економічною кризою, Мульяні залишилася на посаді міністра фінансів. У липні 2008 року вона була додатково призначено міністром-координатором з питань економіки, змінивши на цьому посту Будіоно[18].
У серпні 2008 року журнал Forbes назвав Мульяні найвпливовішою жінкою в Індонезії і поставив її на 23-е місце в списку найвпливовіших жінок світу[en][19]. До цього часу валютні резерви країни досягли історичного максимуму в 50 мільярдів доларів[19], а державний борг скоротився з 60 до 30 відсотків ВВП[8]. Також за ініціативою Мульяні була переглянута система економічної стимуляції державних службовців: їм була значно піднята зарплата, що, поряд з жорсткими антикорупційними заходами, повинно було утримати їх від спокуси брати хабарі[20].
У 2007 і 2008 роках газета «Emerging Markets» називала Шрі Муляні Іддраваті міністром фінансів року в Азії[21][22].
У 2009 році, після переобрання Сусіло Бамбанга Юдхойоно на пост президента, Мульяні увійшла до складу нового кабінету. У тому ж році економіка Індонезії зросла на 4,5 %; Індонезія, поряд з Китаєм та Індією, ввійшла в число країн, де річне зростання економіки перевищив 4 %[8]. За п'ять років, з 2005 по 2010 роки, число платників податків в Індонезії зросла з 4,35 млн до майже 16 млн, а податкові надходження досягли у 2010 році суми в 600 трильйонів індонезійських рупій[23].
В листопаді 2013 року британська газета The Guardian опублікувала статтю, що містять відомості, отримані від Едварда Сноудена, згідно з якими в 2009 році австралійська розвідка нібито здійснила злом мобільних телефонів провідних індонезійських урядовців, в тому числі і Шрі Муляні Індраваті[24]. Прем'єр-міністр Австралії Тоні Ебботт визнав факт злому, заявивши, що діяльність є скоріше дослідженням (англ. research), ніж шпигунством, і що розвідка його країни залишає за собою право використовувати будь-які джерела для отримання інформації.
5 травня 2010 року Шрі Муляні Індраваті була призначена одним з трьох директорів групи Світового банку[25][26] Вона замінила Жуана Жозе Дабуба (англ. Juan Jose Daboub), який завершив свою чотирирічну каденцію в червні 30, відвідавши 74 націй в Латинській Америці, Карибському басейні, Африці, в Тихому океані.[27], змінивши Хуана Хосе Дабоуба[en]; 1 червня того ж року вона вступила на посаду. Вона відповідає за економіку 74 країн Латинської Америки, Карибського басейну, Східної Азії та Тихоокеанського регіону, Близького Сходу та Північної Африки. Її відставка з поста міністра фінансів була названа в ЗМІ «втратою для Індонезії і придбанням для світу» (англ. Indonesia’s loss, and the World’s gain)[28][29][30], і призвела до падіння фондового ринку на 3,8 % — найбільшому за останні 17 місяців[31], а також падіння курсу рупії відносно долара майже на 1 %[20]. За даними деяких публікацій в ЗМІ, Муляні відправили у відставку під політичним тиском[32][33][34], особливо з боку Абуризала Бакрі — великого підприємця і політика, голови партії Голкар[35][36]. Бакрі перебував у ворожнечі з Муляні[37] через розслідування масового ухилення від податків в підприємствах Bakrie Group[en], ініційованого міністерством фінансів, відмови Муляні у наданні державних субсидій на розвиток вугільної промисловості[32], а також у зв'язку з тим, що Муляні відмовилась визнати грязьовий вулкан в Сідоарджо стихійним лихом і поклала відповідальність за його появу на Bakrie Group.
20 травня 2010 року президент Сусіло Бамбанг Юдойоно призначив наступником Мульяні Агуса Мартовардоджо, який керував на той момент банком Мандірі — найбільшим банком в країні[38].
У 2014 році журнал Forbes поставив Шрі Муляні Індраваті на 38-у позицію в списку найвпливовіших жінок світу[en][9].
16 червня у Вашингтоні відбулась зусріч Шрі Муліані Індраваті з Володимиром Гройсманом на які директор банку запевнила у підтримці курсу України та підтримку проведення реформ в фіскальному секторах, енергетиці, системі соціального захисту та інших секторах.[39]
Незадовго до відставки Індраваті з поста міністра фінансів ряд депутатів Ради народних представників (РНП) — членів партії Голкар звинуватили її в незаконному порятунку[en] від банкрутства Bank Century у 2008 році[40][41][42]. Міністра звинувачували в тому, що порятунок банку було зроблено без законних підстав і обійшлося державі в 6,7 трлн рупій (710 млн доларів)[43]. Мульяні заявила про те, що вважає свої дії з порятунку банку законними і заперечує свою провину, підкресливши при цьому, що для оцінки виправданості порятунку банку варто згадати про тяжке становище в світовій економіці в той період[20].
Юсуф Калла, віцепрезидент Індонезії в 2004—2009 роках і з 2014 року, піддав дії Мульяні жорсткій критиці, спростувавши твердження її прибічників — колишніх співробітників Банку Індонезії про те, що крах банку зробив би великий негативний вплив на національну економіку. «Скандал з Century Bank — це пограбування, той, хто підтримує Century Bank — підтримує грабіжника», — заявив він[44].
Спеціальна комісія РНП, створена для розслідування справи Century Bank і складається з представників усіх дев'яти фракцій парламенту, оголосила, що дії Муляні з порятунку банку свідчать про відмивання грошей і постановила передати подальше розслідування справи в поліцію[en] та Комісію по боротьбі з корупцією[en][45].
Шрі Муляні Індраваті одружена з економістом Тоні Сумартоно (індонез. Tony SumartonoTony Sumartono), в їх родині троє дітей[46][47]. Позиціонує себе як професійного економіста, який не має політичних пристрастей[32].
- ↑ https://prabook.com/web/sri_mulyani.indrawati/63329
- ↑ https://www.kemenkeu.go.id/en/profile/board-profile/minister-of-finance/
- ↑ https://www.kemenkeu.go.id/profile/profile-pejabat
- ↑ а б https://data.mendeley.com/datasets/jhws2wyds5/1/files/93c27ac7-3b79-4a48-a052-58d98bf8e532 — doi:10.17632/JHWS2WYDS5.1
- ↑ Editorial: The Indonesian ‘tragedy’. The Jakarta Post. Jakarta. 5 травня 2010. Архів оригіналу за 10 травня 2010. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2010-05-10 у Wayback Machine.]
- ↑ Colebatch, Tim (5 серпня 2008). Asia's shining example. The Age (Australia).
- ↑ Indonesia finance minister resigns for World Bank post. BBC News. 5 травня 2010.
- ↑ а б в г д Honorine, Solenn; George Wehrfritz (10 січня 2009). ‘As Good As It Gets’. Newsweek.
- ↑ а б The World's 100 Most Powerful Women. Forbes. Forbes. Процитовано 24 червня 2014.
- ↑ Sanskrit Dictionary for Spoken Sanskrit. Cologne Digital Sanskrit Lexicon project. Архів оригіналу за травня 5, 2010. Процитовано 15 травня 2010.
- ↑ Turner, Sir Ralph Lilley; Dorothy Rivers Turner (January 2006) [1962]. A comparative dictionary of the Indo-Aryan languages (вид. Accompanied by three supplementary volumes: indexes, compiled by Dorothy Rivers Turner: 1969. – Phonetic analysis: 1971. – Addenda et corrigenda: 1985.). London: Oxford University Press,. с. 736. Архів оригіналу за 15 грудня 2012. Процитовано 22 квітня 2010. [Архівовано 2012-12-15 у Archive.is]
- ↑ Das, Dr. Srivaishnav Ayodhya (30 червня 2005), Contemplation on the structure and meaning of ‘Mulya’ (Value), Lucknow Journal of Humanities
- ↑ Who's Who. Jakarta: The Jakarta Post. Архів оригіналу за 24 лютого 2010. Процитовано 13 травня 2010. [Архівовано 2010-02-24 у Wayback Machine.]
- ↑ Budi, Chandra (6 травня 2010). Sri Mulyani dan Modernisasi Pajak. Jawa Pos. Surabaya. Архів оригіналу за жовтень 23, 2016. Процитовано червень 29, 2016. [Архівовано 2016-10-23 у Wayback Machine.]
- ↑ United Indonesia Cabinet 2009–2014. The Jakarta Post. Jakarta. 22 жовтня 2009. с. 3.
- ↑ A Reformer Leaves Jakarta. Wall Street Journal. 13 травня 2010.
- ↑ Leahy, Christ (September 2006). Minister of Finance of the year 2006: Dr Sri Mulyani Indrawati. Euromoney.
- ↑ Sri Mulyani named coordinating minister. The Jakarta Post. Jakarta. 6 липня 2008.
- ↑ а б The 100 Most Powerful Women – #23 Sri Mulyani Indrawati. Forbes. 27 серпня 2008.
- ↑ а б в Barta, Patrick (6 травня 2010). Reformer Resigns, Rattling Indonesia. Wall Street Journal.
- ↑ Mulyani, Asia's best finance minister two years in a row. The Jakarta Post. Jakarta. 14 жовтня 2009. Архів оригіналу за 25 березня 2010. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2010-03-25 у Wayback Machine.]
- ↑ Parson, Nick (10 жовтня 2008). Finance Minister of The Year, Asia 2008. Emerging Markets. Архів оригіналу за березень 7, 2016. Процитовано червень 29, 2016.
- ↑ Bayuni, Endy M. (14 травня 2010). Commentary: Wanted: Big Foot for finance minister. The Jakarta Post. Jakarta.
- ↑ Revealed: Australia tried to monitor Indonesian president's phone, The Guardian, 18 листопада 2013
- ↑ Unditu, Aloysius; Sandrine Rastello (5 травня 2010). Indonesia’s Sri Mulyani Given Top World Bank Role. BusinessWeek.
- ↑ Mealey, Elizabeth; Carl Hanlon (4 травня 2010). World Bank Group President Zoellick Appoints Indonesian Finance Minister, Sri Mulyani Indrawati, as Managing Director. World Bank Group – Press Release.
- ↑ World Bank appoints Sri Mulyani managing director. The Jakarta Post. Jakarta. 5 травня 2010. Архів оригіналу за 8 травня 2010. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2010-05-08 у Wayback Machine.]
- ↑ Editorial: Indonesia’s Loss, the World Bank’s Gain. The Jakarta Globe. 5 травня 2010. Архів оригіналу за травень 8, 2010. Процитовано червень 29, 2016.
- ↑ Rieffel, Lex (13 травня 2010). Sri Mulyani: Indonesia's Loss, the World's Gain. The Brookings Institution.
- ↑ McBeth, John (8 травня 2010). Sri Mulyani: World's gain, Jakarta's loss. Asia News Network. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 7 серпня 2019.
- ↑ Moestafa, Berni (5 травня 2010). Indonesia Stocks Slump Most in 17 Months as Minister Resigns. Bloomberg.
- ↑ а б в Allard, Tom (6 травня 2010). Indonesia reels from corruption fighter's departure for World Bank. Sidney Morning Herald.
- ↑ Suharmoko, Aditya (5 травня 2010). Politics makes Mulyani move. The Jakarta Post. Jakarta. Архів оригіналу за 16 травня 2010. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2010-05-16 у Wayback Machine.]
- ↑ Siahaan, Armando; Irvan Tisnabudi & Anita Rachman (21 травня 2010). Indonesia's Ruthless Politics Dog Sri Mulyani to End. Jakarta Globe. Jakarta. Архів оригіналу за травень 22, 2010. Процитовано червень 29, 2016.
- ↑ Witular, Rendi A.; Arghea Desafti Hapsari (5 травня 2010). SBY political deal may be behind Mulyani’s exit. The Jakarta Post. Jakarta. Архів оригіналу за 9 травня 2010. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2010-05-09 у Wayback Machine.]
- ↑ Gelling, Peter (2 березня 2010). Fight Erupts Over Inquiry Into Jakarta Bank Bailout. The New York Times.
- ↑ Indonesia Loses Its Stellar Reformer. Asia Sentinel. 5 травня 2010. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2013-08-22 у Wayback Machine.]
- ↑ President names Agus Martowardojo new finance minister. The Jakarta Post. Jakarta. 9 січня 2010. Архів оригіналу за 5 березня 2011. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2011-03-05 у Wayback Machine.]
- ↑ Керуючий директор Світового банку зустрічається з Прем’єр-міністром України. worldbank.org (українська) . 18 червня 2016 р.
{{cite web}}
:|first=
з пропущеним|last=
(довідка) - ↑ Golkar-PKS Tolak Selamatkan Boediono-Sri Mulyani. Jawa Pos. Surabaya. 10 лютого 2010. Архів оригіналу за лютий 23, 2010. Процитовано червень 29, 2016. [Архівовано 2010-02-23 у Wayback Machine.]
- ↑ Golkar-PDIP Serukan Sri Mulyani di Nonaktifkan. Jawa Pos. Surabaya. 1 квітня 2010. Архів оригіналу за квітень 4, 2010. Процитовано червень 29, 2016. [Архівовано 2010-04-04 у Wayback Machine.]
- ↑ Pernyataan Sri Mulyani di Wall Street Journal Lecehkan Pansus. Jawa Pos. Surabaya. 11 грудня 2009. Архів оригіналу за грудень 14, 2009. Процитовано червень 29, 2016. [Архівовано 2009-12-14 у Wayback Machine.]
- ↑ KPK Investigate Two of Nine Criminal Indications on Bank Century Case. Hukumonline English. 29 листопада 2010. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2016-08-06 у Wayback Machine.]
- ↑ Ex-Indonesian Vice President Kalla Calls Century Scandal ‘Robbery’. The Jakarta Globe. Jakarta. 19 травня 2010. Архів оригіналу за лютий 3, 2013. Процитовано червень 29, 2016.
- ↑ Suspicion but No Smoking Gun in Bank Century Probe. The Jakarta Globe. Jakarta. 18 лютого 2010. Архів оригіналу за червень 25, 2012. Процитовано червень 29, 2016.
- ↑ Sri Mulyani Ekonom Pasar Yang Kian Mapan. Berita Sore. 22 жовтня 2009. Архів оригіналу за серпень 12, 2011. Процитовано червень 29, 2016.
- ↑ Keluarga Menkeu Sri Mulyani di Tengah Terpaan Kasus Century. Jawa Pos. Surabaya. 15 грудня 2009. Архів оригіналу за березень 4, 2016. Процитовано червень 29, 2016. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]