Перейти до вмісту

Шрі Муляні Індраваті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шрі Муляні Індраваті
ꦯꦿꦲꦶ꧈ꦩꦸꦭꦾꦟꦶ꧈ꦆꦤ꧀ꦢꦿꦮꦠꦶ
Шрі Муляні Індраваті
Шрі Муляні Індраваті
 
Народження: 26 серпня 1962(1962-08-26)[1][2][3] (62 роки)
Індонезія Індонезія
Країна: Індонезія Індонезія
Релігія: іслам[4]
Освіта: Університет Індонезія, Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн, Університет Індонезія і Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн
Партія: незалежний політик і Nasdem Partyd[4]
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Шрі Муляні Індраваті (яван. ꦯꦿꦲꦶ꧈ꦩꦸꦭꦾꦟꦶ꧈ꦆꦤ꧀ꦢꦿꦮꦠꦶ; індонез. Sri Mulyani Indrawati) (нар. 26 серпня 1962, Бандар-Лампунг) — індонезійський економіст і державний діяч. Керівний директор Групи Світового банку (з 2010). Міністр планування національного розвитку Індонезії (2004—2005), міністр фінансів Індонезії (2005—2010), міністр-координатор з питань економіки Індонезії (2008—2009).

Під керівництвом Шрі Муляні Індраваті в індонезійській економіці було проведено ряд перетворень[5][6], що призвело до значного економічного зростання і дозволило країні подолати Фінансову кризу 2007—2008 років[7][8]. У 2014 році журнал Forbes поставив її на 38-у позицію в списку найвпливовіших жінок світу[en][9].

Ранні роки життя

[ред. | ред. код]

Шрі Муляні Індраваті народилася 26 серпня 1962 року в місті Танджунг-Каранг (нині Бандар-Лампунг, провінція Лампунг, Суматра), і була сьомою дитиною в родині викладачів університетів. Професора Сатмоко (індонез. SatmokoSatmoko) і його дружини Ретно Срінінгсіг (індонез. Retno SriningsihRetno Sriningsih). Як і багато яванців, вона має ім'я [[Санскрит|санскритського] походження і не має прізвища[en].[10]: її перше ім'я, Шрі, в перекладі з санскриту означає «сяйво» або «розсіювання світла» і використовується яванцями як гоноратив, а також як частина жіночих імен[11]; друге, Мульяні, походить від слова «муля» (індонез. mulyamulya) і означає «значуща», «цінна»[12]; третє ім'я, Індраваті, складається із слова «Індра», імені бога війни і грози в індуїстській релігії, і суфікса «ват», передавального жіночий рід.

У 1986 році закінчила Індонезійський університет, а в 1992 році отримала магістерський і докторський ступінь в Іллінойському університеті в Урбана-Шампейн. У 2001 році переїхала в Атланту, де працювала консультантом Агентства США з міжнародного розвитку за програмами сприяння розвитку регіональної автономії в Індонезії, а також читала лекції з індонезійської економіки, як запрошений професор у Школі політичних досліджень імені Ендрю Янга[en] в Університету Джорджії[13]. У 20022004 роках обіймала посаду виконавчого директора в раді Міжнародного валютного фонду, представляючи економіки 12 країн Південно-Східної Азії.

На посаді міністра фінансів

[ред. | ред. код]

У 2005 році президент Сусіло Бамбанг Юдойоно призначив Шрі Муляні Індраваті міністром фінансів Індонезії. Одним з перших її кроків на новій посаді було проведення реформи податкових та митних органів, а також початок широкомасштабної боротьби з корупцією в цих органах[8][14]; ці реформи отримали в цілому позитивні оцінки[15]. Також їй вдалося збільшити приплив прямих інвестицій у країну: якщо в 2004 році вони склали 4,6 мільярдів доларів, то в 2005 році — 8,9 мільярдів[16].

У 2006 році Мульяні була названа міністром фінансів року[en] за версією журналу Euromoney[17].

У 2007 році економічне зростання в Індонезії склало 6,6 %, що стало найкращим показником країни з 1997 року, що передував азійській фінансовій кризі. Незважаючи на те, що вже в наступному, 2008 році економіка впала на 6 %[8], у зв'язку з глобальною економічною кризою, Мульяні залишилася на посаді міністра фінансів. У липні 2008 року вона була додатково призначено міністром-координатором з питань економіки, змінивши на цьому посту Будіоно[18].

У серпні 2008 року журнал Forbes назвав Мульяні найвпливовішою жінкою в Індонезії і поставив її на 23-е місце в списку найвпливовіших жінок світу[en][19]. До цього часу валютні резерви країни досягли історичного максимуму в 50 мільярдів доларів[19], а державний борг скоротився з 60 до 30 відсотків ВВП[8]. Також за ініціативою Мульяні була переглянута система економічної стимуляції державних службовців: їм була значно піднята зарплата, що, поряд з жорсткими антикорупційними заходами, повинно було утримати їх від спокуси брати хабарі[20].

У 2007 і 2008 роках газета «Emerging Markets» називала Шрі Муляні Іддраваті міністром фінансів року в Азії[21][22].

У 2009 році, після переобрання Сусіло Бамбанга Юдхойоно на пост президента, Мульяні увійшла до складу нового кабінету. У тому ж році економіка Індонезії зросла на 4,5 %; Індонезія, поряд з Китаєм та Індією, ввійшла в число країн, де річне зростання економіки перевищив 4 %[8]. За п'ять років, з 2005 по 2010 роки, число платників податків в Індонезії зросла з 4,35 млн до майже 16 млн, а податкові надходження досягли у 2010 році суми в 600 трильйонів індонезійських рупій[23].

В листопаді 2013 року британська газета The Guardian опублікувала статтю, що містять відомості, отримані від Едварда Сноудена, згідно з якими в 2009 році австралійська розвідка нібито здійснила злом мобільних телефонів провідних індонезійських урядовців, в тому числі і Шрі Муляні Індраваті[24]. Прем'єр-міністр Австралії Тоні Ебботт визнав факт злому, заявивши, що діяльність є скоріше дослідженням (англ. research), ніж шпигунством, і що розвідка його країни залишає за собою право використовувати будь-які джерела для отримання інформації.

На посаді керівного директора Світового банку

[ред. | ред. код]

5 травня 2010 року Шрі Муляні Індраваті була призначена одним з трьох директорів групи Світового банку[25][26] Вона замінила Жуана Жозе Дабуба (англ. Juan Jose Daboub), який завершив свою чотирирічну каденцію в червні 30, відвідавши 74 націй в Латинській Америці, Карибському басейні, Африці, в Тихому океані.[27], змінивши Хуана Хосе Дабоуба[en]; 1 червня того ж року вона вступила на посаду. Вона відповідає за економіку 74 країн Латинської Америки, Карибського басейну, Східної Азії та Тихоокеанського регіону, Близького Сходу та Північної Африки. Її відставка з поста міністра фінансів була названа в ЗМІ «втратою для Індонезії і придбанням для світу» (англ. Indonesia’s loss, and the World’s gain)[28][29][30], і призвела до падіння фондового ринку на 3,8 % — найбільшому за останні 17 місяців[31], а також падіння курсу рупії відносно долара майже на 1 %[20]. За даними деяких публікацій в ЗМІ, Муляні відправили у відставку під політичним тиском[32][33][34], особливо з боку Абуризала Бакрі — великого підприємця і політика, голови партії Голкар[35][36]. Бакрі перебував у ворожнечі з Муляні[37] через розслідування масового ухилення від податків в підприємствах Bakrie Group[en], ініційованого міністерством фінансів, відмови Муляні у наданні державних субсидій на розвиток вугільної промисловості[32], а також у зв'язку з тим, що Муляні відмовилась визнати грязьовий вулкан в Сідоарджо стихійним лихом і поклала відповідальність за його появу на Bakrie Group.

20 травня 2010 року президент Сусіло Бамбанг Юдойоно призначив наступником Мульяні Агуса Мартовардоджо, який керував на той момент банком Мандірі — найбільшим банком в країні[38].

У 2014 році журнал Forbes поставив Шрі Муляні Індраваті на 38-у позицію в списку найвпливовіших жінок світу[en][9].

Шрі Муліані Індраваті і Україна

[ред. | ред. код]

16 червня у Вашингтоні відбулась зусріч Шрі Муліані Індраваті з Володимиром Гройсманом на які директор банку запевнила у підтримці курсу України та підтримку проведення реформ в фіскальному секторах, енергетиці, системі соціального захисту та інших секторах.[39]

Скандал з «Bank Century»

[ред. | ред. код]

Незадовго до відставки Індраваті з поста міністра фінансів ряд депутатів Ради народних представників (РНП) — членів партії Голкар звинуватили її в незаконному порятунку[en] від банкрутства Bank Century у 2008 році[40][41][42]. Міністра звинувачували в тому, що порятунок банку було зроблено без законних підстав і обійшлося державі в 6,7 трлн рупій (710 млн доларів)[43]. Мульяні заявила про те, що вважає свої дії з порятунку банку законними і заперечує свою провину, підкресливши при цьому, що для оцінки виправданості порятунку банку варто згадати про тяжке становище в світовій економіці в той період[20].

Юсуф Калла, віцепрезидент Індонезії в 2004—2009 роках і з 2014 року, піддав дії Мульяні жорсткій критиці, спростувавши твердження її прибічників — колишніх співробітників Банку Індонезії про те, що крах банку зробив би великий негативний вплив на національну економіку. «Скандал з Century Bank — це пограбування, той, хто підтримує Century Bank — підтримує грабіжника», — заявив він[44].

Спеціальна комісія РНП, створена для розслідування справи Century Bank і складається з представників усіх дев'яти фракцій парламенту, оголосила, що дії Муляні з порятунку банку свідчать про відмивання грошей і постановила передати подальше розслідування справи в поліцію[en] та Комісію по боротьбі з корупцією[en][45].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Шрі Муляні Індраваті одружена з економістом Тоні Сумартоно (індонез. Tony SumartonoTony Sumartono), в їх родині троє дітей[46][47]. Позиціонує себе як професійного економіста, який не має політичних пристрастей[32].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://prabook.com/web/sri_mulyani.indrawati/63329
  2. https://www.kemenkeu.go.id/en/profile/board-profile/minister-of-finance/
  3. https://www.kemenkeu.go.id/profile/profile-pejabat
  4. а б https://data.mendeley.com/datasets/jhws2wyds5/1/files/93c27ac7-3b79-4a48-a052-58d98bf8e532doi:10.17632/JHWS2WYDS5.1
  5. Editorial: The Indonesian ‘tragedy’. The Jakarta Post. Jakarta. 5 травня 2010. Архів оригіналу за 10 травня 2010. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2010-05-10 у Wayback Machine.]
  6. Colebatch, Tim (5 серпня 2008). Asia's shining example. The Age (Australia).
  7. Indonesia finance minister resigns for World Bank post. BBC News. 5 травня 2010.
  8. а б в г д Honorine, Solenn; George Wehrfritz (10 січня 2009). ‘As Good As It Gets’. Newsweek.
  9. а б The World's 100 Most Powerful Women. Forbes. Forbes. Процитовано 24 червня 2014.
  10. Sanskrit Dictionary for Spoken Sanskrit. Cologne Digital Sanskrit Lexicon project. Архів оригіналу за травня 5, 2010. Процитовано 15 травня 2010.
  11. Turner, Sir Ralph Lilley; Dorothy Rivers Turner (January 2006) [1962]. A comparative dictionary of the Indo-Aryan languages (вид. Accompanied by three supplementary volumes: indexes, compiled by Dorothy Rivers Turner: 1969. – Phonetic analysis: 1971. – Addenda et corrigenda: 1985.). London: Oxford University Press,. с. 736. Архів оригіналу за 15 грудня 2012. Процитовано 22 квітня 2010. [Архівовано 2012-12-15 у Archive.is]
  12. Das, Dr. Srivaishnav Ayodhya (30 червня 2005), Contemplation on the structure and meaning of ‘Mulya’ (Value), Lucknow Journal of Humanities
  13. Who's Who. Jakarta: The Jakarta Post. Архів оригіналу за 24 лютого 2010. Процитовано 13 травня 2010. [Архівовано 2010-02-24 у Wayback Machine.]
  14. Budi, Chandra (6 травня 2010). Sri Mulyani dan Modernisasi Pajak. Jawa Pos. Surabaya. Архів оригіналу за жовтень 23, 2016. Процитовано червень 29, 2016. [Архівовано 2016-10-23 у Wayback Machine.]
  15. United Indonesia Cabinet 2009–2014. The Jakarta Post. Jakarta. 22 жовтня 2009. с. 3.
  16. A Reformer Leaves Jakarta. Wall Street Journal. 13 травня 2010.
  17. Leahy, Christ (September 2006). Minister of Finance of the year 2006: Dr Sri Mulyani Indrawati. Euromoney.
  18. Sri Mulyani named coordinating minister. The Jakarta Post. Jakarta. 6 липня 2008.
  19. а б The 100 Most Powerful Women – #23 Sri Mulyani Indrawati. Forbes. 27 серпня 2008.
  20. а б в Barta, Patrick (6 травня 2010). Reformer Resigns, Rattling Indonesia. Wall Street Journal.
  21. Mulyani, Asia's best finance minister two years in a row. The Jakarta Post. Jakarta. 14 жовтня 2009. Архів оригіналу за 25 березня 2010. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2010-03-25 у Wayback Machine.]
  22. Parson, Nick (10 жовтня 2008). Finance Minister of The Year, Asia 2008. Emerging Markets. Архів оригіналу за березень 7, 2016. Процитовано червень 29, 2016.
  23. Bayuni, Endy M. (14 травня 2010). Commentary: Wanted: Big Foot for finance minister. The Jakarta Post. Jakarta.
  24. Revealed: Australia tried to monitor Indonesian president's phone, The Guardian, 18 листопада 2013
  25. Unditu, Aloysius; Sandrine Rastello (5 травня 2010). Indonesia’s Sri Mulyani Given Top World Bank Role. BusinessWeek.
  26. Mealey, Elizabeth; Carl Hanlon (4 травня 2010). World Bank Group President Zoellick Appoints Indonesian Finance Minister, Sri Mulyani Indrawati, as Managing Director. World Bank Group – Press Release.
  27. World Bank appoints Sri Mulyani managing director. The Jakarta Post. Jakarta. 5 травня 2010. Архів оригіналу за 8 травня 2010. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2010-05-08 у Wayback Machine.]
  28. Editorial: Indonesia’s Loss, the World Bank’s Gain. The Jakarta Globe. 5 травня 2010. Архів оригіналу за травень 8, 2010. Процитовано червень 29, 2016.
  29. Rieffel, Lex (13 травня 2010). Sri Mulyani: Indonesia's Loss, the World's Gain. The Brookings Institution.
  30. McBeth, John (8 травня 2010). Sri Mulyani: World's gain, Jakarta's loss. Asia News Network. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 7 серпня 2019.
  31. Moestafa, Berni (5 травня 2010). Indonesia Stocks Slump Most in 17 Months as Minister Resigns. Bloomberg.
  32. а б в Allard, Tom (6 травня 2010). Indonesia reels from corruption fighter's departure for World Bank. Sidney Morning Herald.
  33. Suharmoko, Aditya (5 травня 2010). Politics makes Mulyani move. The Jakarta Post. Jakarta. Архів оригіналу за 16 травня 2010. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2010-05-16 у Wayback Machine.]
  34. Siahaan, Armando; Irvan Tisnabudi & Anita Rachman (21 травня 2010). Indonesia's Ruthless Politics Dog Sri Mulyani to End. Jakarta Globe. Jakarta. Архів оригіналу за травень 22, 2010. Процитовано червень 29, 2016.
  35. Witular, Rendi A.; Arghea Desafti Hapsari (5 травня 2010). SBY political deal may be behind Mulyani’s exit. The Jakarta Post. Jakarta. Архів оригіналу за 9 травня 2010. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2010-05-09 у Wayback Machine.]
  36. Gelling, Peter (2 березня 2010). Fight Erupts Over Inquiry Into Jakarta Bank Bailout. The New York Times.
  37. Indonesia Loses Its Stellar Reformer. Asia Sentinel. 5 травня 2010. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2013-08-22 у Wayback Machine.]
  38. President names Agus Martowardojo new finance minister. The Jakarta Post. Jakarta. 9 січня 2010. Архів оригіналу за 5 березня 2011. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2011-03-05 у Wayback Machine.]
  39. Керуючий директор Світового банку зустрічається з Прем’єр-міністром України. worldbank.org (українська) . 18 червня 2016 р. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  40. Golkar-PKS Tolak Selamatkan Boediono-Sri Mulyani. Jawa Pos. Surabaya. 10 лютого 2010. Архів оригіналу за лютий 23, 2010. Процитовано червень 29, 2016. [Архівовано 2010-02-23 у Wayback Machine.]
  41. Golkar-PDIP Serukan Sri Mulyani di Nonaktifkan. Jawa Pos. Surabaya. 1 квітня 2010. Архів оригіналу за квітень 4, 2010. Процитовано червень 29, 2016. [Архівовано 2010-04-04 у Wayback Machine.]
  42. Pernyataan Sri Mulyani di Wall Street Journal Lecehkan Pansus. Jawa Pos. Surabaya. 11 грудня 2009. Архів оригіналу за грудень 14, 2009. Процитовано червень 29, 2016. [Архівовано 2009-12-14 у Wayback Machine.]
  43. KPK Investigate Two of Nine Criminal Indications on Bank Century Case. Hukumonline English. 29 листопада 2010. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 29 червня 2016. [Архівовано 2016-08-06 у Wayback Machine.]
  44. Ex-Indonesian Vice President Kalla Calls Century Scandal ‘Robbery’. The Jakarta Globe. Jakarta. 19 травня 2010. Архів оригіналу за лютий 3, 2013. Процитовано червень 29, 2016.
  45. Suspicion but No Smoking Gun in Bank Century Probe. The Jakarta Globe. Jakarta. 18 лютого 2010. Архів оригіналу за червень 25, 2012. Процитовано червень 29, 2016.
  46. Sri Mulyani Ekonom Pasar Yang Kian Mapan. Berita Sore. 22 жовтня 2009. Архів оригіналу за серпень 12, 2011. Процитовано червень 29, 2016.
  47. Keluarga Menkeu Sri Mulyani di Tengah Terpaan Kasus Century. Jawa Pos. Surabaya. 15 грудня 2009. Архів оригіналу за березень 4, 2016. Процитовано червень 29, 2016. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]