Шталмейстер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шталмейстер Кірасирського полку, 1797—1800 рр.[1]

Шталмейстер (лат. Agaso, нім. Stallmeister у значенні «начальник стайні») — головний конюший, придворний стаєнний в чині 3-го класу; власне особи, які перебувають при придворній стайні.

У XI—XII ст. при князях Київської Русі існувала посада служителя княжого двору — стаєнний тіун[2]. З кінця XV в. конюший був начальником «Конюшенного наказу», у віданні якого перебували придворні конюхи, табуни царських коней, а також маєтки, відведені під їх зміст. Конюшиї фактично очолювали Боярську раду і активно брали участь в дипломатичному та військовому житті держави.

Деякі з них самі ставали царями або ж, маючи вплив на царя, керували державою. Прикладом можуть служити І. Ф. Овчина Телепнев-Оболенський і Б. Ф. Годунов. Останній очолював «Конюшенний наказ» з 1599 р., при ньому в Кремлі був споруджений водогін, яким вода піднімалася потужними помпами з Москви-ріки через підземелля на Конюшенний двір (для порівняння, перший водовід у м. Москві було введено в експлуатацію 8 листопада 1804 р.).

Як придворний чин у російській державі бере початок у XV—XVII ст.. У XVI ст. посада конюшого була пов'язана з організацією кінних палацових військ.

Іноді шталмейстером називали шпрехшталмейстера — режисера манежу, ведучого циркової програми[3].

Конюшим герцога Алансонського (Анжуйського) був граф де Бюссі, герой роману О. Дюма «Графиня де Монсоро» (фр. La Dame de Monsoreau, 1846 р.).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Илл. 1031. Шталмейстер Кирасирского полка, 1797—1800 // Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн. / Под ред. А. В. Висковатова. (рос.)
  2. Русская Правда, ст. 22 Краткой редакции, ст. 1 Пространной редакции (рос.)
  3. Словарь русского языка (МАС) (рос.)