Штани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Штани

Штани́, також шта́ні, діал. гачі, заст. панталони[1] — різновид верхнього одягу, який захищає ноги, сідниці, геніталії та низ живота. Складається з двох зшитих частин, що облягають ноги — холош чи штанин.

Етимологія[ред. | ред. код]

Слово штани походить від прасл. *šьtany, що являє собою форму множини слова *šьt-ana (варіант штані походить від форми двоїни *šьtaně). Значенням *šьt-ana (раніша форма *šitana < *si̯ŭtana) було «тканина, що зшиваєтся чи пришивається до другої», і пов'язується з дієсловом *šiti. Менш ймовірними є версії тюркського (від дав.-тюрк. ičton — «внутрішній, нижній одяг, штани»), іранського (ір. štāna — «нога», «холоша»), романського (італ. sottana, фр. soutane — «довгий одяг, сутана») походження, а також виведення від пра-і.е. *steg-/*stog- («покривати»)[2].

Діалектне гачі походить від прасл. *gatjě[3]. Малоймовірна версія походження від угор. gatya[4], оскільки це слово вважається запозиченям зі слов'янських[5][6].

Застаріле панталони походить з французької мови (pantalon). Окрім чоловічих штанів, панталонами називають і різновид жіночої спідньої білизни, довгі труси, які покривають нижню частину тулуба від пояса звичайно до колін[1].

Різновиди[ред. | ред. код]

Сучасні класичні штани за довжиною повинні закривати половину підбора черевиків. Короткі штани називають шортами. Популярні також штани довжиною нижче колін, котрі часто називають бриджі.

За покроєм розрізняють такі типи штанів:

  • класичні — частина класичного чоловічого костюму
  • шаровари — азійські широкі штани
  • рейтузи
  • лосини
  • кюлоти
  • хакама — японські широкі штани
  • (англ. buggy-pants) — частина вбрання прихильників культури хіп-хопу, особливо широкий покрій та носяться на стегнах дуже низько
  • (англ. Hipster) — штани з низькою талією, сидять на стегнах, на відміну від класичних не закривають пупа
  • (англ. Bondage pants) — штани з великою кількістю ремінців, замків та кишень, особливо популярні серед прихильників панк-культури
  • бриджі (від англ. Breeches) — частина одягу чоловіків від кінця 16 століття до початку 19, а також частина вбрання прислуги — лівреї
  • банани — спочатку покрій штанів для жінок, проте у 80-х роках були популярними і серед чоловіків. Вирізняються знизу звуженими штанинами

За матеріалом розрізняють такі типи штанів:

  • шкіряні
  • вельветові
  • джинси
  • гумові

За призначенням розрізняють такі типи штанів:

  • спецодяг:
    • робочі (спецівка)
    • термостійкі (у пожежників)
  • спортивні:
    • для їзди на велосипеді
    • для бігу
    • для їзди верхи

Історія[ред. | ред. код]

Штани германця, археологічна знахідка 4 століття н. е.

Штани винайшли ще в доісторичні часи.

Українське вбрання[ред. | ред. код]

Поясним одягом українських чоловіків служили штани (гачі, ґачі, ґаці, шаровари, ногавиці, порти, портки, портяниці)[7]. Вважається, що цей вид одягу винайшли скіфи, котрі велику частину свого життя проводили в сідлі[8]. З найдавніших часів слов'яни носили вузькі полотняні штани. Штани шилися із грубого полотна на літо, із сукна — на зиму. Було два типи крою:

Вузькі штани в Україні також були називали ґаланці́[9]. Жителі Прикарпаття носили штани з жовтого або білого домотканого сукна, а у високогірних районах Карпат і на Закарпатті шили також зимові штани з овчини хутром усередину[8].

Існує 2 варіанти покрою вузьких штанів — залежно від того, де застосовано клини (Полісся, Бойківщина). У стані рубець полотняних штанів викінчується «очкуром» (шнурком, протягненим через верхню закладку). У сукняних штанях на стані через петлі протягали шкіряний ремінь. Штани рідко і скупо прикрашали. В гуцулів на сукняних штанях бували декоративні шви. У підгірян і бойків тоненькою монохромною (як правило, зеленою) смужкою вишивки прикрашали кишені (новіша традиція). На Покутті полотняні штани мали білі мережки. На Лемківщині сукняні штани мали кольоровий випуск і металеві ґудзики.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Панталони // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  4. Єлизавета Барань. Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття
  5. В. Б. Крысько. Заметки о древненовгородском диалекте. — М. : Наука, 1994.
  6. М. Р. Фасмер. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973.
  7. Народне вбрання
  8. а б Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  9. Ґаланці // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Посилання[ред. | ред. код]