Штейнберг Яків Аронович
(Перенаправлено з Штейнберґ Яків Аронович)
| Яків Аронович Штейнберг | |
|---|---|
 | |
| Народження | 13 (25) квітня 1896 |
| Смерть | 11 лютого 1982 (85 років) |
| Країна (підданство) |
 СРСР |
| Навчання | Київський художній інститут |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Донецьк, Харків, Київ, Гагра |
| Учні | Панько Юрій Сергійович |
Ште́йнберг Я́ків Аро́нович (13 (25) квітня 1896[1][2], Київ — 11 лютого 1982[1], Київ) — український архітектор і педагог.
Біографія[ред. | ред. код]
Яків Штейнберг закінчив Київський Художній Інститут (1925, клас Валеріяна Рикова).
У кінці 1920-х років Штейнберг керував Товариством сучасних архітекторів України[3]. У 1929–1933 викладач Харківського художнього інституту, з 1934 року Київського інженерно-будівельного інституту, 4 липня 1946 року обраний членом-корепондентом Академії архітектури Української РСР, з 1947 року — професор. У 1944–1947 роках разом з архітектором Йосипом Каракісом брав участь у конкурсі з відновлення Хрещатика[4]. Входив до правління Спілки радянських архітекторів України[5].
Автор наукових праць з архітектури і будівництва.
Головні споруди[ред. | ред. код]
- У Донецьку: Гірничий інститут (1928)[1] і Вуглехімічний інститут у (1930)[1];
- у Харкові: клуб будівельників та житловий будинок Індубуд (1928)[1];
- у Києві: друга поліклініка та житловий будинок;
- у Гаграх: санаторій «Україна» (1932), літній кінотеатр (1956) та закритий плавальний басейн (1957–1958);
Аспіранти[ред. | ред. код]
- Валентин Єжов — навчався в 1953–1956 роках у аспірантурі Академії архітектури УРСР[6].
- Ірма Каракіс — дисертація на тему «Архітектурно-планувальні рішення і нові види обладнання гардеробів в різних типах шкільних будівель».
- Юрій Химич — навчався в 1955–1958 роках у аспірантурі Академії архітектури УРСР у Якова Штейнберга та Олексія Шовкуненка[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Юнаков, 2016, с. 47.
- ↑ Бажан, 1993, с. 260.
- ↑ Юнаков, 2016, с. 29.
- ↑ Юнаков, 2016, с. 21.
- ↑ Юнаков, 2016, с. 81.
- ↑ Ежов, 2001, с. 193..
- ↑ Лабінський, 2006, с. 572..
Джерела[ред. | ред. код]
- Ежов В. И. Полвека глазами архитектора. — К. : НИИТАГ, КНУСА, 2001. — 304 с. — ISBN 966-7452-37-9. (рос.)
- Лебедев Г. А. Архитектор-художник Яков Аронович Штейнберг // Строительство и архитектура. — 1977. — № 5. — C. 26–31 : портр., планы, фото. (рос.)
- Химич Юрій Іванович // Художники України : Енциклопедичний довідник : Вип. 1 / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; редкол. В. Д. Сидоренко (голова) та ін. ; автор-упор.: М. Г. Лабінський. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 572. — ISBN 978-966-96839-3-9.
- Штейнберг Яків // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — С. 3895. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Штейнберг Яків Аронович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 260.
- Штейнберг Яків Аронович (1896–1982) // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного.
- Штейнберг Яков Аронович : лич. лист чл. СА УССР. — К. : [б. и.], 1962. — 14 л. // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. (рос.)
- Юнаков О. Архитектор Иосиф Каракис. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — 544 с. — ISBN 978-1-68082-000-3. (рос.)
- Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 2. Soviet Avant-garde: 1917–1933. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2021. С. 124. ISBN 978-3-933713-63-6
|
Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
