Штефан Гашік
| Штефан Гашік | |
|---|---|
| Народився |
25 листопада 1898 Довге Поле, Жиліна, Жилінський край |
| Помер |
1985 Клівленд, Огайо, США |
| Країна |
 Чехословаччина |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Посада | член парламенту[d] |
| Партія | Глінкова словацька народна партія - Партія словацького національного єднанняd |
Штефан Гашік (25 листопада 1898, Длге-Поле, Австро-Угорщина — 1985, Клівленд) — словацький та чехословацький політик, чиновник Глінкової партії. З 1944 по 1945 рр., тобто під час Словацького національного повстання, виконував обов'язки міністра оборони колабораціоністського уряду після того, як попередник, Фердинанд Чатлош, перейшов на бік повстання.
життя[ред. | ред. код]
Гашік брав участь в організації Словацької народної партії у Східній Словаччині. З 1925 року був її депутатом у чехословацькому парламенті в Празі. З 1938 по 1939 рік був урядовим делегатом Словацького автономного уряду в Празі. З 1939 по 1940 рр. був повітовим губернатором Пряшівського повіту, з 1940 по 1944 р. Нітрянського повіту. У цей час він, за різними свідченнями, підтримував добрі контакти з єврейською громадою Нітри, за що його критикували представники нацистів.
Після відставки уряду Войтеха Туки внаслідок Словацького національного повстання, він у вересні 1944 р. обійняв посаду міністра оборони в новому уряді при прем'єр-міністрі Штефана Тисо, який цілковито підтримував німецьку окупацію.
Коли Червона армія вторглась до Словаччини навесні 1945 року, Гашік зміг реорганізувати словацьку армію, розбиту після національного повстання, та привести 41 000 солдатів на бік Вермахту. Слабо оснащені і лише мінімально підготовлені словацькі збройні сили не могли чинити опір радянськім військам, і Словаччина була звільнена від нацистів до квітня 1945 року.
Повоєнний час[ред. | ред. код]
Після війни Гашік втік за кордон і таким чином уник відповідальності перед чехословацькою владою. 11 листопада 1947 року його заочно засудили до смерті в Чехословаччині. Він втік спочатку до Італії, потім до Аргентини та нарешті оселився у Клівленді в США .
Література[ред. | ред. код]
- Milan Stanislav Ďurica: Jozef Tiso (1887—1947). Životopisný profil., Lúč, Bratislava 2006, ISBN 80-7114-386-3.
- Jörg Konrad Hoensch: Studia Slovaca: Studien zur Geschichte der Slowaken und der Slowakei, Oldenbourg, München 2000, ISBN 3-486-56521-4.
- Karol Sidor: Denníky 1930—1939, Ústav pamäti národa, Bratislava 2010, ISBN 978-80-89335-23-7.
- Peter Sokolovič: Hlinkova garda 1938—1945, Ústav pamäti národa, Bratislava 2009, ISBN 978-80-89335-10-7.