Штинько Валентина Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Штинько Валентина Сергіївна
Народження 23 лютого 1953(1953-02-23) (64 роки)
  смт. Локачі Волинської обл.
Громадянство Україна Україна
Мова творів українська
Рід діяльності поетеса, журналіст
Нагороди та премії
Заслужений журналіст України

Штинько Валентина Сергіївна (*23 лютого 1953, смт. Локачі Волинської області) — українська поетеса, журналістка, заслужений журналіст України.

Біографія[ред.ред. код]

Валентина Штинько (Хмельовська) народилася 23 лютого 1953 року в смт. Локачі Волинської області. Навчалась у Локачинській, Кремецькій, Маньківській, Затурцівській школах Локачинського району, так як батька майбутньої письменниці скеровували на роботу в різні села Волині.

У 1975 р. закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працювала кореспондентом у локачинській газеті «Колгоспна правда», кореспондентом багатотиражної газети заводу «Львівприлад», старшим лаборантом кафедри теорії і практики радянської преси факультету журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка.

З 1982 р. — кореспондент волинської обласної газети «Радянська Волинь», перейменованої згодом у «Волинь-нова». Працювала редактором відділу національного відродження, ведучою «Квіткової підкови» та рубрики «Доброго дня вам, люди!».

Валентина Штинько — член трьох національних спілок — Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України, очолює первинну організацію Національної спілки журналістів України редакції газети.

Упродовж багатьох років письменниця викладала «Основи журналістики» у Луцькій гімназії № 14 та була керівником гімназійної літературної студії «Гнідавське гроно».

Творчий доробок[ред.ред. код]

Працюючи редактором відділу національного відродження, Валентина Штинько опублікувала ряд цікавих публіцистичних і краєзнавчих матеріалів на сторінках газети «Волинь-нова», а також у трьох томах збірника «Роде наш красний. Волинь у долях краян і людських документах», в альманахах обласної організації НСПУ «Світязь», журналі «Волинь», збірниках «Ми — волинські журналісти» та «Волинь у нашій долі», «Волинського цвіту по всьому світу» та ін. Стала ініціатором рубрики «Храми і люди», яка впродовж десяти років велася на сторінках «Волині». У 2010 р. матеріали рубрики вийшли окремою книгою нарисів і були відзначені як найкраща книга у номінації «Історико-краєзнавча література» за підсумками другого етапу обласного конкурсу «Світ волинської книги–2011».

Валентина Штинько — автор трьох поетичних збірок, художньо-документальної повісті та двох дитячих книжечок.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Штинько В. С. Браво, «Оранта»! / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2010. — № 126. — С. 9.
  • Штинько В. С. В історії роду — коріння народу / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2012. — № 29. — С. 10.
  • Штинько В. С. Волинь: храми і люди: краєзн. нарис / В. С. Штинько, Є. Ковальчук. — Луцьк: Терен, 2010. — 292 с.
  • Штинько В. С. Вона іде дорогою орлів: [про Т. Байду-Барбелюк] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2013. — № 137. — С. 6.
  • Штинько В. С. Вони творять при світлі душі: [про Галину та Анатолія Махонюків] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2013. — № 143. — С. 16.
  • Штинько В. С. Глибокий фарватер творчості Йосипа Струцюка / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2010. — № 55. — С. 5.
  • Штинько В. С. Давай дружити! / В. С. Штинько, В. Михальська. — Луцьк: Християн. життя, 2009. — 16 с.
  • Штинько В. С. Диво, ім'я якому — слово: письменник про себе / В. С. Штинько // Волинь літературна: наші сучасники: зб. матер. про письменників Волині, членів НСП України. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2010. — С. 324—331.
  • Штинько В. С. Душа у квітковій пелюстці / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2012. — № 19. — С. 12.
  • Штинько В. С. «… І зрозуміла, що він великий»: [про М. Кравчука] / В. С. Штинько // Реабілітовані історією: у 27 т. Кн. 1 : Волинська область. — Луцьк, 2010. — С. 584—591.
  • Штинько В. С. Історія, якою маємо гордитися / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2013. — № 100. — С. 9.
  • Штинько В. С. Козацькі й чумацькі шляхи Олекси Ошуркевича / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2008. — № 36. — С. 7.
  • Штинько В. С. «Мені сьогодні снилась слава…» / В. С. Штинько // Волинь. — 1996. — 15 лют.
  • Штинько В. С. Найбільшим його скарбом була правда: [про Гр. Гуртового] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2012. — № 98. — С. 1, 3, 10.
  • Штинько В. С. Наречена гетьманича: худ.-док. повість / В. С. Штинько. — Луцьк: Терен, 2008. — 256 с.
  • Штинько В. С. Озвались гени і привели на сцену: [про А. Мельничука] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2012. — № 107. — С. 14.
  • Штинько В. С. Пісні Антоніни Маренич рокам непідвладні / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2009. — № 28. — С. 2.
  • Штинько В. С. Портрет у білій сорочці: [оповідання] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2008. — № 9. — С. 55–62.
  • Штинько В. С. «Своє робить», аби біда не ходила в гості до України: [про Н. Горик] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2012. — № 100. — С. 16.
  • Штинько В. С. Солом'яний майстер і народний дипломат: [про М. Кравчук] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2010. — № 83. — С. 12.
  • Штинько В. С. Станична на псевдо «Зірка»: [про О. Форманюк] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2014. — № 37. — С. 9.
  • Штинько В. С. «Та, що прикликає світло»: [про В. Михальську] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2014. — № 52. — С. 10.
  • Штинько В. С. Таємниці та уроки Маргарити Малиновської / В. С. Штинько // Світязь: альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. — Луцьк, 2011. — Вип. 17. — С. 155—160.
  • Штинько В. С. Терновая хустка: поезії / В. С. Штинько. — Луцьк: Настир'я, 1999. — 80 с.
  • Штинько В. С. Тернослив: вірші різних років / В. С. Штинько. — Луцьк: Терен, 2008. — 176 с.
  • Штинько В. С. «Ти приїхав не з іншого міста…» ; «Відцвітуть абрикоси…» = «Nie przyjechales z innego miasta…» ; «Przekwitna morele, czeresnie…» / В. С. Штинько // Гравітація взаємності: антологія сучасної укр. поезії / пер., упоряд. О. Криштальська. — Луцьк, 2013. — С. 350—351.
  • Штинько В. С. Тінь сльози: поезії / В. С. Штинько. — Дрогобич: Відродження, 1992. — 125 с.
  • Штинько В. С. Українська душа Петра Марценюка / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2013. — № 146. — С. 8.
  • Штинько В. С. Формула долі Семена Зуховицького / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2008. — № 67. — С. 7.
  • Штинько В. С. Що шукає в житті Олена Бурдаш? / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2008. — № 5. — С. 7.
  • Штинько В. С. «Я прийшла до вас, люди, із піснею!»: [про С. Кресак] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2013. — № 62. — С. 7.

Про Валентину Штинько[ред.ред. код]

Бондарук Л. Народжена у Хмарній Долині для Сонячних Слів / Л. Бондарук // Волинь-нова. — 2013. — № 21. — С. 12.

Великого слова наречена: Валентина Штинько (Хмельовська) 23 лютого святкуватиме свій ювілейний день народження // Діалог. — 2013. — № 7. — С. 4.

Гатальська Н. Тернові слова любові лунали в Затурцях / Н. Гатальська //Сім'я і дім. — 2013. — № 8. — С. 4.

Гей В. Тінь і світло сльози / В. Гей // Гей В. При світлі сивої роси: з літ. щоденника: статті, виступи: рядки з рецензій: принагідні записи / В. Гей. — Луцьк, 2001. — С. 247—248.

Горик Н. Тріпоче в серці подив / Н. Горик // Світязь: альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. — Луцьк, 2013. — Вип. 19. — С. 118—121.

Два крила: журналістика і поезія // Волинь-нова. — 2003. — 22 лют.

Кириленко М. Закохана у квіти і поезію / М. Кириленко // Волинь-нова. — 2012. — 31 берез. — С. 8.

Ковальчук Є. 23 лютого 60 років від дня народження В. С. Штинько (1953) — української поетеси, журналістки, заслуженого журналіста України / Є. Ковальчук // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2013 рік / [ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, А. А. Панагайба]. — Луцьк, 2012. — С. 27–30.

Оляндер Л. Життю не заперечиш / Л. Оляндер // Штинько В. Наречена гетьманича / В. Штинько. — Луцьк: Терен, 2008. — С. 3–6. — Рец. на кн. : Штинько В. Наречена гетьманича: [Галя Мельник-Калужинська] / В. Штинько. — Луцьк: Терен, 2008. — 256 с.

Павлюк І. Штинько Валентина Сергіївна / І. Павлюк // Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. — Львів, 2000. — Вип. 7. — С. 384.

Рудюк Г. Творчий вечір на рідній землі /Г. Рудюк //Волинь-нова. — 2010. — № 23. — С. 9.

Самуляк О. Маленьке диво для малят: [про видання книги для дітей «Давай дружити» В Штинько з худ. оформленням В. Михальської] / О. Самуляк // Волинь-нова. — 2010. — № 32. — С. 7.

Сидорук Л. Нова грань таланту письменниці / Л. Сидорук // Світязь: альм. Волин. орг. Нац. Спілки письменників України. — 2009. — Вип. 15. — С. 184—185.

Слюсар А. Волинська Мавка: поезія Валентини Штинько / А. Слюсар // Укр. мова й літ. в сучас. шк. — 2013. — № 1. — С. 64–67.

Стасюк С. Хвора поезією і квітами / С. Стасюк // Аверс-прес. — 2012. — 8 берез. — С. 4.

Супрунюк Н. Валентина Штинько — найпопулярніша жінка Луцька / Н. Супрунюк // Ініціатива. — 2007. — № 3. — С. 11.

Тимощук Я. Книга, за яку агітують першокласники / Я. Тимощук // Волинь-нова. — 2012. — № 148. — С. 16.

Трофимчук Т. Книгу Валентини Штинько презентували у Києві / Т. Трофимчук // Волинь-нова. — 2010. — № 124. — С. 7.

Штинько (Хмельовська) Валентина Сергіївна: [матеріали про письменника] // Волинь літературна: наші сучасники: зб. матер. про письменників Волині, членів Нац. спілки письменників України / [ред.-упоряд. Н. Горик]. — Луцьк, 2010. — С. 322—331.

Якубовська М. Віддзеркалення: короткий есей про В. Штинько / М. Якубовська // Дзвін. — 2005. — № 5/6. — С. 64.

Відзнаки[ред.ред. код]

Валентині Штинько у 2016 році присвоєно звання «Почесний журналіст України»[1].

Вона нагороджена грамотою Верховної Ради України; почесним знаком Національної спілки журналістів України «Журналістська гідність»; Золотою медаллю української журналістики; церковним орденом Почаївської Божої Матері. обласною журналістською премією ім. Полікарпа Шафети у галузі публіцистики.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]