Штогаренко Андрій Якович
Андрій Якович Штогаренко | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
15 жовтня 1902 Нові Кайдаки | |||
Помер |
2 (15) листопада 1992 (90 років) Київ | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство | СРСР, Україна | |||
Діяльність | композитор і педагог | |||
Alma mater | Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського | |||
Вчителі | Богатирьов Семен Семенович | |||
Відомі учні | Тилик Володимир Володимирович | |||
Знання мов | українська | |||
Заклад | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського | |||
Членство | Спілка композиторів СРСР | |||
Жанр | класична музика | |||
Партія | КПРС | |||
Нагороди | ||||
Премії |
| |||
IMDb | nm7834612 | |||
Андрій Якович Штогаренко (2 (15) жовтня 1902, Нові Кайдаки — 15 листопада 1992, Київ) — український композитор, педагог, музично-громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1947), Народний артист УРСР (1970), Народний артист СРСР (1972). Герой Соціалістичної Праці (1982).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 15 жовтня 1902 року в селі Нових Кайдаках (нині в складі Дніпра). До музики долучився з дитинства, беручи участь в ансамблі народних інструментів, у шкільні роки відвідував музичні класи Катеринославського училища (1912–1915 роки, клас З. Разловської). У 1926 році організував ансамбль баяністів, що отримав назву 1-го українського камерного ансамблю ім. Комсомолу, з яким концертував до 1930 року.
Музичну освіту здобув у Харківському музично-драматичному інституті на факультеті теорії та композиції (1930–1936 роки, клас професора С. Богатирьова). Перші твори композитора відносяться до 1931 року; до часу закінчення вишу він був автором кількох хорових і вокально-симфонічних творів.
Після закінчення консерваторії у 1936 році Штогаренко залишився у Харкові, де працював до початку Німецько-радянської війни: з 1936 по 1941 рік керував секцією оборонної музики при Спілці композиторів; був заступником голови Спілки композиторів (Харківське відділення).
В роки війни, Штогаренко разом з багатьма українськими діячами мистецтв був евакуйований до Алма-Ати та Ашхабада. Під час перебування там митець продовжував громадську діяльність: у 1941–1943 роки був відповідальним секретарем Спілки композиторів Туркменістану, допомагав молодим композиторам республіки, здійснював зв'язки з українськими музикантами, які знаходились у Середній Азії. У ці роки хорова пісня стає провідним жанром його творчості. У 1943 році вперше була виконана в Москві його кантата-симфонія «Україно моя» (слова А. Малишка, М. Рильського)
З 1943 року життя та діяльність Штогаренка пов'язані з Києвом, де він розпочинає роботу в Київській консерваторії:
- з 1960 року — професор;
- в 1968–1990 роках — завідувач кафедри композиції;
- в 1954–1968 роках — ректор консерваторії.
Жив в Києві. Дружина — українська піаністка, заслужена артистка України Аріадна Лисенко. Помер 15 листопада 1992 року. Похований на Байковому кладовищі.
Твори[ред. | ред. код]
Шість симфоній, сюїта «Пам'яті Лесі Українки», поема для струнного оркестру «Душа поета» («Пам'яті Кобзаря»), «Симфонічні казки», три сюїти для струнного оркестру, «Дивертисмент» для флейти й камерного оркестру, фортепіанне тріо, струнний квартет, численні хорові твори, між ними цикли «Шевченкіяна» і «Жіночі портрети», солоспіви, музика до драматичних вистав і фільмів.
Нагороди, пам'ять[ред. | ред. код]
Нагороджений орденами Леніна (1960), Жовтневої Революції (1971), Трудового Червоного Прапора (1948), болгарським орденом Кирила і Мефодія. Лауреат Сталінської премії (1946, 1952). Лауреат Державної премії УРСР ім. Шевченка (1974).
На вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, 11 у Києві де мешкав Андрій Штогаренко, 1 липня 2008 року встановлено меморіальну дошку.
Література[ред. | ред. код]
- Зноско-Боровський О. Андрій Штогаренко: заслуж. діяч мистецтв УРСР / О. Зноско-Боровський. — Київ: Мистецтво, 1947. — 35 с. — (Майстри мистецтва України).
- Кузик В. Штогаренко Андрій Якович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 662. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
- Зноско-Боровський О. Андрій Штогаренко. К. 1947
- Боровик М. А. Я. Штогаренко. К. 1961
- Боровик М. Творчість Андрія Штогаренка. К. 1965
- Виноградов Г. Андрій Штогаренко. К. 1973
- Творчість А. Штогаренка. Зб. статей. К. 1979.
Посилання[ред. | ред. код]
- Штогаренко Андрій Якович // Шевченківська енциклопедія: — Т.6:Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 995-996.
- Штогаренко Андрій Якович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
|
|
- Народились 15 жовтня
- Народились 1902
- Померли 15 листопада
- Померли 1992
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Харківського інституту мистецтв
- Викладачі Київської консерваторії
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Лауреати Сталінської премії
- Лауреати Шевченківської премії 1974 року
- Уродженці Дніпра
- Українські композитори
- Українські педагоги
- Заслужені діячі мистецтв УРСР
- Померли в Києві
- Народні артисти УРСР
- Народні артисти СРСР
- Члени Спілки композиторів СРСР
- Уродженці Нових Кодак