Штокманівське газоконденсатне родовище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Штокманівське газоконденсатне родовище
Назва на честь (епонім):
  • Vladimir Shtokmand
  • Shtokman field.png

    73°00′26″ пн. ш. 44°00′19″ сх. д. / 73.00722222224977997° пн. ш. 44.00527777780577310° сх. д. / 73.00722222224977997; 44.00527777780577310Координати: 73°00′26″ пн. ш. 44°00′19″ сх. д. / 73.00722222224977997° пн. ш. 44.00527777780577310° сх. д. / 73.00722222224977997; 44.00527777780577310
    Країна Flag of Russia.svg Росія
    Регіон Баренцове море
    Тип газове родовище і газоконденсатне родовище
    Ідентифікатори і посилання
    Штокманівське газоконденсатне родовище. Карта розташування: Росія
    Штокманівське газоконденсатне родовище
    Штокманівське газоконденсатне родовище
    Штокманівське газоконденсатне родовище (Росія)

    Штокманівське газоконденсатне родовище — одне з родовищ природного газу в російському секторі Баренцова моря, приблизно за 600 км на північний схід від Мурманська в районі з глибинами моря 320—340 м. За російською класифікацією відноситься до унікальних, за міжнародною — до супергігантських.

    Штокманівська структура виявлена 1981 року внаслідок геофізичних досліджень, проведених з судна «Професор Штокман» спеціалістами тресту «Севморнефтегеофизика». Існування родовища підтвердила пробурена у 1988 році перша розвідувальна свердловина глибиною 3153 метри нижче рівня морського дна.[1] Продуктивні пласти залягають на рівні 1500—2500 метрів у відкладеннях середньої юри. За типом поклади відносяться до пластово-сводових. Товщина двох основних продуктивних пластів 74 та 78 метрів, при цьому родовище займає велику площу — біля 1400 км².[2]

    Запаси за російською класифікаційною системою за категоріями С1+С2 становлять 3,9 трлн м³ газу та  56 млн.т конденсату. Це давало підстави складати плани розробки, за якими почавши з рівня у 24 млрд м³ на рік видобуток був би доведений до понад 71 млрд м³, або більш ніж 10 % від загальноросійського видобутку на початку 21 століття. Ліцензію на розробку такого об'єкту видали державній компанії «Газпром».[3]

    Враховуючи знаходження родовища в районі із значними глибинами та надзвичайно суворими природними умовами, що потребуватиме відповідних технологій та капіталовкладень, у 2008 році було створене спільне підприємство-оператор Shtokman Development між «Газпромом» та іноземними нафтогазовими лідерами — норвезькою Statoil (24 %) та французькою Total (25 %). Угодою передбачались доволі стислі строки для прийняття рішень по проекту — не пізніше 2012-го. Втім, на практиці реалізація цієї гігантської задумки йшла доволі повільно, оскільки в учасників не було достатньої впевненості в довготривалому прогнозі щодо необхідної для окупності проекту ціни на продукцію. При цьому на початку 2000-х років у США, які планувались як один з головних ринків для зрідженого природного газу, виробленого при розробці Штокману, розпочалась «сланцева революція». Завдяки останній США не тільки вибули з числа перспективних ринків, але й приступили до розгортання масштабних власних потужностей з експорту ЗПГ. В таких умовах реалізація Штокманівського проекту не розпочалась у встановлені первісною угодою строки, після чого у 2012 та 2015 роках Statoil і Total передали «Газпрому» свої частки в спільному підприємстві, відобразивши у звітності збитки у розмірі 335 та 350  млн. доларів США.[4]

    На початку 2013 року «Газпром» оголосив тендер на проектні роботи щодо спорудження заводу з виробництва ЗПГ на узбережжі губи Орловка в Мурманській області. Останній повинен був виробляти із газу Штокманівського родовища продукцію в еквіваленті 40 млрд м³, крім того біля 2,3 млрд м³ на рік планувалось направити на потреби самої області. Проте у тому ж році тендер скасували як передчасний, оскільки за оптимістичними оцінками реалізація Штокманівського проекту повинна була розпочатись не раніше 2019 року.[5] 

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]