Штольня (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Штольня M:
Shtolnya.jpg
Жанр трилер, жахи
Режисер Любомир Кобильчук
Продюсер Олексій Хорошко
Сценарист Любомир Кобильчук
У головних
ролях
Ольга Сторожук
Олексій Забєгаєв
Світлана Артамонова
Сергій Стасько
Павло Лі
Оператор Олексій Хорошко
Композитор Потап
Кінокомпанія Саспенс Філмс, Артхаус Трафік
Дистриб'ютор Україна Артхаус Трафік
Тривалість 83 хв.
Мова українська (дубляж)
Країна Україна Україна
Рік 2006
Кошторис ~50 тис. $[1][2]
Касові збори ~120 тис. $[2][3]
IMDb ID 0905633

«Што́льня» — перший український україномовний трилер. Режисер — Любомир Кобильчук. Прем'єра відбулась 13 квітня 2006 року.

Сюжет[ред.ред. код]

П'ятеро студентів-археологів — Мальок (Олексій Забєгаєв), Катя (Ольга Сторожук), Вікі (Світлана Артамонова), Біта (Сергій Стасько) і Ден (Павло Лі) вирушають на літню археологічну практику, де їх має зустріти Професор (Микола Карцев). Під час розкопок Ден випадково знаходить вхід у штольню, заґратований і закритий на колотоку і показує його друзям. Біта вирішує нічого не казати Професорові, щоб вони першими потрапили туди.

Після їхнього повернення до табору професор розповідає їм про мету своїх розкопок — знайти старовинний ідол Перуна, який в роки Другої Світової був захований у підземеллях міста, щоб він не дістався нацистам.

Прокинувшись наступного ранку, студенти виявляють, що Професор зник, а вхід у штольню зламаний. Вирішивши, що Професор пішов у підземелля, студенти ідуть за ним. Щоб не заблукати у лабіринтах штольні, Біта малює карту, Мальок ставить мітки крейдою. Однак після одного з привалів студенти виявляють, що хтось знищив їхню карту. При спробі повернутися по мітках, вони виявляють, що вони стерті. Студенти розуміють, що заблукали.

Після постійних сварок Ден відбивається від групи і йде геть, однак хтось влаштовує йому пастку і засипає його кам'яними брилами. Тим часом Мальок починає виявляти на стінах незрозумілі надписи кров'ю. Наступною жертвою стає Вікі — на студентів нападає зграя щурів, один з яких перегризає горло дівчині. Мальок знаходить у штольні автомат часів Другої Світової і Біта бере його для захисту.

Студенти починають розуміти, що смерть Дена і Віки — не випадковість. Тіла їхніх друзів безслідно зникають коли студенти знову вертаються туди, звідки прийшли. Під час блукання в одному з тунелів вони бачать, як до них біжить якась людина у каптурі. Біта вбиває його і виявляється, що то і був Професор. Студенти вирішують, що це він винен у смерті Дена і Віки, яких він убив для того, щоб принести жертву Перуну. Однак Біта стає третьою жертвою — його вбиває електричним струмом. З його кишені випадає записка, в якій Професор пише, що тимчасово покидає розкопки через хворобу дружини, але скоро вернеться. Професор — не вбивця. Біта завів їх у штольню, щоб першим потрапити туди.

Мальок розгадує, що означали криваві символи на стінах. Це старослов'янське слово «Трєба» — «Жертва». Скоро Мальок і Катя теж потрапляють у пастку — їх замикає в кімнаті, куди починає швидко набиратися вода. Вони хочуть втекти через вентиляцію. Однак Мальок зникає. Катя, вирішивши, що він потонув, тікає, однак її захоплює монах у чорній сутані з каптуром. Вона прокидається зв'язана на жертовному ложі. Перед нею стоїть ідол Перуна, а поряд — монах, який гострить залізну арматуру. Монахом був їхній Тренер з фізкультури, який з'являється лише на початку фільму. Він продовжує фанатично служити Перуну і приносить йому людські жертви. На Тренера накидається Мальок (він вижив), оглушує його і звільняє Катю. Однак Тренер підводиться і нападає. Починається бійка. Тренера гострим кінцем арматури вбиває Катя.

Мальок і Катя знаходять вихід і вибираються на поверхню. За ними вибухає штольня.

Історія проекту[ред.ред. код]

Початок[ред.ред. код]

Все почалося з того, що Олексій Хорошко, продюсер і оператор-постановник музичних кліпів, мріяв зняти фільм. Пошук готового сценарію або художнього твору, на основі якого можна було б зробити фільм, не дав бажаних результатів. Тоді Олексій вигадав оригінальний сюжет і почав шукати однодумців. На зйомках одного з відеокліпів майбутній продюсер познайомився з Любомиром Кобильчуком, який на той час уже встиг пройти навчання в одній з німецьких кіношкіл і попрацювати режисером відеокліпів в Україні. Виявилось, що смаки хлопців щодо комерційного кінематографу збігаються — їхніми улюбленими жанрами є трилер і фільм жахів. Незабаром вони стали писати сценарій і готуватися до зйомок «Штольні».

Кастинг[ред.ред. код]

Оскільки молодими українськими «зірками» вітчизняний кінематограф поки що не може похвалитися, проводився великий кастинг юних акторів. У пошуках талантів продюсер і режисер відвідали безліч театральних гуртків і акторських студій, а сам кастинг відбувався у декілька турів і його відвідало більше 1000 претендентів протягом 8 днів. Зі всіх акторів були обрані саме ті, які, на думку творців, втілюють типажі сучасних студентів.

З акторами Любомир Кобильчук провів двотижневий цикл репетицій у Маріїнському парку і серед людей, щоб майбутні виконавці головних ролей позбулися комплексів і були щирими як перед перехожими в парку, так і перед камерою.

Місце зйомки[ред.ред. код]

У селі Білогородка під Києвом Любомир і Олексій знайшли покинутий військовий ДОТ № 402. Він був збудований ще 1939 року як частина оборонного комплексу Києва. На відміну від інших довоєнних дотів, які були згодом зруйновані, цей дивним чином вцілів. Місце зйомки якнайкраще пасувало для фільмування трилера — це величезний триярусний лабіринт з овальними схилами, постійне джерело місцевих історій-страшилок. Саме там всю другу половину літа, два місяці при температурі +6 °C відбувались зйомки «Штольні». Останній епізод фільму був відзнятий у передмісті Ірпіня, у поймі річкі Ірпінь.

Декілька епізодів знімались у декорації. Для них було побудовано найсправжнісінький підвал з каменю, в який було залито близько 12 тонн води.

Саундтрек[ред.ред. код]

Автором саундтрека до фільму став соліст гурту «Вхід у Змінному Взутті» Потап, який до того часу вже мав досить успішний досвід у написанні саундтреків (т/с «Один за всіх», 2005). Потап написав пісню «Штольня», яку ВУЗВ виконали спільно з гуртами New'Z'Cool і XS. На цю пісню музики разом з авторами фільму створили кліп, презентація якого відбулася 2 квітня на телеканалі М1 у програмі «Міністерство прем'єр».

Робота над кліпом, який поєднує в собі популярні R&B-ритми з напруженим і серйозним сюжетом «Штольні», об'єднала безліч впливових і перспективних людей українського шоу-бізнесу, внаслідок чого було ухвалено рішення про створення спільного продюсерського центру, що спеціалізується на стилі R&B — продюсерського центру «R&B Engine» (спільний проект «Music Motors» і творчого об'єднання «Kiev-NRGO» на чолі з популярним реп-виконавцем і продюсером Потапом).

Бюджет[ред.ред. код]

Першим інвестором став сам Олексій Хорошко, позичивши грошей у родичів і вклавши в проект абсолютно всі власні заощадження. У жовтні 2005 року, вже після закінчення знімального періоду, Олексій об'єднав свої зусилля з компанією «Артхаус Трафік», яка стала співпродюсером і офіційним дистриб'ютором «Штольні». Але і після цього проект, як і раніше, був недофінансованим.

Продюсери звернулися за підтримкою до Департаменту кінематографії Міністерства культури і туризму України, який за визначенням існує лише для того, аби підтримувати українське кіно. У це складно повірити, але керівництво міністерства й дотепер розмірковує, підтримати проект чи ні, і щодня по-доброму просить зателефонувати «завтра».

Виникало кілька пропозицій від політичних сил, що йдуть на вибори, публічно підтримати картину, але автори вирішили не зв'язуватись з грошима політиків з тих міркувань, що участь у долі стрічки будь-якої політичної сили лише заплутає аудиторію і не дасть «Штольні» відбутись як незалежному проекту.

На фінальному етапі продюсери знайшли однодумців в особі корпорації "Перший Національний Виноробний Холдинг «Логос», яка представляє на українському ринку такі торговельні марки як «ALeXX», «Таврія», «Інкерман» і багато інших. Зокрема ТМ «ALeXX» уже мала за плечима досвід у створенні інноваційних проектів на ринку, таких як, наприклад, проект «ALeXX Fashion» і «ALeXX Cinema» (спільно з «Артхаус Трафік»). У випадку з фільмом «Штольня» ТМ «ALeXX» виступила повноцінним партнером у виробництві й просуванні стрічки.

Технологія[ред.ред. код]

Однією з основних цілей проекту було створення картини, яка відповідала б сучасним стандартам технічної якості зображення і звуку. При цьому продюсери прагнули максимально використовувати потенціал існуючих українських студій і не звертатись до зарубіжних фахівців. По суті, за межами України були реалізовані лише ті частини процесу, які неможливо було пройти в нашій країні через відсутність технічної бази.

Зображення[ред.ред. код]

Фільм знімали на кіноплівку «Kodak». Обробка плівки проводилась у Москві на студії «Саламандра». Під час виробництва використовувалась технологія Digital Intermediate (DI). За цією технологією відскановане зображення з плівки переноситься в комп'ютер, там воно обробляється, доповнюється графікою і спецефектами, а потім конвертується на плівку 35 мм за допомогою лазера. Лазерний друк інтернегативу відбувався силами концерну «Мосфільм»

Комп'ютерну обробку зображення і спецефекти створювали на київській студії «Постмодерн» у грудні 2005 — березні 2006.

Початкові титри були виготовлені студією «Гвардія-фільм» також у Києві.

Звук[ред.ред. код]

Звук зроблений за технологією Dolby Digital 5.1. для того, щоб відповідати формату сучасного кінотеатру. Саме цей формат дозволяє відчути об'ємний звук, максимально наближений до людського сприйняття, який сприяє глибокому емоційному контакту з фільмом. Особливої уваги заслуговує той факт, що звукова доріжка стрічки була записана і повністю зведена в Києві, на студії «Постмодерн». На студії «Мосфільм» відбувалося лише кодування звуку в Dolby Digital 5.1.

Друк кінокопій[ред.ред. код]

Друк кінокопій проводиться в Національному Центрі Олександра Довженка (Київська копіювальна фабрика). На початку березня 2006 фахівцями Центру були зроблені кінокопії трейлера «Штольні», які довели конкурентноспроможну якість друку Київської копіювальної фабрики. На цей час віддрукована більша частина кінокопій стрічки й вже можна говорити про те, що працівникам Центру Олександра Довженка вдалося досягнути правильної корекції кольору зображення і показати стабільний результат під час друку кожної наступної копії.

Боротьба з піратством[ред.ред. код]

Оскільки ризики проекту пов'язані не в останню чергу з діями піратів, були наперед сплановані методи захисту від витоку матеріалу. Один з найпоширеніших шляхів крадіжки — це виробництво «екранки» (зображення знімається відеокамерою прямо з екрану в кінотеатрі). Для запобігання такому піратству всі кінокопії помічені в декількох місцях, таким чином представляється можливим з'ясувати, в якому конкретно кінотеатрі робилася ця «екранка» і знайти винних серед менеджменту залу.

З іншого боку, продюсерами максимально скорочений час між стартом фільму в кінотеатрах і його появою на ліцензійних носіях домашнього відео (DVD, VHS). Широкий реліз фільму для домашнього перегляду відбудеться спільно з компанією «Музичний центр» вже в першій половині травня.

Артхаус Трафік[ред.ред. код]

Компанія «Артхаус Трафік» послідовно підтримує молоде українське кіно. Попередній внесок компанії в його розвиток — національний прокат фільмів молодих українських режисерів. Ознайомившись з проектом «Штольня», компанія вирішила залучитись до його реалізації і подальшого розповсюдження стрічки. Перш за все «Артхаус Трафік» прагне принципово довести комерційний потенціал українського кіно, створивши прецедент, покликаний переконати широку громадськість, фахівців і потенційних інвесторів.

Касові збори[ред.ред. код]

За час прокату фільм приніс близько 120 тис. доларів[2][3]. (Любомир Кобильчук)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дарина Отченашенко. Глядач реагує однаково чи то на вибух Кремля, чи на голу дівчину. «Україна Молода». Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 4 жовтня 2015. 
  2. а б в Український режисер Любомир Левицький: «Фільм «Штольня» зібрав 120 тисяч доларів». Новий канал. Телепередача «Підйом». 26 вересня 2013. Процитовано 4 жовтня 2015. 
  3. а б Іван Столярчук (5 серпня 2007). Режисер "Штольні" зніме фільм про бандитів. «Gazeta.ua». Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 4 жовтня 2015. 

Посилання[ред.ред. код]