Штуль-Жданович Олег Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олег Данилович Штуль
Олег Данилович Штуль

Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg 3-й Голова ОУН Flag of OUN(640х480).jpg
Час на посаді:
1 листопада 1964 — 4 листопада 1977
Попередник Андрій Мельник
Наступник Денис Квітковський

Народився 1 липня 1917(1917-07-01)
Лопатичі, Овруцького повіту, Волинська губернія
Помер 4 листопада 1977(1977-11-04) (60 років)
Торонто, Канада Канада

Оле́г Шту́ль (псевдоніми: О. Жданович і О. Шуляк; 1 липня 1917, с. Лопатичі, нині Олевський район, Житомирщина) — 4 листопада 1977, Торонто, Канада) — український політичний і військовий діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Олег Штуль народився у селі Лопатичі, Овруцького повіту (нині Олевський район) на Житомирщині, Україна) в родині священика Данила.

Закінчив Крем’янецьку духовну семінарію, навчався у Варшавському університеті. У студентські роки був активістом Української студентської громади, вступив до ОУН.

Із середини 1930-х підтримував дружні стосунки з Оленою Телігою та Євгеном Маланюком, що спричинилося до вибору дороги в політичному житті. Переїхавши до Праги, починає працювати в культурній референтурі ОУН, яку тоді очолював Олег Ольжич. Одночасно дописує в часопис “Вістник”, який редагував Дмитро Донцов.

Під час Другої світової війни був одним з найближчих соратників О. Ольжича. Член похідних груп ОУН. В окупованому нацистами Києві в украй небезпечній атмосфері співпрацював з газетою «Українське слово».

Брав активну участь у створенні партизанських загонів на Волині, представник Голови ОУН А. Мельника при штабі УПА «Поліська Січ». Став співредактором газети «Оборона України». Наприкінці 1943 р. потрапив у полон до гітлерівців, перебував у концтаборі Заксенгаузен.

Після війни знову розпочав активну націоналістичну діяльність: їздив по репатріаційних таборах, допомагаючи українським військовополоненим та втікачам, писав статті, займався організаційною роботою.

За рішенням ПУН через суд домігся повернення законному володарю захоплених комуністичними силами в Парижі приміщення редакції та друкарні «Українського Слова» і від 17 жовтня 1948 року відновив видання тижневика як органу ОУН.

У 19481977 рр. (з перервами) — головний редактор газети «Українське Слово» (Париж).

У 19551964 рр. — член ПУН.

Після смерті А. Мельника в 1964 р. виконував обов’язки Голови ПУН.

У 1965, 1970 і 1974 рр., відповідно, на VI, VII і VIII ВЗУН був обраний Головою ПУН.

Належав до прихильників консолідації всіх українських національних сил на базі УНРади, став одним зі співзасновників СКВУ.

Помер у Торонто. Похований на кладовищі Саут-Баунд-Брук у США.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Автор багатьох статей і теоретичних розвідок, частину з яких зібрано в книзі «Ціною крові» (1997 р.).

Окремі видання:
  • Жданович О. Крути. Крути зобов’язують! Пам’яті героїв // Крути: Збірка у пам’ять героїв Крут/Упор. Зінкевич О., Зінкевич Н. –К.: Смолоскип, 2008. – С. 238-246.
  • Жданович О. На зов Києва (Олена Теліга). – Вінніпег: Орг. українок Канади, 1947. – 83 с.
  • Штуль О. Трагічні дні у Києві // Україна. – 1992. – № 10. –С. 18-20.
  • Штуль-Жданович О. Ціною крови. – Нью-Йорк – К. – Торонто: Вид-во ім. О. Теліги, 1997. – 592 с.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

3 квітня 2015 року у місті Олевськ з'явилася Вулиця Олега Штуля-Ждановича.

Література і джерела[ред.ред. код]


Попередник
Андрій Мельник
Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg 3-й Голова ОУН
1964-1977
Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg Наступник
Денис Квітковський